Боротьба за референдум про угоду ЄС
Газета повідомляє про наміри опозиційної Консервативної партії боротися за референдум щодо нової угоди ЄС, можливість якого виключив нинішній прем’єр Ґордон Браун. Financial Times цитує міністра закордонних справ тіньового кабінету торі Вільяма Гейґа: «Ми не виключаємо референдуму у майбутньому, і наші дискусії відбуватимуться на тлі того, що угода, якщо її буде ратифіковано без референдуму, не матиме демократичної леґітимності».
Торі мають потужну підтримку своєї кампанії за референдум з боку дуже євроскептичної британської преси. Проте лідер консерваторів Дейвід Камерон знає, що надмірне захоплення брюссельською тематикою може відштовхнути від партії велику частину виборців. Опитування громадської думки постійно свідчать про дуже низьке місце, яке європейські проблеми посідають у списку пріоритетів більшості виборців, зазначила Financial Times.
Боявся виборів, боїться референдуму?
Times зазначає, що Ґордона Брауна критикують з усіх боків за «втечу» від референдуму. «До цієї критики долучився і прем’єр-міністр Ірландії Берті Агерн після того, як прем’єр-міністр (Браун) заявив, що не зобов’язаний ставити угоду ЄС на референдум. Ґордон Браун намагався відбити головний напрямок атаки консерваторів на нову угоду щодо реформи ЄС, пообіцявши поставити питання будь-якої дальшої передачі влади Брюсселеві на голосування у Палаті Громад парламенту. Прем’єр-міністр пообіцяв тримати національне право вето на замку по вимозі Дейвіда Камерона «дати людям самим вирішити»… У заяві в Палаті Громад пан Браун наполягав на тому, що домігся угоди, яка захищає британські національні інтереси. Він повторив, що не зв’язаний попередніми обіцянками референдуму щодо відкинутої конституції ЄС, зазначила газета.
А Daily Telegraph звинувачує Ґордона Брауна в боягузтві:"Генерал Браун боявся, що програє дострокові парламентські вибори і відмовився їх оголосити. Тепер він боїться програти референдум щодо угоди ЄС, а тому і його теж відмовляється проводити. Не може генерал Браун також сказати, що все це було виною Тоні Блера – ця початкова згода на референдум, хоча очевидно, що «браунівці» говорять про це приватно. Для них це, мабуть, виглядає, наче пан Блер відкрив їм шлях до самогубства, піднявши очікування референдуму, якого вони не можуть здійснити. Пан Браун приречений, якщо він і далі заперечуватиме народне волевиявлення, і приречений також, якщо раптом таки вирішить організувати його».