О.Б.: Врубель написав її в Києві, він відвідував ломбард Дахновича, що на розі вулиць Хрещатик і Хмельницького, він заходив туди дуже часто, мабуть, з матеріальної скрути. Йому було дозволено вивчати розкішні предмети...
Р.С.:.Ті, що були закладені в ломбарді?
О.Б.: Так. Він вивчав гру світла у дорогоцінному камінні. І взагалі київський період життя, це чотири роки, він згадував як найкращий у своєму житті. У ці роки він склався як великий майстер. Він вперше тут робив монументальні роботи. Працював у Кирилівській церкві, у Володимирському соборі. Він дуже багато працював з натури. І от коли він одного разу зайшов до ломбарду і побачив доньку власника позичкової каси Марію Дахнович він дуже швидко зреагував на її появу і намалював картину. Це не є портрет, це картина.
Р.С.: Власне, подібне дуже часто застосовують світові музеї – виставку однієї картини, але про таке в Україні я чую вперше. Чи практикували ви подібне раніше?
О.Б.: Ні, це вперше. Це дуже органічно для художнього музею, в якому представлено дуже багато картин. І якщо наш глядач працює в діалозі з однією картиною - це дуже корисно. Ми супроводжуємо цю експозицію ще й електронною версією, яка у розширеному вигляді дає всі матеріали щодо цієї картини. Там ідеться про її історію, реставрацію.
Р.С.: Чи бувала ця робота на виставках за межами України?
О.Б.: Декілька років тому була велика виставка. Я думаю, що це був перший проект, де зібрали багато творів Врубеля. Цей проект був організований фахівцями з Німеччини. Виставку було показано у Мюнхені і Дюссельдорфі. Вони взяли роботи з російських музеїв. Без нашої колекції не обходиться жодна виставка Врубеля. На цій виставці наша “Дівчинка” була візитною карткою експозиції. Організатори не очікували на такий величезний інтерес публіки. Кількість відвідувачів перевищила усі очікувані цифри.
Р.С.: Чи надалі практикуватимуть у Музеї подібний формат – виставка однієї картини. Якщо так, то що це будуть за роботи, яких авторів?
О.Б.: Ми вперше спробували такий виставочний формат. Я вважаю, що він себе виправдовує. І надалі будемо таке організувати, але з приводу чи ювілею, чи повернення роботи з реставрації. Реставратори нещодавно повернули нам ікону, яку реставрували років десять, от з нею можливий подібний проект.
Р.С.: Яка це ікона?
О.Б.: Я не буду розкривати таємницю, але якщо вдасться організувати цей проект, ми вас обов”язково запросимо.