Дати нову динаміку відносинам Євросоюзу зі східними сусідами, Росією і Туреччиною – ось яка мета нової регіональної політики з країнами Чорного моря. Нова політика доповнить уже наявні регіональні ініціативи Євросоюзу з країнами-учасницями Європейської політики сусідства – йдеться про Євросередземноморське партнерство на півдні Європи та Північний вимір, політику співпраці з північними регіонами Росії. А відтепер інші сусіди Євросоюзу, серед яких Україна, отримають можливість більше співпрацювати з ЄС.
Нова регіональна політика будуватиметься на вже наявних ініціативах Євросоюзу, які існують у галузі демократичного управління, енергетики, транспорту і довкілля. Єврокомісія сподівається, що збільшена регіональна співпраця допоможе створити довіру і сприятиме вирішенню заморожених конфліктів у країнах Чорного моря.
Експерт Центру досліджень європейської політики та співробітник університету Копенгагена Фабріціо Тассінарі ще влітку пропонував у науковій статті, що Євросоюзу слід більше співпрацювати з країнами Чорноморського регіону – Україною, Грузією, Молдовою та іншими. Дослідник пояснив це тим, що після вступу Болгарії і Румунії Євросоюз розширився до чорноморського узбережжя і, отже, має стати активним гравцем у цьому регіоні. Тассінарі сказав, що для боротьби з нелегальною міграцією, злочинністю або забрудненням екології Євросоюзу недостатньо мати тільки загальні ініціативи для чорноморських країн: “Третьою причиною я вважаю розвиток у деяких країнах колишнього радянського простору. Хорошими прикладами цього є “кольорові революції” 2003-2005 років в Україні та Грузії. Яскравими прикладами є енергетична криза на початку 2006 року між Росією та Україною, а також торговельні санкції, які наклала Росія на Молдову і Грузію 2006 року. Тож ці два фактори – зростання кількості орієнтованих на Захід адміністрацій на колишньому радянському просторі та російська дещо самовпевнена позиція щодо цих країн і є причиною, чому Євросоюз має діяти в цьому регіоні”.
Нова регіональна політика будуватиметься на вже наявних ініціативах Євросоюзу, які існують у галузі демократичного управління, енергетики, транспорту і довкілля. Єврокомісія сподівається, що збільшена регіональна співпраця допоможе створити довіру і сприятиме вирішенню заморожених конфліктів у країнах Чорного моря.
Експерт Центру досліджень європейської політики та співробітник університету Копенгагена Фабріціо Тассінарі ще влітку пропонував у науковій статті, що Євросоюзу слід більше співпрацювати з країнами Чорноморського регіону – Україною, Грузією, Молдовою та іншими. Дослідник пояснив це тим, що після вступу Болгарії і Румунії Євросоюз розширився до чорноморського узбережжя і, отже, має стати активним гравцем у цьому регіоні. Тассінарі сказав, що для боротьби з нелегальною міграцією, злочинністю або забрудненням екології Євросоюзу недостатньо мати тільки загальні ініціативи для чорноморських країн: “Третьою причиною я вважаю розвиток у деяких країнах колишнього радянського простору. Хорошими прикладами цього є “кольорові революції” 2003-2005 років в Україні та Грузії. Яскравими прикладами є енергетична криза на початку 2006 року між Росією та Україною, а також торговельні санкції, які наклала Росія на Молдову і Грузію 2006 року. Тож ці два фактори – зростання кількості орієнтованих на Захід адміністрацій на колишньому радянському просторі та російська дещо самовпевнена позиція щодо цих країн і є причиною, чому Євросоюз має діяти в цьому регіоні”.