Р.С.: Пане Миколо, о котрій годині починається Ваш робочий день?
М.Г.: О восьмій ранку, а завершується о 1-й ночі. Вихідних у міського голови немає і не може бути. Кожен день розписується пошта десь 4-ри години. Це листи людей. Кожен день проводяться наради, зустрічі з громадою, виїзди на об’єкти. Міський голова відповідає за все місто, за кожну галузь, і саме з міського голови питають найбільше про виконання зобов’язань, які брав.
Р.С.: Для опанування фаху міського голови – чого Вам довелося вчитися з нуля?
М.Г.: Мистецтву залишитися самим собою, не здатися потужній течії загарбництва громадського добра. Яке відбувається 15-ть років. Я ніколи не думав, що так важко працювати міським головою, і так важко зробити те, що обіцяв виконати. І найважче - це залишитися собою. Візьмемо питання приватизації. Сьогодні в Дрогобичі ціни за приватизовані об’єкти експерти оцінюють у центрі міста в 100 доларів за квадратний метр. Найсвіжіший приклад - це приватизація хімчистки в центрі міста. Депутати підписали. А я цей документ не підписую, бо це грабунок, і таких документів я не підписую. Коли сьогодні нове будівництво в Дрогобичі по 600 доларів за метр квадратний, то об’єкти в центрі міста хочуть забрати за безцінь. Тим самим оббирається міська громада. Тим самим мільйони не поступають до бюджету розвитку, не будуються нові дороги, нові об’єкти.
Р.С.: У мистецтві залишатися собою на цій посаді що чи хто Вам допомагає?
М.Г.: Ми ніколи не станемо найбагатшими людьми у світі. Але ми можемо залишитися чесними і порядними людьми. І для мене найбільша нагорода, коли моїм дітям скажуть, що їхній батько був чесною і порядною людиною і не робив зла ні громаді, ні Україні. Це дуже важливо для моральної атмосфери у місті. Я намагаюся цю позицію тримати. Сьогодні чимало депутатів прийшли у міську раду, щоб щось прихватизувати, щось взяти для себе, для своїх друзів. Я це відчуваю на кожній сесії і з цим веду боротьбу.
Р.С.: А яким чином Ви можете впливати на людей, які прийшли до влади з чітко окресленими бажаннями прихватизувати, вкрасти, тобто збагатитися за рахунок влади?
М.Г.: Розмова коротка, я просто кажу, що цього не підпишу, я цьому ходу не дам. Мною накладено більше 5 вето на рішення по приватизації, мною кілька справ направлено на опротестування прокурору, в суди.
Р.С.: А Ви не боїтесь?
М.Г.: Та ні. Може бути людина – і її не буде, коли її громада зневажає. А може людини не бути – і вона буде вічно жити. Це коли високим штилем говорити. Насправді страху немає, я трохи вже побачив життя. Страх є перед одним: опустити своє ім’я.
Р.С.: Скільки Вам років?
М.Г.: Скоро буде 47-м.
М.Г.: О восьмій ранку, а завершується о 1-й ночі. Вихідних у міського голови немає і не може бути. Кожен день розписується пошта десь 4-ри години. Це листи людей. Кожен день проводяться наради, зустрічі з громадою, виїзди на об’єкти. Міський голова відповідає за все місто, за кожну галузь, і саме з міського голови питають найбільше про виконання зобов’язань, які брав.
Р.С.: Для опанування фаху міського голови – чого Вам довелося вчитися з нуля?
М.Г.: Мистецтву залишитися самим собою, не здатися потужній течії загарбництва громадського добра. Яке відбувається 15-ть років. Я ніколи не думав, що так важко працювати міським головою, і так важко зробити те, що обіцяв виконати. І найважче - це залишитися собою. Візьмемо питання приватизації. Сьогодні в Дрогобичі ціни за приватизовані об’єкти експерти оцінюють у центрі міста в 100 доларів за квадратний метр. Найсвіжіший приклад - це приватизація хімчистки в центрі міста. Депутати підписали. А я цей документ не підписую, бо це грабунок, і таких документів я не підписую. Коли сьогодні нове будівництво в Дрогобичі по 600 доларів за метр квадратний, то об’єкти в центрі міста хочуть забрати за безцінь. Тим самим оббирається міська громада. Тим самим мільйони не поступають до бюджету розвитку, не будуються нові дороги, нові об’єкти.
Р.С.: У мистецтві залишатися собою на цій посаді що чи хто Вам допомагає?
М.Г.: Ми ніколи не станемо найбагатшими людьми у світі. Але ми можемо залишитися чесними і порядними людьми. І для мене найбільша нагорода, коли моїм дітям скажуть, що їхній батько був чесною і порядною людиною і не робив зла ні громаді, ні Україні. Це дуже важливо для моральної атмосфери у місті. Я намагаюся цю позицію тримати. Сьогодні чимало депутатів прийшли у міську раду, щоб щось прихватизувати, щось взяти для себе, для своїх друзів. Я це відчуваю на кожній сесії і з цим веду боротьбу.
Р.С.: А яким чином Ви можете впливати на людей, які прийшли до влади з чітко окресленими бажаннями прихватизувати, вкрасти, тобто збагатитися за рахунок влади?
М.Г.: Розмова коротка, я просто кажу, що цього не підпишу, я цьому ходу не дам. Мною накладено більше 5 вето на рішення по приватизації, мною кілька справ направлено на опротестування прокурору, в суди.
Р.С.: А Ви не боїтесь?
М.Г.: Та ні. Може бути людина – і її не буде, коли її громада зневажає. А може людини не бути – і вона буде вічно жити. Це коли високим штилем говорити. Насправді страху немає, я трохи вже побачив життя. Страх є перед одним: опустити своє ім’я.
Р.С.: Скільки Вам років?
М.Г.: Скоро буде 47-м.