Акція на Закарпатті триває вже одинадцятий рік поспіль.
У листах діти розповідають про те, чого вдалося досягти протягом року, чи були слухняними й чи добре вчилися. За це просять найрізноманітніші подарунки: від мобільного телефона – до прохання подарувати батька й матір.
Один з організаторів акції, закарпатський соціолог Федір Шандор розповідає: «Найбільше вразив такий лист: діти з дитячого будинку, одного з закарпатських, просили прислати їм тата й маму, бо вони їх ніколи не бачили й хотіли мати».
Організатори кажуть, що з кожним роком географія акції розширюється: надсилають листи не лише діти із Закарпаття, а й з усієї України, сусідніх Угорщини, Словаччини, Румунії та з російських міст: Москви, Санкт-Петербурга, Магадана, Мурманська.
У листах діти розповідають про те, чого вдалося досягти протягом року, чи були слухняними й чи добре вчилися. За це просять найрізноманітніші подарунки: від мобільного телефона – до прохання подарувати батька й матір.
Один з організаторів акції, закарпатський соціолог Федір Шандор розповідає: «Найбільше вразив такий лист: діти з дитячого будинку, одного з закарпатських, просили прислати їм тата й маму, бо вони їх ніколи не бачили й хотіли мати».
Організатори кажуть, що з кожним роком географія акції розширюється: надсилають листи не лише діти із Закарпаття, а й з усієї України, сусідніх Угорщини, Словаччини, Румунії та з російських міст: Москви, Санкт-Петербурга, Магадана, Мурманська.
