17 грудня 1917 року на І Всеукраїнському з’їзді Рад у Києві більшовики запропонували передати владу Центральному виконавчому комітетові Рад, однак більшість делегатів з’їзду підтримала Центральну Раду. Відтак 124 більшовицькі делегати залишили з’їзд і виїхали до Харкова, який 21 грудня захопили загони петроградських червоногвардійців та балтійських і чорноморських матросів.
24 грудня більшовики, що прибули з Києва до Харкова, об’єдналися з делегатами ІІІ з’їзду Рад Донецько-Криворізького басейну і оголосили себе Всеукраїнським з’їздом Рад. 25 грудня з’їзд проголосив Україну радянською республікою і частиною радянської Росії та скасував усі розпорядження Центральної Ради, зокрема, її заборону вивозити зерно до Росії.
30 грудня у Харкові був сформований уряд, який називався Народним секретаріатом. Його військовий міністр Василь Шахрай нарікав, що члени радянського українського уряду не знають і не хочуть знати української мови. А міністр освіти Володимир Затонський пізніше згадував, що вони самі не сприймали Народний секретаріат всерйоз:
«Називали себе урядом, та самі до того ставилися трохи гумористично. Та й справді: який же з нас був уряд без армії, фактично без території, бо навіть Харківська Рада нас не визнавала. Секретаріат був у кишені».
Після харківського з’їзду Петроградський Раднарком став видавати агресію більшовицької Росії проти України за громадянську війну між Центральною Радою та Народним секретаріатом. До початку лютого 1918 року російська червона армія захопила все Лівобережжя, Південь і більшу частину Правобережної України. Вона відступила з України під тиском українського війська і німецької та австрійської армій.
24 грудня більшовики, що прибули з Києва до Харкова, об’єдналися з делегатами ІІІ з’їзду Рад Донецько-Криворізького басейну і оголосили себе Всеукраїнським з’їздом Рад. 25 грудня з’їзд проголосив Україну радянською республікою і частиною радянської Росії та скасував усі розпорядження Центральної Ради, зокрема, її заборону вивозити зерно до Росії.
30 грудня у Харкові був сформований уряд, який називався Народним секретаріатом. Його військовий міністр Василь Шахрай нарікав, що члени радянського українського уряду не знають і не хочуть знати української мови. А міністр освіти Володимир Затонський пізніше згадував, що вони самі не сприймали Народний секретаріат всерйоз:
«Називали себе урядом, та самі до того ставилися трохи гумористично. Та й справді: який же з нас був уряд без армії, фактично без території, бо навіть Харківська Рада нас не визнавала. Секретаріат був у кишені».
Після харківського з’їзду Петроградський Раднарком став видавати агресію більшовицької Росії проти України за громадянську війну між Центральною Радою та Народним секретаріатом. До початку лютого 1918 року російська червона армія захопила все Лівобережжя, Південь і більшу частину Правобережної України. Вона відступила з України під тиском українського війська і німецької та австрійської армій.