У ніч на 7 листопада 1917 року більшовики здійснили у Петрограді державний переворот. Вдень Центральна Рада та Київська міська дума засудили повстання у Петрограді. У відповідь фракція більшовиків у Центральній Раді оголосила про свій вихід зі складу Ради. А 8 листопада Генеральний Секретаріат (тобто, український уряд) звернувся із відозвою «До всіх громадян України»:
«Генеральний Секретаріат разом з усіма революційними силами України буде рішуче боротися зі всякими спробами підтримувати Петроградське повстання».
10 листопада більшовицькі підрозділи виступили проти частин Київського гарнізону, які зберігали вірність петроградському Тимчасовому уряду, і змусили їх відступити з міста. Проте на третій день контроль над столицею встановили загони Вільного Козацтва, Січові Стрільці та українізовані армійські частини.
Для допомоги більшовикам в Україні Володимир Ленін 7 грудня розпорядився відправити з Москви до Харкова загін балтійських моряків на чолі з Анатолієм Желєзняковим. А вже за кілька днів інші російські червоні загони розпочали наступ на територію України з Гомеля, Орла, Брянська, Воронежа, Бєлгорода, Курська та Ростова.
У столиці київський ревком готував нове повстання, проте в ніч на 13 грудня українські частини під командуванням Симона Петлюри роззброїли заколотників і відправили їх за межі України. Через 3 дні зі Жмеринки на Київ рушив 2-й гвардійський корпус, яким керували більшовики на чолі з Євгенією Бош, однак його зупинили частини 34-го корпусу під командуванням Павла Скоропадського. Нарешті, 22 грудня російські більшовики взяли Харків і невдовзі проголосили його столицею радянської України.
«Генеральний Секретаріат разом з усіма революційними силами України буде рішуче боротися зі всякими спробами підтримувати Петроградське повстання».
10 листопада більшовицькі підрозділи виступили проти частин Київського гарнізону, які зберігали вірність петроградському Тимчасовому уряду, і змусили їх відступити з міста. Проте на третій день контроль над столицею встановили загони Вільного Козацтва, Січові Стрільці та українізовані армійські частини.
Для допомоги більшовикам в Україні Володимир Ленін 7 грудня розпорядився відправити з Москви до Харкова загін балтійських моряків на чолі з Анатолієм Желєзняковим. А вже за кілька днів інші російські червоні загони розпочали наступ на територію України з Гомеля, Орла, Брянська, Воронежа, Бєлгорода, Курська та Ростова.
У столиці київський ревком готував нове повстання, проте в ніч на 13 грудня українські частини під командуванням Симона Петлюри роззброїли заколотників і відправили їх за межі України. Через 3 дні зі Жмеринки на Київ рушив 2-й гвардійський корпус, яким керували більшовики на чолі з Євгенією Бош, однак його зупинили частини 34-го корпусу під командуванням Павла Скоропадського. Нарешті, 22 грудня російські більшовики взяли Харків і невдовзі проголосили його столицею радянської України.