Проблеми, з якими стикаються у перехідний період балканські країни, мають чимало спільного з проблемами країн пострадянських. Зокрема це стосується і культури. Тут можна згадати і необхідність подолання шкідливих стереотипів у стосунках між різними етнічними групами, і важкий, але надзвичайно потрібний пошук порозуміння й толерантності в полікультурному суспільстві та налагодження порушених через військові конфлікти культурних зв’язків та обмінів.
Досвід із-за меж ЄС не менш важливий, ніж накопичений у Євросоюзі
Як виявилося, досвід Хорватії, Сербії, Словенії, Македонії та інших країн у розв’язанні цих проблем може стати в пригоді не лише, наприклад, Україні, але й країнам Західної Європи. Адже їм також потрібні свіжі ідеї, свіже розуміння того, що таке «Душа Європи». Уже саме це словосполучення й дебати навколо нього свідчать про тривогу європейських інтелектуалів за культуру, яка стала немовби молодшою сестрою політики та економіки в сучасному розвитку Європейського Союзу. Одна з ініціаторів берлінського форуму «Душа Європи» Неле Гертлінг наголошує, що для європейського культурного процесу той досвід, що приходить із-за меж ЄС, не менш важливий, ніж накопичений у Євросоюзі. Тому вона вітає активну участь балканських країн у пошуку європейської культурної ідентичності.
Неле Гертлінг: «Назва форуму трохи по-різному звучить трьома різними мовами. Німецькою – «Дати душу Європі», англійською – «Душа для Європи», французькою – «Душа Європи». Ці різні фрази визначають окремі нюанси нашої мети. Вони доповнюють одна одну і посилюють одна одну. І ми певні: що більшою кількістю різних мов звучатиме назва нашого руху, то пліднішою буде наша діяльність для Європи і для мирних надій Європи».
Спільний європейський культурний простір
А депутат Європейського парламенту Ханнес Свобода з пієтетом говорить про внесок балканських країн у різні жанри європейської культури: «Цей регіон – частина Європи, хоча він ще не є частиною Євросоюзу. Достатньо згадати хоча б культуру (і це лише один приклад). Візьмімо кінематографію: європейську спадщину тут неможливо уявити без внеску цього регіону. Те саме щодо літератури – не лише кількість, але і якість тих творів, що походять звідси. Також музика та інші мистецтва. Тож культура, наявна тут, не є локальною. Вона впливає на всю європейську культуру. Тому я щасливий бути тут, щоб продемонструвати нашу повну підтримку ініціативам Белградського форуму і, звичайно, очікуванням цього регіону».
Митці, менеджери, політики Сербії та інших балканських країн у виступах на Белградському форумі продемонстрували: вони хочуть бути частиною не просто ЄС, а спільного європейського культурного простору. Багато говорили й про один із важливих практичних кроків у напрямку реалізації цієї мети – спрощення візового режиму для діячів культури. І це ще одна точка, в якій інтереси балканських країн та України щодо співпраці з ЄС збігаються.
Досвід із-за меж ЄС не менш важливий, ніж накопичений у Євросоюзі
Як виявилося, досвід Хорватії, Сербії, Словенії, Македонії та інших країн у розв’язанні цих проблем може стати в пригоді не лише, наприклад, Україні, але й країнам Західної Європи. Адже їм також потрібні свіжі ідеї, свіже розуміння того, що таке «Душа Європи». Уже саме це словосполучення й дебати навколо нього свідчать про тривогу європейських інтелектуалів за культуру, яка стала немовби молодшою сестрою політики та економіки в сучасному розвитку Європейського Союзу. Одна з ініціаторів берлінського форуму «Душа Європи» Неле Гертлінг наголошує, що для європейського культурного процесу той досвід, що приходить із-за меж ЄС, не менш важливий, ніж накопичений у Євросоюзі. Тому вона вітає активну участь балканських країн у пошуку європейської культурної ідентичності.
Неле Гертлінг: «Назва форуму трохи по-різному звучить трьома різними мовами. Німецькою – «Дати душу Європі», англійською – «Душа для Європи», французькою – «Душа Європи». Ці різні фрази визначають окремі нюанси нашої мети. Вони доповнюють одна одну і посилюють одна одну. І ми певні: що більшою кількістю різних мов звучатиме назва нашого руху, то пліднішою буде наша діяльність для Європи і для мирних надій Європи».
Спільний європейський культурний простір
А депутат Європейського парламенту Ханнес Свобода з пієтетом говорить про внесок балканських країн у різні жанри європейської культури: «Цей регіон – частина Європи, хоча він ще не є частиною Євросоюзу. Достатньо згадати хоча б культуру (і це лише один приклад). Візьмімо кінематографію: європейську спадщину тут неможливо уявити без внеску цього регіону. Те саме щодо літератури – не лише кількість, але і якість тих творів, що походять звідси. Також музика та інші мистецтва. Тож культура, наявна тут, не є локальною. Вона впливає на всю європейську культуру. Тому я щасливий бути тут, щоб продемонструвати нашу повну підтримку ініціативам Белградського форуму і, звичайно, очікуванням цього регіону».
Митці, менеджери, політики Сербії та інших балканських країн у виступах на Белградському форумі продемонстрували: вони хочуть бути частиною не просто ЄС, а спільного європейського культурного простору. Багато говорили й про один із важливих практичних кроків у напрямку реалізації цієї мети – спрощення візового режиму для діячів культури. І це ще одна точка, в якій інтереси балканських країн та України щодо співпраці з ЄС збігаються.