На місці теракту. Мадрид, 12 березня 2004 р. (архівне фото) |
(AFP) |
У середу суддя Хав’єр Ґомес Бермудес завершив цю справу, по черзі зачитавши вердикти всім підсудним у переповненій залі.
Чотирьох головних підсудних, котрих обвинувачували в організації терактів, визнали винними. Серед них громадянин Мароко Отман Ель Ґнауї.
«Ми мусимо визнати і визнаємо Отмана Ель Ґнауї винним в організації збройної банди і терористичної організації, у ста дев’яносто одному терористичному вбивстві, у тисячі восьмистах п’ятдесяти шести замахах на вбивство, чотирьох злочинах, пов’язаних із тероризмом, й одному злочині щодо фальшування офіційної посвідки тотожності з терористичною метою», – заявив суддя Бермудес.
Сорок тисяч років ув’язнення
Ель Ґнауї та його поплічники дістали терміни ув’язнення, які в головних засуджених сягають кількох десятків тисяч років. Однак за іспанськими законами максимальний термін, який злочинець може фактично пробути в ув’язненні, не може перевищувати 40 років.
Сімох підсудних, включно з особою, що спершу підозрювалася в причетності до планування цього злочину, – єгиптянином Рабеєм Ахмедом, виправдали.
Теракти 2004 року стали важкою травмою для іспанського суспільства. Бомби, нашпиговані цвяхами, вибухнули в потягах швидко одна за одною. 191 особа загинула, понад 1800 з пораненнями опинилися в лікарнях.
Теракт стався у розпал парламентської виборчої кампанії, і консервативний уряд Хосе Марії Аснара поспішив покласти відповідальність на баскських сепаратистів. Проте швидко з’ясувалося, що більшість підозрюваних походили з півночі Африки і мали ісламістські зв’язки або симпатії, хоча жодного зв’язку з організацією «Аль-Каїда» довести не вдалося.
Ці події призвели до поразки на виборах панівної на той час Народної партії, що була близькою союзницею Вашинґтона у війні проти Іраку. Новий соціалістичний уряд Хосе Луїса Сапатеро швидко вивів військо з Іраку, а теракти й досі викликають дебати щодо мусульманського населення Іспанії та зовнішньої політики країни.
Матеріали до теми:
Міжнародний тероризм і доморослий екстремізм – виклики для України