Осип Маковей народився 11 серпня 1867 року у місті Яворові на заході Львівщини. Він навчався у початковій школі в Яворові, в українській гімназії у Львові, на філософському факультеті Львівського університету, а також у Віденському університеті.
Ще гімназистом Маковей заприятелював з Іваном Франком, студентом разом з ним видавав журнал «Товариш» і разом провів 2 місяця у у в’язниці за звинуваченням в антиурядовій діяльності. За підтримки Франка Маковей вперше опублікував свої переклади поезій Гейне та Овідія і власний вірш «Заказані яблука». Пізніше він перекладав також твори Марка Твена, Джерома, Конрада, Сенкевича, однак став знаменитим завдяки своїм оповіданням та фейлетонам. 1897 року Маковей вперше відвідав Київ:
«У Києві жарко, немов у печі, і в поті чола я блукаю: нехай! Подивлюся, хто тутки живе, бо я українців шукаю.
Тремтить моє серце: не чую нігде тих слів, що учила нас мати... Де ви поховались, мої земляки, що вас тут нігде не видати?
Чи ви по церквах у сумних молитвах благаєте Бога о волю? Чи ви самотою по темних шинках лиху запиваєте долю?».
Тридцяти чотирьох років Маковей здобув ступінь доктора філософії за дослідження творчості Пантелеймона Куліша. Він редагував часописи «Буковина», «Зоря» та «Літературно-науковий вісник», викладав в учительських семінаріях у Львові та Чернівцях, був директором учительської семінарії у місті Заліщиках на півдні Тернопільщини. Під час І світової війни письменник служив в австрійському війську, а 1921 року провів кілька місяців у польській в’язниці за звинуваченням у державній зраді.
Осип Маковей помер у Заліщиках 21 серпня 1925 року.
Ще гімназистом Маковей заприятелював з Іваном Франком, студентом разом з ним видавав журнал «Товариш» і разом провів 2 місяця у у в’язниці за звинуваченням в антиурядовій діяльності. За підтримки Франка Маковей вперше опублікував свої переклади поезій Гейне та Овідія і власний вірш «Заказані яблука». Пізніше він перекладав також твори Марка Твена, Джерома, Конрада, Сенкевича, однак став знаменитим завдяки своїм оповіданням та фейлетонам. 1897 року Маковей вперше відвідав Київ:
«У Києві жарко, немов у печі, і в поті чола я блукаю: нехай! Подивлюся, хто тутки живе, бо я українців шукаю.
Тремтить моє серце: не чую нігде тих слів, що учила нас мати... Де ви поховались, мої земляки, що вас тут нігде не видати?
Чи ви по церквах у сумних молитвах благаєте Бога о волю? Чи ви самотою по темних шинках лиху запиваєте долю?».
Тридцяти чотирьох років Маковей здобув ступінь доктора філософії за дослідження творчості Пантелеймона Куліша. Він редагував часописи «Буковина», «Зоря» та «Літературно-науковий вісник», викладав в учительських семінаріях у Львові та Чернівцях, був директором учительської семінарії у місті Заліщиках на півдні Тернопільщини. Під час І світової війни письменник служив в австрійському війську, а 1921 року провів кілька місяців у польській в’язниці за звинуваченням у державній зраді.
Осип Маковей помер у Заліщиках 21 серпня 1925 року.