Максиміліан Кирієнко-Волошин. 1919 рік
Волошин навчався у гімназіях у Москві та Феодосії і на юридичному факультеті Московського університету. На четвертому курсі він був висланий на півроку до Середньої Азії за участь у студентських заворушеннях і навчання не завершив.
Після повернення з висилки він відвідав Італію, Швейцарію, Німеччину, Австрію, Грецію, Францію, упродовж півтора десятиліття жив у Парижі, Берліні та Петербурзі і нарешті повернувся до Коктебеля.
Волошин видав 3 книги віршів, перекладав твори французьких поетів, пережив захоплення буддизмом, католицтвом, окультизмом, антропософією та православ’ям. У його домі на березі моря збиралися поети, письменники, музиканти та художники.
Після Жовтневого перевороту поет відмовився виїхати за кордон і залишився у Криму. Йому погрожували розстрілом і чекісти, і білогвардійці, а сам Волошин своїм втручанням не раз рятував від загибелі представників обох таборів.
«Мы погибаем, не умирая. Дух обнажаем до дна. Дивное диво! — горит, не сгорая, Неопалимая Купина».
Максиміліан Кирієнко-Волошин помер у віці п’ятдесяти п’яти років 11 серпня 1932 року у своєму домі в Коктебелі і за його заповітом був похований над морем, на вершині пагорба Кучук-Янишар.