Київський рельєф схильний до зсувів, і фахівці кажуть, що така вже його природна будова. А заввідділом інженерної геології Інституту геологічних наук Михайло Демчишин переконує: без людини тут також не обійшлося. Причому натякає він не на сучасну забудову Києва.
Каже, що ще до Київської Русі на всьому правому березі був ліс. Потім прийшли люди і використали деревину для будинків, зброї та як пальне. От з того часу у київських ґрунтів і є природна схильність до зсувів, каже Михайло Демчишин:
«Ліс, первинний рослинний покров – це броня рельєфу. А коли його порушено, а порушено його давно, то і починаються ерозії».
Саме дерева найкраще стримують дніпровські схили від руху, каже професор Михайло Демчишин. Тому найперший спосіб боротьби із зсувами – не заважати, а підтримувати природу. А вона сама дасть собі раду. Щодо різноманітних дренажних систем, то на думку професора, половину з них треба давно демонтувати. Наприклад, на схилах парку Вічної слави: підземних вод там практично немає, тому дренажі не потрібні:
«Я чітко написав у звіті: дренажні системи там не потрібні. Але вони до цього не прислухаються, вони закопують старі, а прямо поряд риють нові дренажі. Але якщо є така контора, яка цим займається, вона має свій штат, який треба годувати, то, звичайно, вона буде продовжувати це робити».
Контора, яка займається зсувами у Києві — це Управління протизсувних підземних робіт. Його начальник Олег Рубльов переконує – дренажі потрібні, і вони допомагають практично у всіх випадках, парк Слави не виняток:
«Дренажні системи просто необхідні. Ми будуємо там нові системи, а старі закриємо».
Окрім історичних районів Києва, у зоні ризику опинились і декілька житлових масивів. Олег Рубльов називає причину: відсутність тут ознак цивілізації, а саме — водогону. І це, на його думку, є загрозою для ґрунту.
«У багатьох районах, де є приватний сектор, відсутня каналізація. Але ж люди користуються водою, мають лазні. І вся ця використана вода ллється по схилах, що і дає зсуви».
Київська міська влада виділила близько 20 млн гривень на протизсувні роботи. Водночас професор Демчишин попереджає, що перш за все треба правильно оцінити масштаби проблеми. Тобто, якщо є якесь незначне зміщення – не треба одразу робити великі укріпленні, шахти та дренажі. Цим можна тільки завдати шкоди.
Каже, що ще до Київської Русі на всьому правому березі був ліс. Потім прийшли люди і використали деревину для будинків, зброї та як пальне. От з того часу у київських ґрунтів і є природна схильність до зсувів, каже Михайло Демчишин:
«Ліс, первинний рослинний покров – це броня рельєфу. А коли його порушено, а порушено його давно, то і починаються ерозії».
Саме дерева найкраще стримують дніпровські схили від руху, каже професор Михайло Демчишин. Тому найперший спосіб боротьби із зсувами – не заважати, а підтримувати природу. А вона сама дасть собі раду. Щодо різноманітних дренажних систем, то на думку професора, половину з них треба давно демонтувати. Наприклад, на схилах парку Вічної слави: підземних вод там практично немає, тому дренажі не потрібні:
«Я чітко написав у звіті: дренажні системи там не потрібні. Але вони до цього не прислухаються, вони закопують старі, а прямо поряд риють нові дренажі. Але якщо є така контора, яка цим займається, вона має свій штат, який треба годувати, то, звичайно, вона буде продовжувати це робити».
Контора, яка займається зсувами у Києві — це Управління протизсувних підземних робіт. Його начальник Олег Рубльов переконує – дренажі потрібні, і вони допомагають практично у всіх випадках, парк Слави не виняток:
«Дренажні системи просто необхідні. Ми будуємо там нові системи, а старі закриємо».
Окрім історичних районів Києва, у зоні ризику опинились і декілька житлових масивів. Олег Рубльов називає причину: відсутність тут ознак цивілізації, а саме — водогону. І це, на його думку, є загрозою для ґрунту.
«У багатьох районах, де є приватний сектор, відсутня каналізація. Але ж люди користуються водою, мають лазні. І вся ця використана вода ллється по схилах, що і дає зсуви».
Київська міська влада виділила близько 20 млн гривень на протизсувні роботи. Водночас професор Демчишин попереджає, що перш за все треба правильно оцінити масштаби проблеми. Тобто, якщо є якесь незначне зміщення – не треба одразу робити великі укріпленні, шахти та дренажі. Цим можна тільки завдати шкоди.