Наприкінці 987 року візантійський імператор Василій ІІ Македонянин звернувся до київського князя Володимира Святославича з проханням про допомогу у придушенні заколоту головнокомандувача візантійської армії Варда Фоки. За це Василій та його брат і співправитель Константин VIII пообіцяли видати за Володимира свою сестру Анну, якщо князь та його народ приймуть християнство.
Навесні 988 року шеститисячне військо Володимира та армія Василія розгромили заколотників. Проте Василій та Константин не хотіли відправляти «багрянородну» Анну до Володимира, якого вони вважали варваром. Тоді Володимир вирушив до Криму, захопив Корсунь (тобто, Херсонес), що належав Візантії, і надіслав братам листа з погрозою взяти і Константинополь. Врешті-решт Анна прибула до Корсуня, і там Володимир, перед тим охрестившись під іменем Василія, обвінчався з нею. Взявши мощі святого Климента, подружжя вирушило до Києва.
Тут Володимир наказав зруйнувати зведений за його наказом язичницький пантеон на Старокиївській горі. А 14 серпня кияни були охрещені на Подолі на березі правого рукава Дніпра – Почайни.
«Ранком зійшов Володимир із царициними та корсунськими попами до Дніпра, і зійшлось людей без ліку: і ввійшли всі в воду, і стояли у ній по шию, а другі – до грудей, малі біля берега, інші тримали дітей на руках, дорослі бродили, а попи ж стояли і творили молитву».
Упродовж наступного століття християнство поширилося зі столиці по всій Київській державі – аж до Новгорода на півночі та Ростова на сході.
Навесні 988 року шеститисячне військо Володимира та армія Василія розгромили заколотників. Проте Василій та Константин не хотіли відправляти «багрянородну» Анну до Володимира, якого вони вважали варваром. Тоді Володимир вирушив до Криму, захопив Корсунь (тобто, Херсонес), що належав Візантії, і надіслав братам листа з погрозою взяти і Константинополь. Врешті-решт Анна прибула до Корсуня, і там Володимир, перед тим охрестившись під іменем Василія, обвінчався з нею. Взявши мощі святого Климента, подружжя вирушило до Києва.
Тут Володимир наказав зруйнувати зведений за його наказом язичницький пантеон на Старокиївській горі. А 14 серпня кияни були охрещені на Подолі на березі правого рукава Дніпра – Почайни.
«Ранком зійшов Володимир із царициними та корсунськими попами до Дніпра, і зійшлось людей без ліку: і ввійшли всі в воду, і стояли у ній по шию, а другі – до грудей, малі біля берега, інші тримали дітей на руках, дорослі бродили, а попи ж стояли і творили молитву».
Упродовж наступного століття християнство поширилося зі столиці по всій Київській державі – аж до Новгорода на півночі та Ростова на сході.