Українців через 20 років стане на чверть менше, а економіка зупиниться, якщо не взятися за реформи негайно, бо буде пізно

Радіо Свобода: Які країни, на Вашу думку, перебувають у найкращому й найгіршому становищі, щоб протистояти цій кризі?

Ґордон Бетчерман: У цьому регіоні ми бачимо три різні категорії країн. Одна з них це країни Східної Європи, багато з яких уже є новими членами ЄС, ці країни старішають дуже швидко, але з-поміж усіх країн колишнього радянського блоку вони в найкращому становищі, бо здійснили більше реформ. На іншому краю країни Середньої Азії, багато з яких по суті не старішають, і для них демографічний виклик набагато менший, ніж деінде в регіоні. Отож певним чином найбільший виклик постає перед країнами посередині: Росією, Україною чи такими, як Вірменія або Молдова. Ці країни старішають дуже швидко і не так далеко просунулися в політичних та економічних реформах, як Східна Європа, отож перед ними певним чином подвійний виклик: старішання населення за відсутності дуже міцних підвалин у вигляді економічних і соціальних інституцій, пенсійної системи і охорони здоров’я.

Радіо Свобода: У звіті особливо згадали Грузію як найбіднішу з країн, що старішають, де валовий національний прибуток на душу населення ледь перевищує тисячу доларів на рік — протягом наступних двох десятиліть вона має втратити майже п’яту частину свого населення. Які ще країни перебувають у такому стані?

Ґордон Бетчерман: Власне, Грузія зовсім не особлива за своєю демографією. Вона в цьому дуже схожа на Україну чи Росію. Грузія протягом наступних 20 років втратить 17 відсотків свого населення. А Україна втратить 24 відсотки. Так що на ці країни чекає серйозне скорочення населення через його старішання. Грузія ж унікальна тільки тим, що їй доведеться долати цю проблему при рівні розвитку, набагато й набагато нижчому, ніж, скажімо, в Італії, Франції чи Німеччині.

Радіо Свобода: Що б Ви конкретно порадили цим країнам?

Ґордон Бетчерман: Мабуть, найважливіше для цих країн — щоб вони пропагували здоровий спосіб життя серед сьогоднішнього населення продуктивного віку, так, щоб, коли сьогоднішні 30- й 40-літні перейдуть у категорію старшого віку, вони були б відносно здорові. Бо з нашого дослідження ми довідалися, що в тривалій перспективі догляд і охорона здоров’я осіб старшого віку обходиться набагато й набагато дорожче, коли ці люди мають погане здоров’я. А в багатьох країнах колишнього СРСР, на жаль, загальний рівень здоров’я населення продуктивного віку знизився.

Радіо Свобода: Але в звіті є й позитивні новини: Ви пишете, що країна, яка старішає, не обов’язково має вповільнити економічне зростання, якщо її уряд швидко зреагує і втілить необхідні реформи…

Ґордон Бетчерман: Так, ця доповідь — не кінець світу: ми вважаємо, що, хоча потенційні наслідки старішання населення можуть бути дуже серйозні, якщо країни не зреагують на них енергійно, ці наслідки не конче мусять бути катастрофічними. Ці країни мають зробити дві речі: втілити заходи, щоб забезпечити міцне економічне зростання на майбутні два десятиліття, коли їхні суспільства старішатимуть, і поставити пенсійну систему і охорону здоров’я на значно міцніше економічне підґрунтя, щоб ці системи впоралися з викликами старішання населення.

Радіо Свобода: Які саме конкретні реформи могли б підтримати дію «економічного мотора» країн, навіть коли їхнє населення старішатиме?

Ґордон Бетчерман: Я б хотів звернути увагу на три моменти. Перший: навіть якщо населення в продуктивному віці скорочується, робоча сила не мусить також скорочуватися, бо в цих країнах дуже низька участь у ринку робочої сили. Отож якщо вони зможуть залучити до робочого ринку більшу частку свого працездатного населення, це зможе компенсувати частину втрат, на які можна було б очікувати з демографічних причин. Другий: абсолютно критично важливим є зростання продуктивності праці. Це, власне, найважливіший момент для цих країн. Вони мають далі втілювати всі ті реформи, які, як вони знають, необхідні, щоб розвивати дружнє до бізнесу економічне оточення, кращий інвестиційний клімат — те, що важливе для економічного зростання. І третій момент — це освіта і навчання впродовж усього життя. Освіта буде критично важливою для дотримання продуктивності праці і економічного зростання, особливо ж коли сама кількість активних учасників ринку праці може скорочуватися, важливо, щоб ці люди мали вищий рівень знань і вмінь, ніж зараз, щоб бути в змозі підтримати швидке зростання економіки, навіть коли їх буде менше.

Радіо Свобода: Чи сподіваєтеся Ви, що Ваша доповідь щось змінить, що урядовці країн регіону візьмуть її до уваги і візьмуться втілювати Ваші рекомендації?

Ґордон Бетчерман: Так, ми сподіваємося, що опубліковані докази про ці виклики мобілізують їх. Але більшість того, що треба зробити, необхідно починати вже зараз, навіть хоча сама проблема дійде найбільшого загострення тільки через 10 чи 20 років. Якщо країни не почнуть діяти негайно, буде надто пізно.