Більшість виборців справді досить пасивно спостерігає за маневрами і баталіями політиків. І причина цього не лише у спеці чи тому, що настає час копання картоплі. На думку фахівців, до такого стану речей призвело, насамперед, розчарування громадян у своїх недавніх кумирах, зменшення довіри до всіх політичних сил. Все помітнішою стає і втома людей від політики, їх відчуження від влади і можновладців.
Тому, згідно з прогнозами аналітиків, і явка на вересневих виборах буде меншою, ніж торік, десь коло 60%. Вірогідно, збільшиться й відсоток тих, хто голосуватиме «проти всіх» або за різноманітні епатажні проекти. Але і перше, і друге – це зовсім не кращий вихід у нинішній ситуації. Адже, відмовляючись від участі у виборах, ми ризикуємо, що нашим голосом розпорядяться за нас, а голосуючи «проти всіх», додаємо голосів, в основному, лідерам перегонів.
Так приємно жити в рожевому світі ілюзій...
Проте, проблема полягає в тому, що багато людей брати участь у виборах хочуть, але, розчарувавшись і у помаранчевих, і у біло-синіх, просто не знають, за кого їм голосувати. Зазвичай у таких випадках радять уважно вивчати програми учасників перегонів. Але нинішні передвиборчі пропозиції усіх політичних сил на диво одноманітні: всі обіцяють золоті гори народу і «режим суворого утримання» владі. Змагаються тільки в тому, чиї обіцянки солодші та хто сильніше «притисне» депутатів і чиновників. Причому, неозброєнним оком видно, що всі ці обіцянки абсолютно не реальні. Втім, часом ми самі хочемо, щоб нас дурили, адже так приємно жити в рожевому світі ілюзій. От лишень, як довго це може тривати?
Навряд чи допоможе зробити вибір і популярне гасло «Голосуй серцем!». Що не кажи, а голосувати все ж краще головою і бажано тверезою. Щоправда, тим, хто голосує керуючись розумом, а не емоціями, нерідко доводиться просто обирати меншу з двох бід. Та, боюся, на це ради поки що немає.
Відомий вислів твердить: кожний народ має таких правителів, на яких він заслуговує. Прикро, звичайно, погоджуватися, що українці заслуговують саме на таких керманичів. Але вони – відображення, нехай і дещо кривувате, нас самих, адже це ми їх вибираємо.
Тому, згідно з прогнозами аналітиків, і явка на вересневих виборах буде меншою, ніж торік, десь коло 60%. Вірогідно, збільшиться й відсоток тих, хто голосуватиме «проти всіх» або за різноманітні епатажні проекти. Але і перше, і друге – це зовсім не кращий вихід у нинішній ситуації. Адже, відмовляючись від участі у виборах, ми ризикуємо, що нашим голосом розпорядяться за нас, а голосуючи «проти всіх», додаємо голосів, в основному, лідерам перегонів.
Так приємно жити в рожевому світі ілюзій...
Проте, проблема полягає в тому, що багато людей брати участь у виборах хочуть, але, розчарувавшись і у помаранчевих, і у біло-синіх, просто не знають, за кого їм голосувати. Зазвичай у таких випадках радять уважно вивчати програми учасників перегонів. Але нинішні передвиборчі пропозиції усіх політичних сил на диво одноманітні: всі обіцяють золоті гори народу і «режим суворого утримання» владі. Змагаються тільки в тому, чиї обіцянки солодші та хто сильніше «притисне» депутатів і чиновників. Причому, неозброєнним оком видно, що всі ці обіцянки абсолютно не реальні. Втім, часом ми самі хочемо, щоб нас дурили, адже так приємно жити в рожевому світі ілюзій. От лишень, як довго це може тривати?
Навряд чи допоможе зробити вибір і популярне гасло «Голосуй серцем!». Що не кажи, а голосувати все ж краще головою і бажано тверезою. Щоправда, тим, хто голосує керуючись розумом, а не емоціями, нерідко доводиться просто обирати меншу з двох бід. Та, боюся, на це ради поки що немає.
Відомий вислів твердить: кожний народ має таких правителів, на яких він заслуговує. Прикро, звичайно, погоджуватися, що українці заслуговують саме на таких керманичів. Але вони – відображення, нехай і дещо кривувате, нас самих, адже це ми їх вибираємо.