Ведучий: Зиновій Фрис(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису.)
Зиновій Фрис: А розпочати я хотів би з опитування на київських вулицях.
Ми запитали перехожих: “Що є для вас ваша заробітна платня?” І ось які відповіді ми почули:
Респондент: Це приниження. Більше я навіть не скажу. Немає слів. Звичайно, що мала.
Респондент: Якби не батьки, то моєї зарплати не вистачило б ні на що.
Я заробляю 300 доларів і можу купити собі якусь нижню білизну, декілька разів сходити з друзями в кав’ярню і, мабуть, все.
Респондент (переклад): Зарплата? Навіть сказати не можу. Треба підвищувати свій професійний рівень в тій області, в якій ти працюєш, тільки тоді тобі запропонують хорошу, гідну зарплату.
Респондент: Щастя не в грошах, а в їх кількості. Така відома усім фраза.
Ні, я можу, звичайно, купити чорний хліб, кетчуп або, не знаю, водички, солі, може, сметани на свято, цукром її посипати і можна жити.
Респондент: Зараз не робота визначає прибуток, а в основному посада, на якій можна брати хабарі. Але ж це не додатковий, це злочинний прибуток, але він зараз в нас має досить серйозне місце. Найбільш багаті люди – це чиновники.
Респондент (переклад): У мене особисто це мінімум, який дає можливість жити, існувати.
Ось таке опитування.
Добре живуть ті, хто може брати хабарі, сказав один киянин. А молодій дівчині вистачає 300 доларів лише на білизну і кілька разів сходити в бар з друзями.
А як виживають ті, хто дістає не 300 доларів, а 400-500 гривень? І при цьому треба заплатити за комунальні послуги, харчуватися і т.д., і т.д.
Панове, може ви хочете прокоментувати це опитування?
Анатолій Семинога: Я сказав би таким чином, що зарплата має бути дійсно чесна, по-друге, вона має бути достойною. Мається на увазі, що зарплату треба заробляти, над цим треба працювати, дійсно підвищувати свій фаховий рівень, бо до цього повинні прагнути абсолютно всі люди. А достойною вона повинна бути, щоб їй було достатньо, щоб людина могла достойно жити в нашій державі.
Володимир Коновальчук, Анатолій СеминогаЧи знаєте ви, панове, що британець (я думаю, що це стосується більшості країн Заходу) в середньому витрачає на їжу кожного місяця 10% від своєї зарплати, українець (це найсвіжіші дослідження) 50%, а часом усі 80%.
То я от думаю, що “нещасні британці” не доїдають...
Анатолій Семинога: Скоріш за все, що в них зарплата набагато вища, ніж в українців, тому вони можуть дозволити собі тратити кошти не лише на харчування, а й на різні речі.
Що стосується запевнення мого колеги по аудиторії, то я хотів би сказати, що сподіватися дійсно потрібно лише на себе молодим людям, енергійним людям, які прагнуть досягти професійних висот.
Але треба не забувати, що держава повинна сьогодні соціально забезпечувати тих людей, які не здатні сьогодні заробляти собі достойну зарплату. Це люди, які сьогодні або не працездатні, або не працюють, або за віком на пенсії. Тому пенсія має бути достойна, така як у всьому світі, щоб люди могли дозволити собі не лише харчуватися, а й так, як відбувається у всьому світі, тобто їздити по країнах, дивитися світ, відпрацювавши цілий вік, ціле життя, могли б собі дозволити побачити це життя з іншої сторони, зі сторони туристів.
Володимир Коновальчук: Я погоджуюся з тим, що працездатні енергійні молоді люди мають дбати про себе, а інваліди, старі та інші категорії, звичайно, мають бути забезпечені державою.
Але таке забезпечення може бути тільки тоді, коли є високий економічний розвиток в країні: швидкі темпи зростання ВВП і т.д, і т.п. Тобто, висока зарплата не з’являється з космосу, вона от там завтра не впаде.
В Британії високі зарплати – це результат, це є продукт ринкової економіки впродовж багатьох століть. Ми ж після розвалу СРСР тільки почали грати по цих правилах, тому я думаю, що якщо ми будемо розвивати свою економіку наступні 20-30 років, якщо в нас буде якийсь розвиток, то зарплати, звичайно, будуть зростати.
Завтра або післязавтра, тобто в наступному році вони не стануть такими, як в Британії або навіть в Німеччині чи ще десь.
Але я не погоджуюся з тим, що сьогоднішня зарплата не відповідає росту нинішньої економіки, бо якщо, наприклад, порівнювати економіку України і економіку Росії, Білорусі, Казахстану, то ми сьогодні займає останнє місце по зарплаті. В Росії зарплата в 2 рази більша, ніж в Росії, і там дуже багато українців-заробітчан працює, в Білорусі, наприклад, в 1,5 рази більша зарплата, ніж в Україні. Це говорить про соціальну політику цих країн.
Нещодавно в Росії підняли мінімальну зарплату практично в 2 рази, знайшли при цьому економічному рості можливість забезпечити таким рівнем зарплати.
Тому переконаний, що сьогоднішні проблеми з зарплати лежать лише в площині політики, соціальної політики нинішньої влади.
Якщо буде політична воля, скажемо, нашого уряду, то збільшити зарплату в 2 рази в Україні не є проблемою, було б лише бажання.
Інша справа, що бюджет 2007 року приймався і в ньому не закладався ріст зарплати взагалі, не дивлячись на те, що сьогодні інфляція складає майже 15%.
Пане Коновальчук, Ви сказали, що для того, щоб була зарплата, потрібен економічний ріст, потрібні успіхи. Але про ці успіхи говорять в Україні і навіть не обов’язково люди з табору Віктора Януковича.
В цій студії недавно були люди, які взагалі далекі від політики, вони сказали, що в Україні зараз економічний бум, економічне диво: ВВП росте, все росте, все росте. Але в кишенях чомусь і надалі порожньо.
Чому, на Вашу думку?
Володимир Коновальчук: Ми ж розпочали з дуже низьких зарплат. Якби в нас минулого року були такі зарплати, як в Британії, а сьогодні було б порожньо, тоді таке питання мало б сенс.
В нас країна була бідна останніх 10-20 років і нічого немає дивного в тому, що вона відносно бідна порівняно з Західною Європою і зараз. Тому тут нічого дивного немає.
Мені здається, що сподіватися на те, що держава підвищить зарплати, то, як мінімум, це наївно. Держава може підвищити пенсії, держава, можливо, може підвищити мінімальну зарплату. Але в цілому середня зарплата не сильно залежить від пенсії і мінімальною зарплати.
І ще раз підкреслюю: зростання зарплати може бути тільки за рахунок економічного зростання.
