Катінка Бариш: Ні, це не повернення до «холодної війни». «Холодна війна» була глобальним системним, довготривалим конфліктом між двома політичними блоками, які дотримувалися протилежних ідеологій. Нічого такого нині не спостерігається. Росія не наполягає на якійсь новій ідеології, альтернативній Заходу, лише каже: «Ми вільна країна і хочемо самі йти своїм шляхом. Те, що ми хочемо, не глобальне панування. Ми хочемо, щоб нас поважали». І це вони заявляють після десятиліть їхнього приниження. Таким чином, те, що ми будемо бачити, є інший зразок стосунків, коли Росія не є частиною Заходу і необов’язково завжди партнер Заходу. Це буде співпраця в одних галузях і незгода в інших.
Радіо Свобода: Чи може Росія бути партнером і водночас не бути членом клубу?
Катінка Бариш: Це єдиний шлях прогресу в стосунках, бо ми потребуємо Росію не лише задля енергоносіїв, але й як міжнародного гравця. Росія – член Ради Безпеки ООН, має право вето. Ми потребуємо підтримки Росії у запобіганні ядерному озброєнню Ірану, полагодженні статусу Косова та для вирішення інших проблем. Таким чином, ми повинні мати дійові стосунки з Росією, і це може бути тривала військова співпраця. Та це не означає прикидатися, що ніби-то росіяни і європейці живуть у спільному домі й розділяють ті ж самі цінності. Тому що насправді цього немає.
Радіо Свобода: Таким чином, Ви стверджуєте, що Росія ніколи не стане частиною Європи, і європейці лише нині усвідомлюють це?
Катінка Бариш: Все, що призвело до погіршення стосунків між Європою і Росією, не могло не змусити нас визнати дійсність і побачити, що Росія інша. Ми продовжували прикидатися, що, мовляв, Росія на прямій дорозі до капіталістичного ринку і розвинутої демократії. Нині ж ми визнаємо, що все не так і ми маємо шукати нові шляхи стосунків один з одним. І це може бути навіть здорово.
Радіо Свобода: Коли у Європі почали розуміти, що стосунки з Росією змінюються, і що послужило поштовхом для зміни поглядів на російського президента Владіміра Путіна?
Катінка Бариш: Якогось спеціального пункту відліку не було. Приблизно з 2002 року ми побачили, що не відбувається серйозних зрушень і стосунки з Росією стали надзвичайно складними. Для того, щоб розпрощатися з ідеєю, що Росія хоче бути подібною до нас і бажає співпрацювати з нами, потрібні були болючі зусилля. І це відбувається нині.
Радіо Свобода: Якщо Європа переглядає свій підхід до Росії, що змусить Москву до співпраці?
Катінка Бариш: Я думаю, що одна з головних причин – це вимога Росії ставитися до неї, як до серйозного і потужного міжнародного гравця... Таким чином, я думаю, що як тільки Москва буде більш упевнена в собі і своїй міжнародній ролі, це буде відповідальний міжнародний гравець.
Радіо Свобода: А як ця реальна політика вплине на права людей у Росії, вони ж розраховують на підтримку Заходу?
Катінка Бариш: Ми намагалися читати Росії лекції з прав людини. Але ми повинні бути більш конкретними у нашій критиці, тому, що наш минулий досвід показав: якщо Захід об’єднаний і якщо ця єдність базується на критиці, тоді ми можемо впливати.
Радіо Свобода: Чи може Росія бути партнером і водночас не бути членом клубу?
Катінка Бариш: Це єдиний шлях прогресу в стосунках, бо ми потребуємо Росію не лише задля енергоносіїв, але й як міжнародного гравця. Росія – член Ради Безпеки ООН, має право вето. Ми потребуємо підтримки Росії у запобіганні ядерному озброєнню Ірану, полагодженні статусу Косова та для вирішення інших проблем. Таким чином, ми повинні мати дійові стосунки з Росією, і це може бути тривала військова співпраця. Та це не означає прикидатися, що ніби-то росіяни і європейці живуть у спільному домі й розділяють ті ж самі цінності. Тому що насправді цього немає.
Радіо Свобода: Таким чином, Ви стверджуєте, що Росія ніколи не стане частиною Європи, і європейці лише нині усвідомлюють це?
Катінка Бариш: Все, що призвело до погіршення стосунків між Європою і Росією, не могло не змусити нас визнати дійсність і побачити, що Росія інша. Ми продовжували прикидатися, що, мовляв, Росія на прямій дорозі до капіталістичного ринку і розвинутої демократії. Нині ж ми визнаємо, що все не так і ми маємо шукати нові шляхи стосунків один з одним. І це може бути навіть здорово.
Радіо Свобода: Коли у Європі почали розуміти, що стосунки з Росією змінюються, і що послужило поштовхом для зміни поглядів на російського президента Владіміра Путіна?
Катінка Бариш: Якогось спеціального пункту відліку не було. Приблизно з 2002 року ми побачили, що не відбувається серйозних зрушень і стосунки з Росією стали надзвичайно складними. Для того, щоб розпрощатися з ідеєю, що Росія хоче бути подібною до нас і бажає співпрацювати з нами, потрібні були болючі зусилля. І це відбувається нині.
Радіо Свобода: Якщо Європа переглядає свій підхід до Росії, що змусить Москву до співпраці?
Катінка Бариш: Я думаю, що одна з головних причин – це вимога Росії ставитися до неї, як до серйозного і потужного міжнародного гравця... Таким чином, я думаю, що як тільки Москва буде більш упевнена в собі і своїй міжнародній ролі, це буде відповідальний міжнародний гравець.
Радіо Свобода: А як ця реальна політика вплине на права людей у Росії, вони ж розраховують на підтримку Заходу?
Катінка Бариш: Ми намагалися читати Росії лекції з прав людини. Але ми повинні бути більш конкретними у нашій критиці, тому, що наш минулий досвід показав: якщо Захід об’єднаний і якщо ця єдність базується на критиці, тоді ми можемо впливати.