Cкульптура Пінзеля "Самсон, що розриває пащу лева" (зі Львівської картинної галереї — на виставці в Тернопільському краєзнавчому музеї) |
(RadioSvoboda.Ua) |
Підприємець Василь Бабала, хоч і корінний бучацький чоловік, для себе Пінзеля відкрив лише чотири роки тому, коли виконував роботи у церкві Св. Онуфрія в селі Рукомиш. У цьому році власним коштом встановив у Бучачі дві придорожні фігури – Св. Анни та Яна Непомука – копії тих, що тут колись стояли, зроблені Пінзелем.
Василь Бабала: «Є люди, які валять, а є люди, які зобов’язані це все поставити на місце. Такий світ, ми не можемо його змінити, бо він іде по своїй програмі. Треба щось залишити після себе. Гроші – це ще не все, а от пам''ять про Пінзеля – це, звичайно, велика справа».
Львівський учений рятував твори мистецтва від вогню і пилки
Скульптура Св.Онуфрія у церкві с. Рукомиш під Бучачем |
(RadioSvoboda.Ua) |
Герой України Борис Возницький |
(RadioSvoboda.Ua) |
При підготовці альбому «діялись міфічні речі»
При підготовці альбому «Іоанн Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення», як розповідає директор видавництва «Грані-Т» Володимир Пузіков, діялись міфічні речі: двічі з незрозумілих причин зникала верстка книги, двічі при друці ставала машина. Це для того, переконані видавці, щоб альбом вдався досконалим.
Володимир Пузіков: «Коли ми дізналися про те, що книга визнана «Кращою книгою України», це було для нас несподіванкою. Я думаю, що тут багато складових. Тут і те, з чого все починалося: Борис Возницький, без якого не можливо було б роботу скласти, його передмова і той матеріал, який він зібрав. Окрім цього, дуже гарна вітчизняна поліграфічна якість – ми принципово його друкували в Україні. І головне, сам предмет того альбому. Багато чуло – на рівні чуток, багато бачило, багато передавалося з уст в уста, але тоді, коли людина отримала і побачила друковану книжку, тоді відбулося те, що ми назвали перетворення і повернення».
Радіо Свобода: «Повернення – зрозуміло, а перетворення?»
Володимир Пузіков: «Перетворення на нову якість, яка з позицій сьогоднішнього дня показує, що ми варті того, щоб на нас дивилися в усьому світі, ми маємо те, чим ми можемо пишатися».
«Щоб люди бачили: ми були в Європі, ми мали добрі позиції в мистецтві»
На початку року Пінзеля львів’яни провели опитування: про цього скульптора знало заледве 4 відсотки респондентів, тепер – 17. Голова Івано-Франківської обласної ради Ігор Олійник вбачає в цій спільній культурологічній акції трьох областей і політичний аспект.
Ігор Олійник: «Сьогодні від Москви до європейських міст хочуть бачити скульптури Пінзеля. Це є відкриття. Це речі, які ще треба осмислити. Політичне значення цього проекту, щоб люди бачили: ми були в Європі, ми мали добрі позиції в мистецтві. Я думаю, що ми відкриємо ще багато імен. Перед нами ще, слово скажу таке — штамп: «незоране поле». Але зернятко ми заложили».
Виставку творів Іоанна Георга Пінзеля ще побачать іванофранківці. На початку січня вона приїде до Києва. Кажуть, її вже замовили Лувр і Вашингтон.