15 березня у приміщенні гімназії у Хусті відбулося перше засідання Сойму, який проголосив незалежність Карпатської України. Говорить професор Володимир Сергійчук: «Карпатська Україна – це був той промінь сподівань українців, тих українців, які вірили у відродження Української держави. Особливо це було актуально після поразки визвольних змагань 1917–1921 років. І от проголошення Карпатської України як самостійної держави – це був якраз той промінь надії, який вселяв сподівання всьому українству, що українська держава відродиться».
Того ж дня Сойм ухвалив Конституційний Закон, сформував уряд і обрав Августина Волошина президентом. У ті години вояки Карпатської Січі вели бої проти угорських частин на фронті між Береговим та Хустом, а на півночі обороняли закарпатську землю від вторгнення польських підрозділів. Говорить професор Юрій Шаповал: «Москва “романсувала” тоді з Німеччиною, Гітлер, навпаки, хотів співпраці з Польщею. Ситуація починає кардинально мінятися, коли Гітлер зазначає, що він не має ніяких політичних планів щодо України. Отоді теплішають нацистсько-совєтські стосунки, і Гітлер тоді припускає, що Москва прихильно сприйме передачу Карпатської України угорцям, і тим самим це буде ліквідація такого страшного для більшовиків вогнища українського відродження».
Пізно ввечері 16 березня угорські частини за підтримки літаків, танків та важких гармат взяли Хуст. До кінця березня вся територія Закарпаття була окупована, і тільки в горах окремі загони Карпатської Січі продовжували партизанську війну.