Ведучі: Кирило Булкін, Юлія Жмакіна(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Кирило Булкін: ПРО чи “контра”? Плани Польщі та Чехії розмістити на своїй території комплекси протиракетної оборони США зустріли різку реакцію Росії.
Чи повинна Україна перейматися американськими радарами у Східній Європі? Захистять вони Україну чи, навпаки, зашкодять? І в якому контексті Україні слід розглядати цю проблему: захисту національних інтересів чи політичної перепалки між США й Росією?
Пане Марчук, чи потрібно України перейматися розміщенням американських радарів у Східній Європі? У чому тут проблема для України? Євген Марчук: Проблема в тому, що Україні треба якнайскоріше визначатися: вона і далі буде у нейтральних водах, чи вона буде реально рухатися до євроатлантичної безпеки.
Такі випробування і такі ситуації у майбутньому можуть і далі повторюватися абсолютно з несподіваного боку для України.
До того часу, допоки Україна буде тільки говорити про можливу в майбутньому євроатлантичну інтеграцію, до того часу ми завжди будемо попадати в лещата між двома крупними блоками і будемо в ситуації, на яку ми ніяк не можемо вплинути – у нас немає такого ресурсу, як на неї вплинути.
З другого боку, наслідки для нас можуть бути негативними. Навіть не тільки в тому, що, як говорять фахівці, якщо ракети будуть збиватися гіпотетично, якщо вони будуть іти з Ірану до США, то вони будуть збиватися над територією України... Це вже такий, знаєте, фатально кінцевий варіант цієї проблеми.
А є ближчі проблеми для нас сьогодні набагато, тому що...
Юлія Жмакіна: Які це проблеми?
Євген Марчук: Перш за все, якщо Росія виконає свої заяви про те, що вона вийде із договору ПРО ракети середньої і малої дальності і почне їх виробляти та розміщувати на своїх кордонах, а Білорусь являється членом організації договору колективної безпеки, то може постати питання розміщення цих ракет у Білорусі, тобто це наші сусіди, а у відповідь, ясна річ, можна очікувати потім розміщення таких же самих ракет середньої і малої дальності в Європі, а все це буде з двох боків України. Це одна сторона, суто воєнно-технічна.
Але інша — це воєнно-політична. Від нас невідворотно будуть чекати, можливо, не зараз, чи то Росія, чи то США, а яку позицію Україна сьогодні займає.
Юлія Жмакіна: Ви сказали, що визначатися...
Євгене Кириловичу, а що Ви, генерал армії Марчук, маєте на увазі — визначатися?
Євген Марчук: Мова йде про євроатлантичну інтеграцію. Україна трохи забуксувала за останніх 1,5 – 2 роки в реальних діях у напрямку євроатлантичної інтеграції.
Головні документи і конкретні практичні кроки були зроблені ще до Помаранчевої революції: закон “Про основи національної безпеки” і інша нормативна база.
Зараз ситуація трохи відповзла назад. Це пов’язано з багатьма причинами, в тому числі і з тими, які йдуть від однієї з домінуючих політичних партій, Партії регіонів, яка і під час виборів, і зараз практично заявляла, що вона не є прихильником євроатлантичної інтеграції. Вона реально впливає сьогодні на громадську думку, на те, як нас сприймають наші можливі партнери по євроатлантичній інтеграції.
Простіше кажучи, вже не тільки ми запізнюємося, а й члени НАТО сьогодні з величезним сумнівом дивляться на Україну.
Кирило Булкін: Як би мала, на Вашу думку, діяти Україна узгоджено, на чому може знайтися точка узгодження між Президентом України і Прем’єр-міністром у цьому питанні на даному етапі?
Євген Марчук: На даному етапі, я думаю, перш за все треба узгодити взагалі розуміння свого місця в світі і еволюції в зоні європейської і світової безпеки.
От коли говорять, що нам робити, то я запитую: нам – це кому: Партії регіонів чи “Нашій Україні”, в яких різне бачення еволюції України в системах європейської колективної безпеки?
Тому, перш за все, треба в себе вдома вийти на єдину позицію щодо місця України в системі європейської безпеки.
Юлія Жмакіна: Пане Марчук, це можливо?
Євген Марчук: Можливо. Тільки не треба чекати, поки припре ситуація вже так, що всім стане ясно, що дальше немає виходу.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
