Син історика Володимира Антоновича Дмитро народився 14 листопада 1877 року у Києві. Він навчався у ІV Київській гімназії та в Київському і Харківському університетах, згодом вивчав історію культури у Франції, Італії та Німеччині.
Двадцяти трьох років Дмитро Антонович став співзасновником Революційної Української Партії та її першим головою. Він редагував партійний часопис «Гасло», який своїм коштом видавав у Чернівцях і нелегально завозив до підросійської України. Під час однієї такої поїздки Антонович був разом з Володимиром Винниченком заарештований на австрійсько-російському кордоні і звільнений тільки після сплати штрафу. Після розколу Революційної Української Партії він став одним із лідерів Української соціал-демократичної робітничої партії.
«Треба радикально розв’язати національне питання поставленням у своїй програмі виразної точки – самостійної демократичної Української республіки від гір Карпатських до Кавказьких».
У березні 1917 року Дмитро Антонович став одним із засновників Центральної Ради і товаришем (тобто, заступником) її голови Михайла Грушевського. Він був першим морським міністром Української Народної Республіки, а згодом – і першим міністром мистецтв УНР. Антонович розробив проект прапора Українського Військового Флоту – синьо-жовтий стяг із тризубом. Він також працював генеральним консулом Української Держави у Швеції, вів переговори з країнами Антанти і був послом УНР в Італії.
На еміґрації Дмитро Антонович долучився до заснування Українського Вільного Університету, був обраний його ректором та деканом філософського факультету. Він помер у Празі 12 жовтня 1945 року.
Двадцяти трьох років Дмитро Антонович став співзасновником Революційної Української Партії та її першим головою. Він редагував партійний часопис «Гасло», який своїм коштом видавав у Чернівцях і нелегально завозив до підросійської України. Під час однієї такої поїздки Антонович був разом з Володимиром Винниченком заарештований на австрійсько-російському кордоні і звільнений тільки після сплати штрафу. Після розколу Революційної Української Партії він став одним із лідерів Української соціал-демократичної робітничої партії.
«Треба радикально розв’язати національне питання поставленням у своїй програмі виразної точки – самостійної демократичної Української республіки від гір Карпатських до Кавказьких».
У березні 1917 року Дмитро Антонович став одним із засновників Центральної Ради і товаришем (тобто, заступником) її голови Михайла Грушевського. Він був першим морським міністром Української Народної Республіки, а згодом – і першим міністром мистецтв УНР. Антонович розробив проект прапора Українського Військового Флоту – синьо-жовтий стяг із тризубом. Він також працював генеральним консулом Української Держави у Швеції, вів переговори з країнами Антанти і був послом УНР в Італії.
На еміґрації Дмитро Антонович долучився до заснування Українського Вільного Університету, був обраний його ректором та деканом філософського факультету. Він помер у Празі 12 жовтня 1945 року.