(scan) |
«Це був ідеальний Уряд, прообраз тих урядів, які колись матиме людськість, коли позбавиться від усіх засобів насильства і грубого, злочинного примусу. Основою його була добра воля, довір’я і спільна мета тих, хто визнавав його». Спочатку Генеральний Секретаріат не мав реальної влади. Київські російські газети навіть радили генеральному секретарю військових справ Симонові Петлюрі сформувати українське військо з олов’яних солдатиків, а генеральному секретарю міжнаціональних справ Сергієві Єфремову – встановити дружні відносини з Микільською Слобідкою навпроти Києва.
3 липня російський Тимчасовий уряд видав Декларацію, а Центральна Рада – ІІ Універсал, якими вони визнали Генеральний Секретаріат вищим органом крайової влади в Україні. Він формувався Центральною Радою і затверджувався Тимчасовим урядом. Попри домовленості з Радою, петроградський уряд неодноразово намагався обмежити повноваження уряду автономії.
Генеральний Секретаріат проіснував 7 місяців. Після проголошення незалежності Української Народної Республіки 22 січня 1918 року він був реорганізований у Раду Народних Міністрів.