Віктор ЄЛЕНСЬКИЙ
Зараз навіть важко собі уявити, що перші три століття після Різдва Христового християни не мали свята приходу свого Спасителя у світ. Тільки наприкінці четвертого століття Івана Золотоустого вразив здогад, що День, коли Бог став людиною, щоби людина стала Богом, має стати “матір’ю всіх празників”. І Свято Різдва Христового однак анітрохи не тьмяніє від того, що відзначається воно вже 16 століть. Про це далі – мій колега Віктор Єленський
Певно, жодне інше свято не прагнуть так одомашнити народи, як Свято Різдва Христового; жоден інший так старанно не надихають вони власними звичаями й традиціями. Народи вдягають Матір Божу в постоли, у кожуха чи в індійське сарі, вони розміщують ясла з дитятком Ісусом то під вічнозеленою пальмою, то поблизу засніженої ялини, бо хочуть доторкнутися до різдвяного чуда і ще й ще раз переконатися – воно стосується всіх і кожного. І нині, посеред київських кам’яниць й заторів людина прагне дива:
Я вірю в диво. Значить, так треба. Значить, щось відбувається в певний час. Не знаю.... Але я вірю в диво. Я вірю в добро і що все буде добре. Треба, щоб наш народ навернувся до віри, бо без віри нічого не буде.
Син Бога стає Сином діви; складений на небесах план спасіння роду людського починає втілюватися; ми стаємо учасниками Різдвяної феєрії. Патріарх Київський і всієї України-Руси Філарет далі:
Сутність цього свята...
Те, що проголосив янгол пастухам понад дві тисячі років тому не тьмяніє і лишається вагомішим за всі ідеології разом узяті: НЕ ЛЯКАЙТЕСЯ! СПОВІЩАЮ ВАМ РАДІСТЬ ВЕЛИКУ: НАРОДИВСЯ БО НИНІ СПАСИТЕЛЬ, ЯКИЙ Є ХРИСТОС ГОСПОДЬ!
Не впадаймо у відчай від того, що переважна більшість тих, хто радіє сьогодні різнобарв’ю народних звичаїв, їсть кутю чи індичку, не здатна до ладу переказати євангельську подію. Віфлеємська зірка сяє і для тих, хто має дуже приблизне уявлення про те, що сталося під цієї зіркою понад дві тисячі років тому. Людина робить свій вибір, говорить архієпископ Харківський і Полтавський Ігор (Ісіченко):
Бог кличе. А людина може нехтувати цей заклик або почути його і йти слідом за ним.
...Христос народився, прийде час і він вирушить у свою земну путь, пізнає тріумф й приниження, захват натовпу і його зраду. На нього чекає мучеництво, але й торжество Воскресіння.
А нині все тільки-но починається: немовля лежить у яслах і дивиться на руки своєї дуже-дуже ще юної матері. І навколо невимовна, зовсім прозора тиша СЛАВА У ВИШИНІ БОГОВІ, І НА ЗЕМЛІ МИР, І В ЛЮДЯХ БЛАГОВОЛІННЯ.
З Різдвом вас Христовим!
Певно, жодне інше свято не прагнуть так одомашнити народи, як Свято Різдва Христового; жоден інший так старанно не надихають вони власними звичаями й традиціями. Народи вдягають Матір Божу в постоли, у кожуха чи в індійське сарі, вони розміщують ясла з дитятком Ісусом то під вічнозеленою пальмою, то поблизу засніженої ялини, бо хочуть доторкнутися до різдвяного чуда і ще й ще раз переконатися – воно стосується всіх і кожного. І нині, посеред київських кам’яниць й заторів людина прагне дива:
Я вірю в диво. Значить, так треба. Значить, щось відбувається в певний час. Не знаю.... Але я вірю в диво. Я вірю в добро і що все буде добре. Треба, щоб наш народ навернувся до віри, бо без віри нічого не буде.
Сутність цього свята...
Те, що проголосив янгол пастухам понад дві тисячі років тому не тьмяніє і лишається вагомішим за всі ідеології разом узяті: НЕ ЛЯКАЙТЕСЯ! СПОВІЩАЮ ВАМ РАДІСТЬ ВЕЛИКУ: НАРОДИВСЯ БО НИНІ СПАСИТЕЛЬ, ЯКИЙ Є ХРИСТОС ГОСПОДЬ!
Не впадаймо у відчай від того, що переважна більшість тих, хто радіє сьогодні різнобарв’ю народних звичаїв, їсть кутю чи індичку, не здатна до ладу переказати євангельську подію. Віфлеємська зірка сяє і для тих, хто має дуже приблизне уявлення про те, що сталося під цієї зіркою понад дві тисячі років тому. Людина робить свій вибір, говорить архієпископ Харківський і Полтавський Ігор (Ісіченко):
Бог кличе. А людина може нехтувати цей заклик або почути його і йти слідом за ним.
...Христос народився, прийде час і він вирушить у свою земну путь, пізнає тріумф й приниження, захват натовпу і його зраду. На нього чекає мучеництво, але й торжество Воскресіння.
А нині все тільки-но починається: немовля лежить у яслах і дивиться на руки своєї дуже-дуже ще юної матері. І навколо невимовна, зовсім прозора тиша СЛАВА У ВИШИНІ БОГОВІ, І НА ЗЕМЛІ МИР, І В ЛЮДЯХ БЛАГОВОЛІННЯ.
З Різдвом вас Христовим!
