Згідно з цією своєрідною сумішшю соціалізму, популізму та ісламізму, у Лівії заборонені всі політичні партії і не провадяться вибори. Натомість вважається, що кожен громадянин мусить брати участь у керуванні державними справами. Три тисячі комітетів двічі на рік засідають, вирішуючи питання охорони здоров’я, освіти й фінансів. Є місцеві комітети, які координують національні комітети.
Лівія має величезні поклади нафти і є фактично найбагатшою країною Північної Африки. Але під так званою “прямою демократією” полковника Каддафі, у цій багатій країні народ живе у злиднях. Бракує сучасної шляхової мережі, житла, лікарень. При всьому тому критикувати режим заборонено, хоча є спроби реформувати його, якось осучаснити.
Лівія довгі роки була країною-ізгоєм. Каддафі, якого президент Рональд Рейган називав “скаженим собакою”, фінансував різноманітні терористичні організації. Розроблялися програми створення зброї масового знищення, включно з ядерною зброєю.
“Брат-лідер Каддафі” від визвольного руху у Третьому світі перейшов до руху за мир
Лівійські агенти 1988-го року підірвали американський пасажирський літак у небі над Шотландією. ООН впровадила санкції проти Лівії. Але Каддафі змінив свою політику і відмовився від дальшої конфронтації з Америкою і західним світом взагалі. Ця зміна, як вважають, наспіла під впливом подій на Близькому Сході. Невдовзі після повалення режиму Саддама Гусейна в Іраку, Каддафі заявив: “Лівія, яка очолювала визвольний рух у Третьому світі та в Африці, відтак вирішила очолити рух за мир в усьому світі. Як перший крок, щоб довести, що ми робимо це без примусу, з нашої власної доброї волі й бажання, ми припиняємо всі програми виготовлення зброї масового знищення”.
ООН скасувала санкції, Сполучені Штати відновили 2004-го року дипломатичні відносини з Лівією. Але ця країна залишається ізольованою від зовнішнього світу, подібно до Албанії під комуністичним режимом Енвера Ходжи. Школярі носять військову уніформу, їх навчають у школі розбирати автомат. Щоправда, є певні зрушення. Донедавна заборонялося слухати західну музику, вивчати англійську, мати приватну власність, бути юристом, а капіталізм вважався злочином. Тепер лівійці хочуть жити нормально, але й на це потрібен дозвіл “Брата-лідера”, як називають Каддафі. Матеріал до теми:
Л. Кравчук про М. Каддафі
Лівія має величезні поклади нафти і є фактично найбагатшою країною Північної Африки. Але під так званою “прямою демократією” полковника Каддафі, у цій багатій країні народ живе у злиднях. Бракує сучасної шляхової мережі, житла, лікарень. При всьому тому критикувати режим заборонено, хоча є спроби реформувати його, якось осучаснити.
Лівія довгі роки була країною-ізгоєм. Каддафі, якого президент Рональд Рейган називав “скаженим собакою”, фінансував різноманітні терористичні організації. Розроблялися програми створення зброї масового знищення, включно з ядерною зброєю.
“Брат-лідер Каддафі” від визвольного руху у Третьому світі перейшов до руху за мир
Лівійські агенти 1988-го року підірвали американський пасажирський літак у небі над Шотландією. ООН впровадила санкції проти Лівії. Але Каддафі змінив свою політику і відмовився від дальшої конфронтації з Америкою і західним світом взагалі. Ця зміна, як вважають, наспіла під впливом подій на Близькому Сході. Невдовзі після повалення режиму Саддама Гусейна в Іраку, Каддафі заявив: “Лівія, яка очолювала визвольний рух у Третьому світі та в Африці, відтак вирішила очолити рух за мир в усьому світі. Як перший крок, щоб довести, що ми робимо це без примусу, з нашої власної доброї волі й бажання, ми припиняємо всі програми виготовлення зброї масового знищення”.
ООН скасувала санкції, Сполучені Штати відновили 2004-го року дипломатичні відносини з Лівією. Але ця країна залишається ізольованою від зовнішнього світу, подібно до Албанії під комуністичним режимом Енвера Ходжи. Школярі носять військову уніформу, їх навчають у школі розбирати автомат. Щоправда, є певні зрушення. Донедавна заборонялося слухати західну музику, вивчати англійську, мати приватну власність, бути юристом, а капіталізм вважався злочином. Тепер лівійці хочуть жити нормально, але й на це потрібен дозвіл “Брата-лідера”, як називають Каддафі. Матеріал до теми:
Л. Кравчук про М. Каддафі