Доступність посилання

17 Грудень 2017, Київ 21:58

Людмила Супрун, лідер Народно-демократичної партії: "Я впевнена, якби НДП була в парламенті, такого безладу сьогодні б не було".


Сергій Рахманін

Сергій Рахманін: Вітаю усіх представниць прекрасної статі зі святом жіночої солідарності. Точніше, чоловічої солідарності, бо як довів досвід, цей день насправді стає днем чоловічої солідарності.

Чоловіки вже змирилися з тим, що жінки становлять їм дуже серйозну конкуренцію абсолютно в усіх галузях життя. І політика не є виключенням.

Зокрема, наша сьогодні гостя вважає, що жінки-політики мають певні переваги перед чоловіками-політиками, поза як жінки є більш конструктивними та більш гнучкими.

Отже, радо вітаю в нашій студії керівника Народно-демократичної партії Людмилу Супрун.


Людмила Супрун: Доброго вечора вам і всім радіослухачам.

Сергій Рахманін: Пані Людмило, знаю, що деякі жінки-політики з упередженням ставляться до 8 березня і принципово не святкують цей день. Маю надію, що Ви цей день святкували.

Людмила Супрун: Чесно сказати, я навіть не знаю, хто із жінок буде проти такого свята? Безперечно, я святкую його, тому що це день, коли вітають жінок і це день солідарності жінок.

Сергій Рахманін: Все-таки я думаю, що це більше день солідарності чоловіків перед квітковими крамницями. Який найтепліший, найприємнішим подарунок Ви отримали цього дня?

Людмила Супрун: Цього року мені зробила унікальний подарунок моя молодша дочка. Вона зробила аплікацію, яку прикрасила пір’їнками. Це було дуже зворушливо, душевно і надзвичайно теплий подарунок з прекрасними словами: дорога мамо, вітаю тебе - найкращу свою, любу з днем 8-го березня. Це найкращий подарунок був у цьому році.

Сергій Рахманін: Дещо потаємне про нашу гостю ви вже дізналися, а тепер – наше традиційне досьє.

Супрун Людмила Павлівна – голова Народно-демократичної партії. Народилася 7 січня 1965 року в місті Запоріжжя. Там же навчалась у школі.

З дитинства любила читати, колекціонувала кактуси та марки. Але найбільшим хобі, що збереглося і по сьогодні вважає колекціонування енциклопедій.

Школу закінчила із золотою медаллю і одразу вступила на юрфак київського університету ім. Шевченка. Його теж закінчила із відзнакою, юрист-правознавець.

Працювала юрисконсультом на підприємстві, молодшим науковим співробітником Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської радіології, провідним науковим співробітником відділу міжнародного права Інституту держави і права ім. Корецького.

У 1993 році обрана на посаду президента Асоціації ділового співробітництва “Інтерагро”.

У 1997 році визнана “Діловою жінкою року в Україні”.

У 1998 році обрана народним депутатом. У Верховній Раді обіймала посаду голови підкомітету з питань доходів Державного бюджету, була членом фракції Народно-демократичної партії та її уповноваженим представником.

У 2002 році вдруге обрана народним депутатом України. Обіймала посаду спочатку першого заступника голови Комітету з питань бюджету, а згодом – виконувача обов’язків голови цього бюджетного Комітету.

Нагороджена грамотами та орденами. Голова правління Українського фонду миру, віце-спікер “Громадянського парламенту жінок України” та президент Української федерації фігурного катання на ковзанах.

Одружена, має двох дочок. Любить рух і швидкість, фанат автомобілів, вміє керувати літаком. Читає теж швидко, каже, що за одну ніч може опанувати “Війну і мир”.

Має феноменальну пам’ять, може пригадати обличчя, деталі з далекого минулого, навіть пам’ятає, скільки тепла виділяється при випаданні одного кубічного метра снігу.

Одне з найбільших потрясінь у дитинстві – відвідини Третьяковської галереї у Москві. З того часу захоплюється живописом. Мріє опанувати дайвінг, щоб роздивитися підводний світ.

Сергій Рахманін: Пані Людмило, все-таки політика – це чоловічий світ, жорсткий, брутальний, часто-густо брудний. Напевне, жінкам доводиться прилаштовуватися під політику.

Ви певний час прожили в політиці. Як Вам здається, Вам довелося трохи змінювати себе і учоловічувати свій стиль життя. Так можна говорити чи це певне перебільшення?


Людмила Супрун: Я думаю, це певне перебільшення, тому що кожна людина будує світ навколо себе таким, яким вона бачить його. Коли я прийшла в політику, дійсно, я дуже дивувалася, чому люди говорять одне, думають інше, а роблять третє.

І це мене вражало, тому що я як людина, яка бореться за справедливість, яка має юридичну освіту (а Ви знаєте, юридична освіта дає можливість захищати людей і світ), для мене це було дивно. Особливо в перший рік, коли я потрапила в парламент.

Але далі я зробила висновок, як я буду чинити. За цей період часу, за 8 років, коли я перебуваю в політиці, мені вдалося не схибити зі своїх принципів.

Щодо жінок і чоловіків в політиці, то сьогодні світ змінюється навколо нас не тільки в Україні, але і в інших країнах. Погляньте, сьогодні на перший план, перші ролі в країнах займають саме жінки.

Сьогодні Євросоюз очолює жінка Ангела Меркель, сьогодні у США розгортається боротьба за президентське крісло, і одним із найвирогідніших кандидатів на посаду президента США є Хіларі Клінтон. Мені здається, ці вибори в Америці будуть жіночим обличчям взагалі.

В багатьох країнах світу змінюється відношення до жінок, тому що, можливо, набридло весь час жити у войовничому світі, хочеться подивитися, а чи зможуть жінки облаштувати світ в іншому ракурсі: більш мирно, з іншими абсолютно пріоритетами. Мені здається, сьогодні на це очікує, в тому числі, Україна.

Сергій Рахманін: Ваш колега – чоловік-політик Дмитро Видрін сказав, якщо говорити про європейських жінок-політиків і чоловіків-політиків, то політики-чоловіки, заходячи до політики, за порогом лишають свої принципи, а жінки - свою стать.

Він говорив, що українські жінки-політики є виключенням, бо напевне в жодній країні світу жінки-політики не приділяють таку увагу своїй зовнішності. Наскільки це важливо для жінки?


Людмила Супрун: Я не думаю, що це відповідає реаліям, але для жінки в Україні абсолютно притаманно є залишатися жіночою. Я думаю, приділяють увагу своїй зовнішності всі жінки, і на Заході, і тут в Україні. Це абсолютно нормально.

Можу сказати, що певною мірою жінки трохи дають цим фору чоловікам в політиці, тому що чоловіки менш агресивні по відношенню до жінок, як правило. Вони можуть сказати щось гостре, це зрозуміло, але все-таки менш агресивні.

Сергій Рахманін: Коли Ви заговорили, що світ політики є войовничим і жінки, напевне, облаштують його трохи інакше, зроблять його добрішим.

Я помітив, що чоловіки, навіть затяті політичні, ідеологічні опоненти, доволі рівно і спокійно спілкуються між собою, а от у жінок-політиків є певні ревнощі одне до одного. Це так чи ні? Вони чомусь дуже недолюблюють одне одного.


Людмила Супрун: Можу сказати, що це відноситься і до чоловіків. Вони також один одного недолюблюють, а іноді просто ненавидять. Це абсолютно притаманно і одним, і другим.

Сергій Рахманін: Вам все-таки простіше спілкуватися з чоловіками-політиками чи жінками?

Людмила Супрун: Мені однаково. І з чоловіками, і з жінками.

Сергій Рахманін: Але менше з тим, в одному із інтерв’ю Ви зауважили, що в колекції енциклопедій Ви маєте енциклопедію зброї.

Ви говорили, що навіть опановували це для себе. Аби спілкуватися на рівних з чоловіками, треба дещо розуміти речі, на яких вони розуміються, якими цікавляться.


Людмила Супрун: Безперечно, просто інтереси чоловіків відрізняються від інтересів жінок. Тому потрібно володіти абсолютно всіма предметами.

Мені здається, якраз в цьому плані, чим більше ти знаєш, чим більше сфер ти опановуєш, тим цікавішим ти є як співрозмовник.

Сергій Рахманін: Тобто вивчення зброї Вас озброїло?

Людмила Супрун: Вивчення зброї у спілкуванні мені дає переваги.

Сергій Рахманін: Зараз, за традицією, ми надамо слово слухачам. Ми їх запитували, чим, на їхню думку, відрізняється звичайна жінка від жінки-політика.

Респондентка: Мислення у них трохи інше. Жінки-політики якось мислять глобально, щось зробити для країни, наприклад. А звичайна жінка думає, по-перше, думає про сім’ю, для неї це найголовніше.

Респондент: Звичайні жінки кращі. Вони більш привабливі. Жінка, яка жіноча, приваблива навряд чи піде в політику.

Респондентка: Звичайна жінка менше за собою доглядає, зайнята домашніми турботами. Політик-жінка, в основному, завжди на екрані.

Респондент: Нічим не відрізняється, жінка є жінка.

Респондентка: Жінка-політик більш практична, більш далекоглядна і норовлива. Я думаю, якщо в нас буде більше в політиці жінок, у нас абсолютно інша буде в країні атмосфера.

Респондент: Більше амбіцій у жінок, які займаються політикою. Думаю, вони хочуть бути схожими чоловіків, щоб у них було більше влади. Коли політики жінки – це мені подобається. Погано, звісно, що мало прийшло таких блоків з жінками, де лідерами є жінки.

Респондентка: Я думаю, нічим. От лише жінки-політики більш активні, менше займаються сім’єю. Думаю, щоб жінка ще була й матір’ю, треба щоб її матеріальний рівень був вищий, щоб вона могла найняти няню, тоді вона зможе займатися політикою.

Респондент: Жінки-політики беруть на себе велику відповідальність за те, що діється у нас в країні. Це не має значення, чи жінка, чи чоловік є політиком. Це індивідуально.

Сергій Рахманін: Пані Людмило, я готовий Вам повірити, що жінки намагаються бути жіночними навіть у жорсткому чоловічому оточенні.

Але менше з тим я помітив, що така яскрава характеристика як мова. Мова жінок стає більш чоловічою, більш грубою, більш брутальною. На превеликий жаль, виключень практично нема.

Я процитую одне з Ваших останніх інтерв’ю: “Всё потому, что нет никаких механизмов сдерживаний этого дерибана”. Інша цитата: “Да, президент имел всю законодательную власть – 226 голосов, имел в прямом и переносном смысле”.

Це не закид на Вашу адресу. В принципі, якщо ми перечитаємо інтерв’ю усіх більш-менш відомих жінок-політиків, у них також є вислови, які більш-менш природно можна почути з вуст чоловічих, але напевне не природно вони звучать з жіночих вуст. Наскільки складно залишитися до кінця жіночною у чоловічому товаристві?


Людмила Супрун: Для жінок не притаманне висловлювання нецензурними словами, це однозначно. Якщо застосовуються якісь слова, то, як правило, це ті, що звучать в нашому житті щоденно і не мають такого негативного, брутального, нецензурного змісту. Слово дерибан означає тільки одне, ви знаєте...

Сергій Рахманін: Я знаю, що означає слово дерибан...

Людмила Супрун: Скажемо так, крадіжка державного майна. Важко навіть було інше слово підібрати, тому що сьогодні воно є абсолютно вживаним і звичайним.

Щодо чоловіків, то я іноді дивувалася, чому вони затягують свої слова і думку, не можуть ніяк висловитися. Три хвилин ти чекаєш, поки нарешті він знайде підходяще слово, щоб завершити свою думку.

А потім зрозуміла, просто із цієї мови чоловіки іноді намагаються викреслити нецензурні слова, щоб не сваритися. Тому таке враження, що він дуже довго думає, 5 хвилин, почав говорити тим, чим закінчує. Іноді важко навіть зрозуміти, що людина хоче висловити. Іноді дехто просто ковтає слова.

Сергій Рахманін: Наш попередній президент, наприклад, постійно ковтав слова. По цих ковтках можна було зрозуміти, що він насправді думає. На відміну від того, що він говорив на той момент.

Людмила Супрун: До речі, дуже цікаві вислови людей, чим відрізняється звичайна жінка від жінки-політика. Там є абсолютна доля змісту.

Я завжди роблю таке порівняння. Якщо до Вас звертається людина чи дитина з проханням допомогти, то звичайна людина може допомогти, якщо в неї є такі можливості.



Жінка-політик буде робити таким чином, щоб цю проблему намагатися вирішити для всіх, незалежно від того, до кого буде йти таке звернення, чи вдасться знайти таку добру тьотю чи доброго дядю, щоб допоміг.

Коли я в 98 році починала свою політичну кар’єру, то починала її з виборчого округу на Кіровоградщині, де було три дитячі будинки. Можу сказати, що в 98 році діти в цих будинках спали втрьох, накриваючись однією ковдрою. І ходили по черзі на вулицю, бо для всіх не вистачало взуття.

Безперечно, я як людина, яка могла і мала можливість допомагати матеріально, зробила це, але мій перший крок, коли я прийшла бюджетний Комітет, це була розробка нових нормативів для утримання дитячих будинків, щоб одночасно по всій країні вирішити цю проблему, і це вдалося.

Я впевнена, що цим саме мисленням, підходом, розумінням проблеми відрізняються звичайні люди від людей, які займаються політикою. Принаймні політики повинні цим займатися, намагатися якнайшвидше вирішити проблеми, які сьогодні має суспільство.

Сергій Рахманін: Але є певні проблеми, які, на превеликий жаль, важко буде вирішити, тому що вони набагато глибші, і їх роздивитися не можна зовні.

Я цитую знову одне з Ваших інтерв’ю, яке мене зачепило, м’яко кажучи: “Люди, обладающие властью и деньгами, хотят всё иметь, женин в том числе. Я как-то чуть не дала пощёчину одному министру, который сказал, что я такой могущественный, что могу всё, даже 15-летнюю девочку купить. Я тогда подумала, єто ведь чья-то дочь”.

Маю до Вас питання, чому ж Ви не дали йому ляпасу тоді?


Людмила Супрун: Я зрозуміла, що ця людина просто хвалиться собою, і жодна жінка з таким чоловіком просто не піде. Насправді він виглядав жалюгідно, особливо, коли його звільнили з роботи, і він не знав, як ще себе проявити в цьому житті.

Сергій Рахманін: Насправді Ви зачепили дуже важливу і складну тему, про яку привселюдно бояться говорити. Про певну розбещеність політиків, особливо політиків вищого рангу.

Наскільки ця розбещеність, яка обростає певними міфами, відповідає дійсності? Чи насправді політики, можновладці, в повному розумінні цього слова, такі розбещені люди, чи це міфологія? Ваша точка зору, людини, яка була всередині і має сміливість про це говорити.


Людмила Супрун: Розбещеність приходить від володіння владою і грошима. Дуже мало хто із чоловіків здатен втриматися від ще однієї розбещеності по відношенню до жінок.

Сергій Рахманін: Саме чоловіків?

Людмила Супрун: Чоловіків.

Сергій Рахманін: Хіба тільки до жінок? Думаю, і Ви неодноразово спостерігали, як певні політики розмовляють із власними помічниками, підлеглими. Це, в принципі, розмова панича та обслуги.

Людмила Супрун: Абсолютно, відношення до людей абсолютно є цинічним. Я називаю це цинізмом влади.

Сергій Рахманін: Ви говорили не один раз, що довіряєте своїй інтуїції. Що Ваша чуйка підказує, цей час розбещеності скільки протриває? Як швидко наші політики стануть цивілізованими, в людському розумінні цього слова? Я не говорю зараз про високу політику, про державні рішення.

Людмила Супрун: Я впевнена, що чим менше будуть люди, які працюють з такими політиками, дозволяти по відношенню до себе так поводитися, тим менше буде можливості в політиків проявляти ці негативні риси.

Тому що кожну людину треба поважати, незалежно, де, ким вона працює, чим займається. Я знаю, що всі люди, які працюють сьогодні з нами в одній команді, є членами нашої команди, а не раби, яких хтось наймає на роботу. Надзвичайно важливо встановити таку нормальну атмосферу.

Я знаю багатьох, хто дозволяє собі навіть в телефонному режимі давати такі доручення і команди своїм помічникам (принаймні я бачила це у Верховній Раді), що, чесно кажучи, я відчувала внутрішній сором, що людина, яка має такий високий статус, таку велику посаду, дозволяє собі так відноситися до людей.

Сергій Рахманін: Одним словом, поки наша політика не стала більш цивілізованою, тримайтеся від неї подалі. Це не порада нашої гості, це моя порада.

Пані Людмило, чоловіки часто переживають свої поразки у дуже простий і навіть банальний спосіб, вони просто п’ють горілку.

Як відомо, НДП, на превеликий жаль для прихильників цієї політичної сили, не потрапила до парламенту. Як керманич партії Людмила Супрун переживала поразку?


Людмила Супрун: Ми не набрали тієї кількості голосів, яка б дала нам можливість подолати трьохвідсотковий бар’єр, але ми все-таки маємо достатньо непоганий депутатський корпус.

Сергій Рахманін: Я знаю, ви представлені в органах місцевого самоврядування. Але була мета потрапити до вищого законодавчого органу. Людмила Супрун: Ми перші провели з’їзд партії, щоб визначити, в чому проблеми такої поразки. Безперечно, було складно морально, перш за все, адже вся команда була в розпачі, ніхто не очікував на такі результати.

Але я сказала, що це важкий урок для НДП, і є тільки одна сьогодні мета – вивчити причини поразки, подолати себе внутрішньо, не втрачати сил і йти готуватися до виборів сьогодні, а не в день, коли вони починаються.

Тому, гадаю, якраз я відношуся до тієї категорії людей, політиків, які пережили поразки, які переживають, безперечно, але я знаю, що чим складніше мета, тим хочеться швидше досягти цієї перемоги і результату.

Тому ми готуємося до виборів вже зараз, незалежно від того, коли вони відбудуться, чи через рік, чи півтора року.

Сергій Рахманін: У нас є слухач, слухаємо Вас.

Слухач: Пані Супрун, з глибокою повагою до Вас відношуся. Я Микола Назаров, редактор Інтернет-сайту. Скажіть будь-ласка, чи багато у нас у Верховній Раді політиків, яких можна назвати чортополохи? Дякую.

Людмила Супрун: Думаю, це питання полягає тільки в одному. Чортополохи – це мається на увазі ті, що чіпляються своїми колючками до когось чи до чогось, а далі, причепившись, висять там 5 років.

Я думаю, вам краще знати тих людей, хто сьогодні представляє інтереси в політиці, і тих, хто, придбавши квиток у спальному вагоні, заїхав до парламенту і нічим там не займається.

Можна легко це означити. Подивіться, хто пише законопроекти, якого змісту, і ви будете точно знати, що із 450 депутатів законодавством займаються приблизно близько 30-ти.

Сергій Рахманін: Це тільки в парламенті цього скликання чи попередній склад ВР був такий самий?

Людмила Супрун: Попередній склад був іншим, тому що багато людей прийшло в парламент за мажоритарними округами.

Сергій Рахманін: Як я розумію, Ви противник жорсткої пропорційної моделі.

Людмила Супрун: Я за те, щоб була пропорційна модель, але щоб були відкриті списки, щоб люди обирали дійсно тих, кого вони дійсно знають, на кого можуть покладатися, хто буде відповідати перед ними за діяльність політичної партії. За обіцянки, які даються, а потім не виконуються.

Сергій Рахманін: Все-таки наскільки важко особисто Ви пережили поразку?

Людмила Супрун: Вам напевне не віриться, що я не переживала так, як деякі?

Сергій Рахманін: Плакали, ховалися, читали книжки, тікали від людей?

Людмила Супрун: Ні, я не плакала, я не ховалася. Навпаки, якщо ви пам’ятаєте, після виборів ми почали боротися за перерахунок голосів, тому що ми бачили, що відбувається.

Ми зрозуміли, що систему подолати на той момент, практично, ніхто був не в змозі. Дуже вигідно було політикам показати, що вибори демократичні, що все чесно, влада сформована правильно, тому вони намагалися все зробити, щоб навіть в судових спорах у нас судді не ухвалювали рішень про перерахунок голосів.

Це боротьба. Може вона й дала сили, тому що я намагалася, в першу чергу, підтримати своїх однопартійців, щоб вони не впали в розпач.

У мене розпачу не було. Я розуміла, що є поразка, була гіркота, але ніяких сліз, відчаю, ніяких розмов, ховання і так далі. Навпаки, думаю, зараз треба якомога більше працювати. Це відверто, сліз і розпачу не було.

Сергій Рахманін: Чи багато було втікачів з партії після того, як НДП не подолала тривідсотковий бар’єр?

Людмила Супрун: В перший момент у мене також був сумнів, чи вдасться людям витримати, не піти з партії. Можу сказати, що на сьогодні ми маємо приріст рядів партії, а не втікачів. Втікачів у нас немає.

Сергій Рахманін: Це дивно, але у мене немає підстав Вам не вірити.

Пані Людмило, зараз багато говорять про можливість проведення дострокових виборів. Я так розумію, що Ви напевне так чи інакше зацікавлені, щоб мати можливість надолужити згаяне і потрапити до вищого законодавчого органу. Інтуїція що Вам підказує, чи будуть дострокові вибори?


Людмила Супрун: Будуть, але може не в цьому році. Коли вони повинні відбутися? Якщо Верховна Рада перестане виконувати свою функцію як законодавчий орган, коли вона взагалі нікому не буде потрібна.

Погляньте, за цей період часу ухвалили 138 законопроектів. Якщо ви подивитеся на їхній зміст, то, в принципі, якби їх не ухвалили, в країні нічого б не змінилося, як не змінюється і зараз.

Тобто 10 місяців парламент працює просто на корзину. Тому що законів, які нам сьогодні потрібні, ніхто не ухвалює. Нам потрібні закони, які змінюють систему, реформують судову систему, нам необхідні зміни до пенсійного законодавства, нам необхідно визначити правила функціонування у сфері охорони здоров’я. Необхідно в обов’язковому порядку дати нові повноваження і кошти місцевим бюджетам, тому що кожен повинен займатися своєю справою.

А по-перше, нам необхідно здійснити реформи у сфері влади. Але у нас із усіх законів, які необхідно сьогодні ухвалити, ухвалений лише закон про Кабінет Міністрів, і він є досить однобоким.

Таким чином влада не виконує свої функції, Верховна Рада не займається законотворчою діяльністю.

Сергій Рахманін: Це цілком можна зрозуміти, поза як існують певні суперечності між двома центрами влади, умовно кажучи, між президентом та Кабміном. Вони хочуть ці суперечності прибрати.

Насправді це тільки загострюється. Але допоки ця прірва не буде подолана, я думаю, нема сенсу говорити про наповнення інших шматків законодавчої бази.


Людмила Супрун: До вчорашнього дня у мене ще була надія, що може все-таки буде більш-менш врегульована ситуація. Адже, як це не дивно, хоча ми не потрапили в парламент, сьогодні ми не зацікавлені в дострокових виборах, тому що партія сама буде готуватися до них, будемо формувати альтернативні сили.

Сьогодні проведення нових виборів приведе тільки до одного – ті самі сили, що були до цього в парламенті, до нього й потраплять. Ми сьогодні готуємо створення нових, альтернативних, демократичних осередків. Я впевнена, що люди будуть підтримувати наші ідеї, в першу чергу.

Сергій Рахманін: Я не дуже Вас зрозумів, коли Ви казали, що дострокові вибори напевне будуть, але не цього року. Що Ви маєте на увазі?

Тобто Ви переконані чи підозрюєте, що вони будуть наступного року? Багато хто каже, що якщо до кінця року дострокові вибори не відбудуться, то найближчі вибори відбудуться 2012 році.


Людмила Супрун: Я думаю, може статися по-іншому. 2007 рік більш-менш Україна прошкутильгає, а от 2008 буде дуже складним.

Сергій Рахманін: Чому? Чим він відрізняється суттєво від 2007 року?

Людмила Супрун: 2007 рік має запас міцності після 2006 року. Я дуже добре володію питаннями, пов’язаними з економікою і знаю, що запас міцності, який був створений у 2006 році, ми можемо використати в 2007 році.

А далі буде крах, тому що насправді не підняття заробітної плати, зупинка процесів, пов’язаних із захистом населення від зростання енергоносіїв, а цей процес сьогодні не відбувається, може призвести тільки до одного: люди будуть не задоволені своїм життям, вони розуміють, що підняття рівня економіки ніяким чином не відображається на їхньому житті, і це їх буде не задовольняти.

Мені здається, що 2007 рік ще більш-менш люди проживуть. А потім почнеться підготовка до президентських виборів, і тут вже ніхто не упустить свого шансу.

Сергій Рахманін: Ви називали вибори 2006 року, тобто чергові вибори до Верховної Ради, четвертим туром президентських виборів. Якщо будуть дострокові, як би Ви їх охарактеризували?

Людмила Супрун: Дострокові президентські вибори можливі, але одночасно із достроковими парламентськими. Це єдиний варіант, я допускаю, коли вони пройти одночасно.

Тобто політичні сили, які сьогодні перебувають на політичній арені, будуть з’ясовувати між собою стосунки до кінця.

Подивіться, 9 березня святкували день народження Тараса Шевченка. Мені не приємно було як громадянці України бачити шоу, яке влаштували з покладанням квітів біля пам’ятника Шевченку.

Сергій Рахманін: Тараса Григоровича у нас ділять уже не одне століття і ніяк не поділять.

Людмила Супрун: Спочатку одні прийшли і сказали, що от ми тут привітали, а ті інші, якщо хочуть, хай йдуть і вітають. В принципі, це було надзвичайно не приємно.

Люди, які перебувають на такому рівні, Президент, голова парламенту, голова уряду все-таки повинні виконати свій державний обов’язок, якщо хочуть це зробити, або взагалі туди не ходити, щоб люди не сміялися з них.

Сергій Рахманін: Дякувати Богу, не було такого, як свого часу було 9 березня 2000 року, коли все це перетворилося на величезну бійку.

Тараса Григоровича у нас ніяк не поділять. Маю надію, коли його нарешті поділять, коли нарешті об’єднаються хоча б біля Шевченка, ця країна нарешті отримає щось на кшталт єдності.

Вам не пропонували партнерство зараз, в переддень майбутніх потенційних дострокових виборів? Хтось виходив на НДП з пропозицією об’єднатися в блок чи об’єднати зусилля?


Людмила Супрун: Після проведення виборів ми намагалися об’єднатися в позапарламентський блок політичних партій. В принципі, нам це вдалося. Ми ведемо політичні консультації з усіма політичними партіями, які не пройшли до парламенту. Тому вони сьогодні не приєдналися ні до опозиції, ні до влади.

Хоча не так давно я почула, як в інтерв’ю один із функціонерів Партії регіонів сказав, що до нас тут стукають вже 40 партій. Я запитала практично всіх, і всі підтвердили, що ніяких переговорів вони з цього приводу не мають.

Тому ми сьогодні намагаємося створити альтернативний блок демократичних партій. Дехто говорить, що це навряд чи вдасться, але давайте подивимося на соціологічні опитування: близько 45% людей сьогодні не задоволені тими політичними партіями, які обрані до парламенту.

І якби була альтернатива, так говорить соціологічне опитування, вони могли б голосувати за інші, відмінні від тих, що в парламенті, політичні партії.

Сергій Рахманін: Але задля цього треба переконати виборців, що саме ви і є ця альтернатива, це дуже складно, це намагалися робити багато хто.

Людмила Супрун: Це намагалися робити багато політичних лідерів, але робили це поодинці. Тому ми сьогодні і ставимо завдання перед собою номер один: об’єднання всіх політичних партій на основі спільної програми, спільної позиції. І сьогодні я з ними працюю вже впродовж 9 місяців і бачу, що ми можемо і здатні це зробити.

Сергій Рахманін: Якщо позачергові вибори все-таки відбудуться, і НДП знову не подолає бар’єр 3%. Я Вам щиро зичу, щоб ви це зробили, але якщо не подолає, чи постане питання про зміну керівництва?

Людмила Супрун: Я не виключаю, що партія може поставити таке питання.

Сергій Рахманін: Тобто Ви готові, що Вам можливо доведеться залишити цю посаду?

Людмила Супрун: Я готова до будь-якого рішення. Сьогодні я приділяю 99,9% уваги і часу свого життя виключно партійній політичній роботі.

Сергій Рахманін: Ми маємо ще один телефонний дзвінок. Вітаємо вас.

Слухач: Доброго дня. Питання до пані Людмили. Блок патріотичних та демократичних сил, про який Ви говорите, чи бачите Ви там “Народну самооборону”? Людмила Супрун: “Народна самооборона” сьогодні взагалі не ідентифікує себе як політична партія, вона говорить, що це громадський рух, тому важко сказати, що вони далі планують робити.

Поки що вони відщеплюють частину електорату, який має “Наша Україна” і, можливо, ту частину, яка була прихильником Соціалістичної партії.

Що далі вона буде робити, важко сказати. Просто похід на Київ – це тільки частинка роботи, і абсолютно нема ніякої перспективи з однієї причини – а далі що? Яка мета? Які умови?

Самооборона – це захищатися від когось, а наше завдання сьогодні, на мій погляд, це сформувати для України зрозумілий шлях, український шлях.

Погляньте, політичні сили, які сьогодні в Україні працюють, намагаються розірвати її на дві частини: одні тягнуть Україну до НАТО, інші кажуть, що ні, давайте будемо зливатися з Росією.

Наприклад, комуністи, які запропонували новий проект Конституції, в якому точно забезпечується повернення до колишнього Радянського Союзу. А хто хоча б раз буде за Україну? Який український шлях для неї, для України повинен бути визначений?

Ми пропонуємо український шлях, ми пропонуємо нову зовнішньополітичну політику, стратегію економічного прориву, це те, що нас сьогодні відрізняє від існуючих політичних партій.

І ми будемо намагатися досягти своєї мети, примусити і владу, і парламент працювати в такому руслі, в якому ми хочемо, незалежно від того, чи ми перебуваємо в парламенті, чи поза парламентом. Саме тому ми пропонуємо сьогодні блок законів, які є на часі, на наш погляд.

Подивіться, піднялися тарифи на житлово-комунальні послуги. Політичні звинувачують, хто винен у цьому процесі. Але ніхто нічого не робить.

Насправді сьогодні необхідні правила, як утворюються тарифи, хто їх контролює, яким чином вони повинні формуватися, і що робити населенню, якщо їхні видатки більші, ніж визначені нормативом.

Ми подали такий законопроект, і готові його обговорювати з людьми і подавати до парламенту. Подавати його ми будемо виключно через гаранта Конституції, тому що у нас є сьогодні така можливість - вимагати від Президента подання необхідних законопроектів.

Це стосується і інших речей, які сьогодні необхідно вирішувати. Для України сьогодні є одне завдання: досягти високого рівня добробуту для всіх людей.

Якщо навіть ми будемо поступово, 1-3-5, навіть 7% на рік нарощувати свою економіку, повірте, ми не наздоженемо Європу. Дуже велика прірва сьогодні лежить в рівні життя людей в Україні і в Європі.

І тому наше завдання сьогодні - зробити стратегію економічного прориву, а це означає дати перелік тих дій, які необхідно здійснити владі і Україні в цілому, щоб досягти високого рівня розвитку. Я впевнена, що будуть дослухатися до нашої позиції.

Щодо “Народної самооборони”, то я поки що не чую від них ніяких програмних засад, мова поки що йде тільки про похід на Київ. Але, на жаль, це не дасть результату, бо люди будуть іти тільки тоді і туди, де вони бачать перспективи певного руху.

Сергій Рахманін: Але поза тим рейтинг у них росте, і я думаю, він росте все-таки об’єктивно.

Чи погоджуєтеся Ви з точкою зору, що “Народна самооборона” з Луценком – це альтернативний політичний передвиборчий проект, розрахований на позачергові парламентська вибори, це передвиборчий проект, організований Банковою? Ви поділяєте цю точку зору чи ні?


Людмила Супрун: Я думаю, це передвиборчий проект, але більш він схожий не на парламентський, а на президентський проект виборів. Тому що сьогодні йде спілкування лідера цієї політичної сили з народом без підтримки політичної партії. Тобто, фактично, йде формування прихильників на президентські вибори.

І сьогодні я не можу роз’єднати фігуру керівника “Народної самооборони” з помаранчевими силами. Я думаю, і населення також це не роз’єднує.

Тому, фактично, Луценко виступає в якості нового політичного лідера чи намагається бути новим політичним лідером “Нашої України”, помаранчевих сил, який можливо буде наступною альтернативною Ющенку.

Сергій Рахманін: Ще один слухач на зв’язку. Слухаємо Вас.

Слухач: Добрий вечір. Пані Супрун, коли всі демократичні сили об’єднаються? Якщо вони не об’єднаються, будемо топтатися ще сто років на одному місці?

Людмила Супрун: Я так розумію, це не тільки питання, це заклик. Повірте, я намагаються зробити все, щоб знайти спільні точки порозуміння між усіма демократичними силами.

Можу сказати чесно, що я бачу перспективу цього процесу. Якби такої перспективи я не бачила, я б цим не займалася жодної хвилини, але перспектива така є. Я впевнена, що демократичні сили об’єднаються.

Сергій Рахманін: Питання лише в тому, що вважати демократичними силами. Я чув принаймні 15 різних варіацій на цю тему, що саме в нас є демократичними силами.

Наприклад ПСПУ називає себе демократичною силою, Партія регіонів – демократичною силою. Тому це питання все таки...


Людмила Супрун: Є закон про політичні партії. В цьому законі записано, що реєстрація будь-якої партії може бути скасована в судовому порядку, якщо партія застосовує будь-які дії чи здійснює дії, спрямовані на наступ на соціальні права громадян.

Сьогодні можна подавати до суду на три політичні партії: комуністів, соціалістів і Регіонів, які при ухваленні закону про бюджет наступили на соціальні права та гарантії громадян.

Чому? Тому що не підняли мінімальний рівень заробітної плати для людей при загальному зростанні на 2% рівня податків.

Сьогодні можна подавати до суду, тому що ці партії проявили себе як не демократичні. В демократичній країні жодна партія не дозволить собі зменшити доходи людей, мало того, ще й сприяє цьому через законодавство.

Сергій Рахманін: Страшенно вдячний, Ви полегшили життя багатьом нашим слухачам, Ви навчили розрізняти демократичні від не демократичних.

Рік тому в переддень парламентських виборів у Вас запитували, в разі, якщо НДП перетне тривідсотковий бар’єр, з ким вона потрапить до коаліції. Ви говорили, що Ви готові до коаліції і з “Нашою Україною”, і з регіонами. Але з регіонами в тому випадку, якщо вони відмовляться від федералістських настроїв.

Сьогодні рік минув, Ви себе можете уявити в одній команді з “Нашою Україною” чи регіонами?


Людмила Супрун: Я впевнена, якби НДП була в парламенті, такого безладу сьогодні б не було.

В чому проблема сьогодення? Кожна з політичних сил, яка сьогодні перебуває у парламенті, яка сформувала вперше чи вдруге коаліцію, мала золоту акцію. Тобто їхні вимоги були настільки жорсткими по відношенню один до одного, що не витримувати ніякої сили, щоб триматися разом.

На сьогодні, от дивіться, комуністи ставлять вимоги, вимушена коаліція їх дотримуватися, соціалісти ставлять вимоги, коаліція вимушена їх дотримуватися, регіони взагалі диктують повністю всю політику.

Сергій Рахманін: А ви б не ставили умови?

Людмила Супрун: Справа в тому, що не було б такого жорсткого протистояння. Кожен повинен був би дослухатися, бо його голос не був би контрольним. От це дуже важливо.

Сергій Рахманін: Ой, боюся, не дослухалися б все одно. Досвід доводить, що ні.

Якби ви були в парламенті, з ким би ви були в коаліції? З БЮТ та “Нашою Україною” чи з регіонами, соціалістами та комуністами?


Людмила Супрун: Цікаво, що конфігурація, яка була до цього, соціалісти були спільно з БЮТ та “Нашою Україною”.

Сергій Рахманін: Але станом на сьогодні? От Литвин сказав, що він, швидше за все, був би з БЮТ та “Нашою Україною”.

Людмила Супрун: На мій погляд, наша позиція найближче сьогодні була б до позиції “Нашої України” та БЮТу. Хоча дуже складні політичні умови, за якими працюють ці політичні команди. Я думаю, швидше так.

Сергій Рахманін: Багато сьогодні згадувався президент, президентство, гарант конституції, інститут президентської влади.

Один з гостей нашої програми – Володимир Філенко - свого часу висловив дуже цікаву ідею. Він говорив, що історична місія Віктора Ющенка (а це було, як тільки він прийшов до влади) полягає в тому, щоб стати перехідним президентом, тобто тим, ким не зміг стати з об’єктивних причин в 1991 році Леонід Кравчук. Саме в цьому полягає історична його місія. І якщо він її не виконає, то взагалі з’являться питання до існування такого інституту як президентства.

Як Ви ставитеся до цієї точки зору? Чи мав Віктор Ющенко стати перехідним президентом? Яка доля очікує інститут президентської влади в Україні?


Людмила Супрун: Почнемо з другої частини питання. Інститут президентства в Україні повинен залишатися, тому що поки тільки президент має право вето на закони, він є гарантом Конституції.

Сергій Рахманін: Ну можна змінити Конституцію, ми говоримо про перспективу.

Людмила Супрун: Якщо говорити про зміни до Конституцію, ліквідацію інституту президента, тоді потрібна або друга палата, або такі повноваження передавати Конституційному Суду. На мій погляд, поки що передумов для цього в Україні не створено. Це нормальна модель, коли є президент, коли є лідер нації.

Сергій Рахманін: Тобто Вам ця ідея більше до вподоби, принаймні на сьогодні?

Людмила Супрун: Повинна визначитися сьогодні нація, за кого і з ким вона йде. Коли йдуть такі вибори, тим більше, що вибори у нас йдуть у два тури, це абсолютно нормально, все-таки інститут президентства повинен залишатися в Україні.

Щодо балансу між гілками влади, то сьогодні цей баланс практично повністю зруйнований. Верховна Рада формує більшість, вона ж обирає уряд, ця ж більшість сьогодні формує судову владу, а де ж баланс тоді?

Справа в тому, що президент, який прийшов в 2004 році, повинен був поставити перше питання - вдосконалення Конституції. На жаль, цього не відбулося.

Взагалі абсолютно з державною владою, з відповідними законами ніхто не працював. І сьогодні ми маємо той наслідок, який і повинні були мати після ухвалення такої недосконалої, недолугої Конституції, внесення до неї абсолютно не продуманих, не логічних і не підтриманих іншими законами змін.

Сергій Рахманін: Вам не здається, що конкретний президент Ющенко вже вичерпав себе як президент і виникла потреба в його заміні? Я не кажу зараз про чергові чи позачергові вибори, з точки зору політики.

Людмила Супрун: Сьогодні будь-який президент, який перебуває в певній опозиції до законодавчої та виконавчої влади, є для України плюс. Тому що за інших умов була б в повна монополізація, абсолютно ніяких важелів впливу на судову, законодавчу, виконавчу владу більше б не існувало.

Я думаю, саме з цієї причин у президента є значна частина прихильників, які будуть йому допомагати зберігати цей баланс. Інакше ми скотимося до авторитаризму.

Тобто без змін до Конституції, без подолання цієї проблеми, ніколи Україна не вилізе з такого ярма, як сьогодні. Їй потрібно зробити владу послідовною та відповідальною. Для цього необхідні зміни до Конституції, це моє тверде переконання.

Сергій Рахманін: З Ваших численних інтерв’ю в пресі я вичитав багато цікавого про Вас. Наприклад, що Ви не вмієте заздрити, довіряєте власній інтуїції, що навчання математики навчило Вас швидко ухвалювати рішення. Крім іншого, я прочитав, що дуже часто до Вас важливі рішення приходять уві сні. Вам не наснилося часом, коли у нас буде президентом жінка?

Людмила Супрун: Наснилося. Я думаю, що зможу про це детально розказати, якщо у нас буде трохи більше часу в програмі.

Сергій Рахманін: Все-таки заінтригуйте, за рік-два-три?

Людмила Супрун: Я можу Вам сказати таке. У свій час, коли ми провели вибори у 2002 році, був такий сон, що 9 числа обирають Віктора Медведчука до складу президії. Я йому про це сказала. Приходить 9 число, він каже, ну от бачиш, не справдився сон. Я відповідаю, що це не цього місяця.

Коли його через місяць обрали саме 9 числа на посаду в президію, він був шокований і запитав, а звідки ти це знаєш? А я знала це просто наперед, інтуїція і сон підказали.

Щодо президента-жінки, то в Україні точно буде і точно буде наступний.

Сергій Рахманін: Серйозно?

Людмила Супрун: Так.

Сергій Рахманін: Може Ви розкажете, хто?

Людмила Супрун: Я залишу цю інтригу до наступного нашого інтерв’ю.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG