Прямий ефір з Москви.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Віталій Портников: Фактично можна сказати, що вже розпочинається передвиборча кампанія російська.
Вікторе Денисовичу, я думаю, що Ви можете порівняти все ж таки, чи є якісь стильові подібності російської передвиборчої кампанії і української?
Бо, скажімо, білборди я вже бачу і в Москві, і в Києві. Може, там тільки просто різні речі написані...
Віктор Тимошенко (переклад): Я був абсолютно шокований тим, що напередодні призначення нового прем’єр-міністра Росії буквально увесь інтелектуальний експертний бомонд російський, можливо, прокремлівський, а може, і вільні, так би мовити, “блукаючі” інтелектуали, вони всі однозначно говорили, що новим прем’єр-міністром Росії буде перший віце-прем’єр, пан Іванов. І який же був жах, коли призначили прем’єр-міністром зовсім іншу людину.
Я думаю, що таких хаос за великим рахунком розпочався всередині російського істеблішменту. Зовсім тупикова ситуація в тому сенсі, що якби всю стабільність в Росії, всю передбачуваність в Росії взяв на себе Путін.
Але я думаю, що за всіма групами тиску, впливу (російського, звісно ж) стоять величезні центри впливу: і бізнесові, і політичні, і силові.
Я, чесно кажучи, не розумію, як будуть розвиватися нинішні парламентська і президентська кампанії. Я думаю, що буде дуже багато несподіванок, які в принципі вже почалися після з’їздів “Справедливої Росії” і ЛДПР.
Ігорю, Вам все ж таки доводиться з усіма цими експертами спілкуватися, які роблять свої прогнози, які завжди пояснюють, хто там буде першим, хто другим, хто спадкоємцем.
От тепер фактично вся ця лінійка людей, яких використовують ЗМІ: і російські, і українські для коментарів з внутрішньоросійських проблем, з проблем українсько-російських відносин, вони стають для нас, журналістів, не те, що скомпрометованими, а маргіналізованими, жоден із них взагалі не може не те, що передбачити, а хоча б на 2% уявити собі, як діє влада, які механізми дії влади.
Погодьтеся, що в Україні, коли мова йде про прем’єр-міністра, принаймні, ми чітко уявляємо собі, з яких саме осіб складається група претендентів. В Росії виявляється, що це аж зовсім не так.
Ігор Соловей: Звичайно, останнє призначення Віктора Зубкова на посаду прем’єр-міністра – це яскравий факт і демонстрація того, де робиться взагалі політика в РФ. Це Кремль і не деінде.
Звичайно, з усієї тієї когорти політологів, експертів, з якими доводиться спілкуватися, були різні припущення про майбутні кадрові перестановки, але, як бачимо, я згоден повністю, ні одне з цих припущень не виправдалося.
У подальшому, наскільки мені відомо, я аналізую російські ЗМІ, лише одна людина (правда, я прізвища не пам’ятаю зараз), лише один політолог побічно вказав на можливість приходу цієї команди, пітерської команди і саме пана Зубкова на посаду прем’єр-міністра.
Але це була лише одна людина з усієї тієї когорти...
Я б на Вашому місці запам’ятав її прізвище і завжди до цієї людини звертався.
Вікторе Денисовичу, але ж дивно, з іншого боку, пан Зубков — це відома все ж таки людина у вузьких колах, так би мовити. Він згадувався хоча б тому, що його зять, міністр оборони РФ, є людиною,котра дала можливість Володимиру Путіну і найближчим друзям російського президента створити собі непоганий кооператив у тому районі, де він був першим секретарем райкому. Тобто, до ближнього кола такі люди завжди входять.
Чому в Росії якось не прийнято до таких людей приглядатися? Не тільки в Росії, бо в Україні теж мали б думати, з ким вони матимуть справу на переговорах...
Це ж зараз починаються газові переговори фактично з новим прем’єр-міністром, і ніхто нічого про нього не знає.
Віктор Тимошенко (переклад): Віталію, якщо характеризувати нинішні українсько-російські відносини, вони летять у таку прірву, я можу сказати, так би мовити, по літерах, починаючи з відносин між президентами, по тому – другий пункт, це нещасна комісія з економічної співпраці, котра безкінечно переноситься, міжпарламентська співпраця, проблеми в газовій сфері...
Я не думаю, що новий прем’єр-міністр Росії якось зсуне ці відносини з мертвої точки.
Я думаю, що до нових президентських виборів, до обрання нового президента РФ навряд чи щось нового відбудеться в українсько-російських відносинах.
А якби я Вам сказав: до нових президентських виборів в Україні?
Віктор Тимошенко (переклад): Я теж, напевне, думаю, що...
Виникла якась унікальна ситуація, що поруч сусіди, поруч дві багатомільйонні держави, котрих об’єднує багато що (я не хочу говорити банальності), проте відносини сьогодні між Росією і Україною, на мою думку, набагато гірші, ніж у Росії і Польщі.
Ігор Соловей: Я розділяю, Віталію, Ваше занепокоєння в тому, що дійсно відносини між двома країнами, такими як Росія і Україна, мали б бути більш прогнозованими. А от нове призначення – це привід саме українській стороні задуматися над тим, з ким вони будуть вести переговори.
Я просто хочу нагадати такий невеликий елемент щодо Зубкова, як те, що він був начальником фінансової розвідки. Вибачте мені, це посада людини, яка знає все про всі грошові потоки усіх людей...
І про “РосУкрЕнерго” теж все знає.
Ігор Соловей: Я не сумніваюся, що він і про ці речі також знає. Я думаю, що в принципі буде складніше з ним вести розмову.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Віталій Портников: Фактично можна сказати, що вже розпочинається передвиборча кампанія російська.
Вікторе Денисовичу, я думаю, що Ви можете порівняти все ж таки, чи є якісь стильові подібності російської передвиборчої кампанії і української?
Бо, скажімо, білборди я вже бачу і в Москві, і в Києві. Може, там тільки просто різні речі написані...
Віктор Тимошенко (переклад): Я був абсолютно шокований тим, що напередодні призначення нового прем’єр-міністра Росії буквально увесь інтелектуальний експертний бомонд російський, можливо, прокремлівський, а може, і вільні, так би мовити, “блукаючі” інтелектуали, вони всі однозначно говорили, що новим прем’єр-міністром Росії буде перший віце-прем’єр, пан Іванов. І який же був жах, коли призначили прем’єр-міністром зовсім іншу людину.
Я думаю, що таких хаос за великим рахунком розпочався всередині російського істеблішменту. Зовсім тупикова ситуація в тому сенсі, що якби всю стабільність в Росії, всю передбачуваність в Росії взяв на себе Путін.
Але я думаю, що за всіма групами тиску, впливу (російського, звісно ж) стоять величезні центри впливу: і бізнесові, і політичні, і силові.
Я, чесно кажучи, не розумію, як будуть розвиватися нинішні парламентська і президентська кампанії. Я думаю, що буде дуже багато несподіванок, які в принципі вже почалися після з’їздів “Справедливої Росії” і ЛДПР.
Ігорю, Вам все ж таки доводиться з усіма цими експертами спілкуватися, які роблять свої прогнози, які завжди пояснюють, хто там буде першим, хто другим, хто спадкоємцем.
От тепер фактично вся ця лінійка людей, яких використовують ЗМІ: і російські, і українські для коментарів з внутрішньоросійських проблем, з проблем українсько-російських відносин, вони стають для нас, журналістів, не те, що скомпрометованими, а маргіналізованими, жоден із них взагалі не може не те, що передбачити, а хоча б на 2% уявити собі, як діє влада, які механізми дії влади.
Погодьтеся, що в Україні, коли мова йде про прем’єр-міністра, принаймні, ми чітко уявляємо собі, з яких саме осіб складається група претендентів. В Росії виявляється, що це аж зовсім не так.
Ігор Соловей: Звичайно, останнє призначення Віктора Зубкова на посаду прем’єр-міністра – це яскравий факт і демонстрація того, де робиться взагалі політика в РФ. Це Кремль і не деінде.
Звичайно, з усієї тієї когорти політологів, експертів, з якими доводиться спілкуватися, були різні припущення про майбутні кадрові перестановки, але, як бачимо, я згоден повністю, ні одне з цих припущень не виправдалося.
У подальшому, наскільки мені відомо, я аналізую російські ЗМІ, лише одна людина (правда, я прізвища не пам’ятаю зараз), лише один політолог побічно вказав на можливість приходу цієї команди, пітерської команди і саме пана Зубкова на посаду прем’єр-міністра.
Але це була лише одна людина з усієї тієї когорти...
Я б на Вашому місці запам’ятав її прізвище і завжди до цієї людини звертався.
Вікторе Денисовичу, але ж дивно, з іншого боку, пан Зубков — це відома все ж таки людина у вузьких колах, так би мовити. Він згадувався хоча б тому, що його зять, міністр оборони РФ, є людиною,котра дала можливість Володимиру Путіну і найближчим друзям російського президента створити собі непоганий кооператив у тому районі, де він був першим секретарем райкому. Тобто, до ближнього кола такі люди завжди входять.
Чому в Росії якось не прийнято до таких людей приглядатися? Не тільки в Росії, бо в Україні теж мали б думати, з ким вони матимуть справу на переговорах...
Це ж зараз починаються газові переговори фактично з новим прем’єр-міністром, і ніхто нічого про нього не знає.
Віктор Тимошенко (переклад): Віталію, якщо характеризувати нинішні українсько-російські відносини, вони летять у таку прірву, я можу сказати, так би мовити, по літерах, починаючи з відносин між президентами, по тому – другий пункт, це нещасна комісія з економічної співпраці, котра безкінечно переноситься, міжпарламентська співпраця, проблеми в газовій сфері...
Я не думаю, що новий прем’єр-міністр Росії якось зсуне ці відносини з мертвої точки.
Я думаю, що до нових президентських виборів, до обрання нового президента РФ навряд чи щось нового відбудеться в українсько-російських відносинах.
А якби я Вам сказав: до нових президентських виборів в Україні?
Віктор Тимошенко (переклад): Я теж, напевне, думаю, що...
Виникла якась унікальна ситуація, що поруч сусіди, поруч дві багатомільйонні держави, котрих об’єднує багато що (я не хочу говорити банальності), проте відносини сьогодні між Росією і Україною, на мою думку, набагато гірші, ніж у Росії і Польщі.
Ігор Соловей: Я розділяю, Віталію, Ваше занепокоєння в тому, що дійсно відносини між двома країнами, такими як Росія і Україна, мали б бути більш прогнозованими. А от нове призначення – це привід саме українській стороні задуматися над тим, з ким вони будуть вести переговори.
Я просто хочу нагадати такий невеликий елемент щодо Зубкова, як те, що він був начальником фінансової розвідки. Вибачте мені, це посада людини, яка знає все про всі грошові потоки усіх людей...
І про “РосУкрЕнерго” теж все знає.
Ігор Соловей: Я не сумніваюся, що він і про ці речі також знає. Я думаю, що в принципі буде складніше з ним вести розмову.
