 |
| Сергій Терьохін |
| (ukrinform) |
С.Т.: По-перше, коротка довідка перед відповіддю.
У 1991 році минулого століття за два тижні з України було забрано приблизно 134 мільярди радянських рублів. Вони були переведені на рахунки Держбанку СРСР, і за ці кошти були куплені долари та заплачено по боргах тодішнього режиму Михайла Горбачова.
Після розпаду Радянського Союзу мені довелося майже півроку просидіти в Москві у складі групи, яка займалася поділом активів і пасивів колишнього Радянського Союзу. І тодішній уряд Російської Федерації і, власне, президент Росії Єльцин відмовилися від повернення оцих активів, які були забрані в наших громадян.
Після того в 1996 році Україна нарешті ухвалила закон, яким передбачила механізм компенсації вкладів в Ощадбанк, Держстрах і при купівлі цільових облігацій (і такі були). У цьому законі було написано, що установи, які вели ці рахунки, мали б їх за рік проіндексувати, зробити інвентаризацію і подати Верховній Раді пропозиції щодо методів погашення.
На жаль, цього не сталося, і кожний уряд вигадував якісь особливі методи або підходи, щоб виплатити частини таких знецінених заощаджень.
Р.С.: Отже, наскільки реально зараз, що те, що обіцяє Юлія Тимошенко, вона зможе виконати?
С.Т.: Чекайте. Ви поставили розумне питання і, я сподіваюся, хочете отримати кваліфіковану відповідь.
Так от, такі виплати коливалися від так званих «гробових», коли виплачували лише людям, які вмирали, тобто їхнім дітям або батькам, не знаю. Або, припустімо, виплачувалося по 50 гривень на рік, або ж пропонувалося компенсувати такі вклади так званими компенсаційними сертифікатами, які мали б брати участь у приватизації. Всі ці програми провалилися.
Тільки в 2005 році ми поставили перед собою завдання, щоб виплатити ці гроші в «живому вигляді»...
Р.С.: І живим громадянам...
С.Т.: І живим громадянам. Абсолютно. І тут виникла проблема неможливості ідентифікації тих людей, які хочуть взяти ці заощадження, оскільки, на жаль, не була виконана умова закону 1996 року ніким: ні Ощадбанком, ні Держстрахом (зараз правонаступником Держстраху є така компанія «Оранта») щодо актуалізації претензії по цих вкладах.
Р.С.: Саме зараз?
С.Т.: Саме зараз. Це мало бути зроблене упродовж 1997 року, але вже 10 років пройшло з того моменту, і ніхто цим не займався.
Тут перед нами стоїть виклик: ми хочемо погасити, швидко погасити наші борги.Точніше, це не борги, тому що офіційно це не є державним боргом. Тому для цього ми маємо, по-перше, визнати це нашим державним боргом.
Будь-які ідеї щодо стягнення від Росії, яка називала себе правонаступником Радянського Союзу, цих боргів є тупиковими, ну, майже тупиковими.
Середній вік сьогодні вкладника в колишній Ощадбанк Радянського Союзу наближається до пенсійного віку. Тобто, ми не можемо дозволити собі розкіш ще там десятиліття вирішувати, де ці гроші ділись.
Якщо ж мати на увазі, що за ці майже 17 років сталися величезні міграційні процеси, Україна ж втратила біля чотирьох мільйонів населення, і багато людей не схочуть йти за вкладом, тобто оці довідки збирати, які становлять там 100 гривень у еквіваленті, то, по наших попередніх розрахунках, заборгованість загальна держави, яку ми пропонуємо зробити державною заборгованістю, яка не є такою сьогодні, ще раз повторюю, становитиме від 50 до 60 мільярдів гривень.
Нагадую Вам про те, що ВВП України становитиме трильйон гривень. І тут виникає питання: чи може дозволити собі розкіш правляча влада, влада Тимошенко і Ющенко, заплатити за один рік 2,5% від національного багатства України?
Р.С.: Тобто, іншими словами, те, що Ви називаєте «чи може собі дозволити розкіш», я це називаю «чи є реальним для людей розраховувати, що вони отримають ці гроші»?
С.Т.: Точно. Відповідь: так! Немає жодних перепон для того, щоб із бюджету, який, припустімо, наступного року становитиме приблизно 260 мільярдів гривень, ми можемо абсолютно чітко заплатити 2,5 – 3 мільярди живими грішми людям, які мають на це право.
Єдине питання – це потрібна актуалізація знову ж таки їхніх вимог. На жаль, ця картотека по вкладах досі ведеться в паперовому вигляді, як у 19 столітті, немає електронного підтвердження.
Сьогодні на моєму побутовому принтері я можу надрукувати оці колишні радянські книжки ощадні скільки завгодно, бо там захисту практично не було. Тому нам потрібна звірка.
Р.С.: От сьогодні вже є повідомлення, що Ощадбанк запрошує всіх вкладників на звірку внесків, починаючи від 8 січня. Ви про це говорите, так?
С.Т.: Абсолютно вірно. І ми маємо це негайно зробити.
Якщо менеджмент сьогоднішнього Ощадбанку з цим не справиться, а мені здається, що він цього не хоче, то треба міняти цей менеджмент.
Але ми маємо в цьому році розпочати амбітну програму по відшкодуванню знецінених не Україною, ще раз повторюю, а Радянським Союзом вкладів українських громадян.
Р.С.: Пане Терьохін, але, як Ви самі кажете, це є амбітна програма. І, як виглядає, кожен уряд завжди цю тему висуває, а потім ця тема згасає. Чи не може так бути, що вона і в даному випадку за якийсь короткий час згасне, і вкладники знову не отримають своїх загублених внесків?
С.Т.: Не може, бо якщо Ви подивитися на пропозиції інших урядів, то там було написано в цих програмах: поступове повернення. Але не було сказано, як і в яких сумах. Ми ж заявили, що ми хочемо повернути все.
А оте, що Ви поставили питання про 60%, то це є погана трансляція журналістів. Мова йде про те, що, за нашими підрахунками, актуалізовано рахунків може бути не більше 60% від того, що було в 1991 році. Але виплачено буде всім, хто схоче отримати гроші, які були знецінені майже 17 років тому.
Р.С.: Пане Терьохін, але тут є ще одна цифра, яка трошки збиває з пантелику журналістів. Йдеться про те, що «буде виплачено тим, у кого розмір грошей складав до двох тисяч рублів». Це теж можна трактувати по-різному?
С.Т.: Ні, ми будемо виплачувати всім, але для фінансового спокою суспільства необхідно забезпечити рівномірність виплат. Ну, уявіть собі, якщо завтра на ринок прийде грошей на третину більше, ніж сьогодні в обороті. Тому ми абсолютно налаштовані виплатити до середнього внеску, які є в Ощадбанку. Якщо середній внесок дві тисячі, то дві тисячі.
Р.С.: Пане Терьохін, а що таке рублі і гривні? В якому співвідношенні будуть виплачувати ті рублі, які тоді були втрачені, в теперішній гривні?
С.Т.: Знаєте, у Вашому питанні є така дуже українська філософія: якщо вам пропонують задарма шмат сала, то ви починаєте питати, а чи є там підчеревина...
Р.С.: А все ж таки є вона там чи немає?
С.Т.: У нас у 1996 році був встановлений коефіцієнт перерахунку, який може видаватися несправедливим, але якщо пропонують, то треба брати. Коефіцієнт: один рубель – 1 гривня 5 копійок.