І справді, останні політичні події навряд чи можуть залишити когось байдужим. Знову бурхливі дискусії точаться в автобусах і електричках, на робочих місцях і в студентських аудиторіях, навіть серед бабусь... У ЗМІ активно обговорюються можливі сценарії розвитку подій, а мітингова стихія виливається на площі. От лишень кольорова гама змінилася з точністю до навпаки. Так що відчуття дежавю зовсім не виникає. Пристрасті, здається, такого накалу, як 2004-го року, поки що не досягли, але емоції вже вирують на повну потужність. Зростає почуття тривоги, невпевненості, а в декого навіть страху. Нинішня політична криза сприяє і загостренню хронічних стресів, від яких потерпає чимало українців. Щоправда, значною мірою напруга в суспільстві підігрівається штучно. Проте психологічні проблеми виникають при цьому цілком натуральні.
Стурбованість фахівців викликає також висока поляризація нашого суспільства
Причому нерідко вона заторкує не лише громадське, а й приватне життя. Адже часом протилежні погляди мають не лише мешканці різних регіонів чи представники різних соціальних верств, а й члени однієї родини, сусіди чи колеги по роботі. Але і родина, і робоче місце – зовсім не найкраще поле для політичних баталій. Тому яким би важливим ми не вважали відстоювання власних принципів, слід приборкати свої емоції. Кожен має право на власну думку, переконання і навіть на власну помилку. Головне – не дивитися на свого опонента як на ворога. Звичайно ж, варто дискутувати, переконувати, сперечатися. Але спокійно, стримано, без особистих звинувачень і образ. Дуже важливо навчитися поважати чужі погляди, навіть якщо вони, на вашу думку, глибоко хибні. Саме цього так бракує не лише пересічним громадянам, але й багатьом вітчизняним політикам. Перемога чи поразка вашої точки зору – це ще зовсім не кінець життя
За будь-якого результату продовжуватиметься політична боротьба, будуть наступні вибори, нові перемоги й поразки. Адже будь-які вибори – це лише один із інструментів демократії. І навіть якщо переможе обрана вами політична сила, це ще зовсім не означає настання вічної благодаті. Все, як і завжди, залежить від нас самих.
Стурбованість фахівців викликає також висока поляризація нашого суспільства
Причому нерідко вона заторкує не лише громадське, а й приватне життя. Адже часом протилежні погляди мають не лише мешканці різних регіонів чи представники різних соціальних верств, а й члени однієї родини, сусіди чи колеги по роботі. Але і родина, і робоче місце – зовсім не найкраще поле для політичних баталій. Тому яким би важливим ми не вважали відстоювання власних принципів, слід приборкати свої емоції. Кожен має право на власну думку, переконання і навіть на власну помилку. Головне – не дивитися на свого опонента як на ворога. Звичайно ж, варто дискутувати, переконувати, сперечатися. Але спокійно, стримано, без особистих звинувачень і образ. Дуже важливо навчитися поважати чужі погляди, навіть якщо вони, на вашу думку, глибоко хибні. Саме цього так бракує не лише пересічним громадянам, але й багатьом вітчизняним політикам. Перемога чи поразка вашої точки зору – це ще зовсім не кінець життя
За будь-якого результату продовжуватиметься політична боротьба, будуть наступні вибори, нові перемоги й поразки. Адже будь-які вибори – це лише один із інструментів демократії. І навіть якщо переможе обрана вами політична сила, це ще зовсім не означає настання вічної благодаті. Все, як і завжди, залежить від нас самих.