Стаття «Чи можна розбестити жестом», у якій журналістка Мирослава Шершень розповіла про скарги глухонімих дітей на непристойну поведінку директора, з’явилася у вересні 2005 року. Журналістка з’ясувала у скаржників за допомогою їхніх рідних та сурдоперекладачів, що директор, котрий до того ж викладав інформатику, жестами показував дітям непристойні речі та вчив непристойним поняттям, а також ображав.
Факти знущання підтвердили діти
Досліджуючи тему, журналістка поставила відповідні запитання і самому директору, побувавши у його кабінеті. Директор пояснював це змовою педагогів-недоброзичливців, серед яких, мовляв, і класний керівник дев’ятикласників.
Після публікації статті нею зайнялася прокуратура, а міське управління освіти провело співбесіди з учнями. Факти знущань підтвердилися. Розповіла в суді одна з учениць, Тетяна Гусєва: «Був комп’ютерний урок. Сидить там Саша, а він нічого не розуміє, погано вчився. А він (директор) б’є його лінійкою по руках – «Говори! Не показуй жестами, а говори», – а він не вміє вимовляти «клавіатура»…».
Те, що далі розповідала про слова і жести свого колишнього директора учениця, і справді не для вух та очей широкого загалу. Можливо, саме тому суддя Ніна Музичук не дозволила журналістові Радіо Свобода бути присутньою на судовому засіданні. Щоправда, озвучений аргумент – у кабінеті не вистачає місця.
Втім, батьки та педагоги, котрі проходять по справі як свідки, від своїх слів не відмовляються: «Я — батько Сергія Коханевича, Коханевич Іван. Спочатку я не вірив, все ж таки директор школи… Але він мені увесь час розповідав. Ну, я й поїхав до школи. Приходимо до вчительської, Іван, Сергій – і вони мені ці речі показують, як він показував, що можна займатися онанізмом. Мені недобре стало…».
Директорське крісло віддав, викладати залишився
В обласному управлінні освіти вважають, що поставили крапку, звільнивши директора з його посади. Острозький районний суд відмовив ображеному Володимиру Костюку у поновленні на роботі, однак через процесуальні порушення Рівненський апеляційний суд повернув йому крісло директора. Щоправда, на той час пан Костюк уже сам подав заяву на звільнення, але зараз працює в школі викладачем.
Старший помічник прокурора області Валентина Костенко, яка займалася цією справою, до цього часу переконана, що Володимир Костюк взагалі не має права долучатися до виховного процесу. А «герой» публікацій вважає, що прокуратура тиснула на вчителів, щоб свідчили проти нього. Він пояснює, що просто вів розмови на теми статевого виховання. А на запитання журналістів відповідати не хоче.
На суді Костюк намагався пояснити, що цукровий діабет у його доньки з’явився після хвилювань через публікації, а його самого «зненацька сфотографували» у власному кабінеті, чим нанесли непоправних збитків репутації і здоров’ю.
Для журналістів рішення суду, який триває, є важливим не стільки через солідну суму позову, а й задля констатації – мас-медіа повинні піднімати важливі питання порушення прав людини, а не замовчувати їх. Особливо якщо це стосується дітей.
Факти знущання підтвердили діти
Досліджуючи тему, журналістка поставила відповідні запитання і самому директору, побувавши у його кабінеті. Директор пояснював це змовою педагогів-недоброзичливців, серед яких, мовляв, і класний керівник дев’ятикласників.
Після публікації статті нею зайнялася прокуратура, а міське управління освіти провело співбесіди з учнями. Факти знущань підтвердилися. Розповіла в суді одна з учениць, Тетяна Гусєва: «Був комп’ютерний урок. Сидить там Саша, а він нічого не розуміє, погано вчився. А він (директор) б’є його лінійкою по руках – «Говори! Не показуй жестами, а говори», – а він не вміє вимовляти «клавіатура»…».
Те, що далі розповідала про слова і жести свого колишнього директора учениця, і справді не для вух та очей широкого загалу. Можливо, саме тому суддя Ніна Музичук не дозволила журналістові Радіо Свобода бути присутньою на судовому засіданні. Щоправда, озвучений аргумент – у кабінеті не вистачає місця.
Втім, батьки та педагоги, котрі проходять по справі як свідки, від своїх слів не відмовляються: «Я — батько Сергія Коханевича, Коханевич Іван. Спочатку я не вірив, все ж таки директор школи… Але він мені увесь час розповідав. Ну, я й поїхав до школи. Приходимо до вчительської, Іван, Сергій – і вони мені ці речі показують, як він показував, що можна займатися онанізмом. Мені недобре стало…».
Директорське крісло віддав, викладати залишився
В обласному управлінні освіти вважають, що поставили крапку, звільнивши директора з його посади. Острозький районний суд відмовив ображеному Володимиру Костюку у поновленні на роботі, однак через процесуальні порушення Рівненський апеляційний суд повернув йому крісло директора. Щоправда, на той час пан Костюк уже сам подав заяву на звільнення, але зараз працює в школі викладачем.
Старший помічник прокурора області Валентина Костенко, яка займалася цією справою, до цього часу переконана, що Володимир Костюк взагалі не має права долучатися до виховного процесу. А «герой» публікацій вважає, що прокуратура тиснула на вчителів, щоб свідчили проти нього. Він пояснює, що просто вів розмови на теми статевого виховання. А на запитання журналістів відповідати не хоче.
На суді Костюк намагався пояснити, що цукровий діабет у його доньки з’явився після хвилювань через публікації, а його самого «зненацька сфотографували» у власному кабінеті, чим нанесли непоправних збитків репутації і здоров’ю.
Для журналістів рішення суду, який триває, є важливим не стільки через солідну суму позову, а й задля констатації – мас-медіа повинні піднімати важливі питання порушення прав людини, а не замовчувати їх. Особливо якщо це стосується дітей.