Юзеф Пілсудський та Симон ПетлюраПілсудський вважав самостійну Україну ґарантією незалежності Польщі: «Без огляду на те, яким буде її уряд, Росія є вперто імперіалістичною. Це навіть є головною рисою її політичного характеру. Атака на Польщу залежить передусім від українського питання. Якщо українська справа буде вирішена на їхню користь, тоді вона піде на Польщу».
У ніч на 22 квітня у Варшаві був укладений українсько-польський договір. Польський уряд визнав Українську Народну Республіку, а Директорія відмовилася від претензій на Східну Галичину, Підляшшя, Полісся, Холмщину та Західну Волинь.
24 квітня сторони підписали таємну конвенцію про надання Польщею військової допомоги Україні.
Наступного дня 70-тисячне польсько-українське військо форсувало Збруч і почало бойові дії проти більшовиків, а 7 травня звільнило Київ. Проте вже 10 червня союзники залишили столицю. Вони відступили аж до Замостя та Варшави і там у серпні завдали поразки Червоній армії.
А 21 листопада українське військо востаннє перейшло Збруч у західному напрямку.
Згодом серед причин поразки України Петлюра назвав відсутність підтримки з боку західних урядів: «Великі держави Європи не хотіли розуміти змагань наших національних, не хотіли відчути власних своїх інтересів. Європа свідомо закривала очі свої на боротьбу України, Білорусі, Дону, Кубані, Грузії, не хотіла допомогти змаганням народів, що спільними силами бажали спинити криваву хвилю комуністичного імперіалізму московського».