У Луганську мітингують проти «презумпції винуватості»

Близько ста людей із транспарантами зібрались біля Апеляційного суду Луганської області. Вони звертались до суддів з вимогами дотримуватись закріпленої у Конституції презумпції невинуватості. Організація «Центр міжнародного комітету захисту прав людини» заявляє, що її порушення принаймні на Луганщині носять системний характер. Комітет наводить численні випадки, коли від підозрюваного добиваються визнання вини будь-якими шляхами. А потім засуджують без жодних прямих доказів. Каже робітник Комітету Наталя Целовальниченко:

«На досудовому слідстві, в судах процвітає «презумпція винуватості». Якщо людина сама зізналась, вже суд не розбирає справу. Якщо прокуратура, міліція вирішили, що цю людину треба посадити – все, вже ніхто нічого не розглядає».

Біля статуї Феміди на порозі Апеляційного суду зібрались не тільки правозахисники, а й жертви міліцейського “беспрєдєлу”. На луганця Сергія Сазонова написали , буцімто він жорстоко поводиться зі своєю старою мамою. Що було після цього розповідає сам постраждалий:

«Мене побили працівники міліції у квартирі моєї матері. Проти мене порушили кримінальну справу та ще й забрали паспорт. Я його отримав тільки через рік в обласній прокуратурі! Я неодноразово звертався до судді Строцької, яка вела мою справу, з відновлення моїх конституційних прав, але відповіді не отримав. Все це йде вже другий рік».

Мати Сергія Сазонова підтримує сина, але суд не хоче визнати правоохоронців винними. Не більше охоти виявляють судді й до визнання помилок своїх колег. Ображені громадяни пояснюють неуважність Апеляційного суду до їхніх справ завантаженістю суддів. Справ сюди надходить насправді багато. На думку Раїси Григор’євої, яка приїхала на мітинг в Луганськ із Алчевська, судді Апеляційного суду просто не вникають у справи. Тому й на суд вищої інстанції майже не сподівається. Говорить Раїса Григор’єва:

«Чотири роки вже йде тяжба! Чотири томи бруду на мене вилито! Суд першої інстанції допустив помилку. Апеляційний суд не поправив помилку, а затвердив її. Касаційний суд взагалі може увічнити цю помилку! Що тоді робити?!»

Вона розуміє, що можна подати скаргу до Європейського суду, але зауважує – «мені ж вже 70 років!». Каже, що у її справі вже не важливий будинок, який в неї відсудили. Тим часом у правозахисних організаціях папки з доказами порушень закону суддями товстіють щодня. Працівники ж суду вже вкотре відмовилися щось коментувати.