Місто Чонґрад у нижній течії Тиси, або на старослов’янський манер Черні Ґрад, мандрівник побачить у січні у темно-білій гамі кольорів. Чорний походить від старого замку-фортеці, що охороняв підступи до міста з Тиси. Пізніше чорний колір став асоціюватися зі смолою й дьогтем, які тут варили з давніх-давен. А сріблисто-білий фон асоціюється в багатьох з річкою, яка в цих місцях судноплавна і зимою.
Втім, якщо ви потрапите сюди влітку, ви побачите місто-парк, що розкинулося вдовж Тиси. Від Чонґрада й аж до грецьких Афін недавно пролягла сучасна велосипедна мережа Eurovel, чим дуже пишаються мешканці міста. Та не меншу гордість викликає в них також одна з фресок-копій Тіціана в католицькому храмі Покрови Божої Матері. Заїжджі експерти з Італії стверджують, що вона є навіть у кращому стані, ніж оригінал у Венеції.
Свого часу почесними громадянами Чонґрада стали один із лідерів угорської революції середини XIX століття Лайош Кошут і відомий угорський письменник Мор Йокаї. Попри те, що в цьому місті мешкає трохи менше 20 тисяч жителів, воно має у столиці і свого академіка, вихідця з цих країв. А в місцевій гімназії вивчають крім рідної угорської ще 6 мов, не рахуючи стародавньої грецької.
Дбайливо зберігають пам’ять навіть про завойовників
У Чонґраді люблять старовину. Як не дивно це могло б звучати, але тут дбайливо зберігають пам’ять навіть про завойовників. Турки, що панували у місті багато десятиліть, залишили по собі будинки, які й нині нагадують атмосферу турецького містечка.
Місцевий вчитель історії Ласло Ґат розповів: «Мешканець кожного такого старого будинку своїми руками готував для себе все необхідне, деякі навіть вирізали в дерев’яних дошках декор під дахом. Дуже важливо, щоб горище будинку добре освітлювалося спереду і ззаду, робилися отвори різноманітної форми. Наприклад, на одному з таких домів ми бачимо отвір у вигляді серця, а під ним півмісяць. Серце говорить про те, що чонґрадці чуйні люди; півмісяць свідчить про тривалу присутність турків у цих краях...».
Особливі секрети рибальства, а також і кулінарської справи
Колись у Чонґраді було чимало рибалок, які годували сім’ї зі свого промислу. Пенсіонер Імре Заді ще й досі зберігає свого човна з хитромудрим дерев’яним садком для збереження улову і особливі секрети рибальства на Тисі, успадковані від старших. Але таких, як він, залишилося небагато.
Імре Заді: «Чонґрадські рибалки були вигадливими людьми. Вони успішно ловили рибу і на замерзлій ріці, кидаючи в кожну лунку хитрий пристрій з сітки, каменю і великих кісток тварин. Від удару об камінь кістка видавала глухий звук, який дуже не подобався рибі. Вона сахалася від нього і навіть вистрибувала з лунки, заплутуючись у рибальських тенетах».
Каталін Бордане Чобан працює в міні-пекарні, де випікають пироги з пророщеної пшениці. Знавці стверджують, що такого делікатесу ви не знайдете по всій Угорщині. Причому це ніяка не данина моді, а якнайсуворіша місцева кулінарна традиція.
Пані Чобан пояснила: «Такий пиріг люди споживали у давнину у період релігійних постів, а ми їмо його зараз від жовтня і до травня. Ця випічка містить різноманітні вітаміни й мікроелементи. Місцеві мешканці їдять її замість тістечок».
Майстриня розповіла, що пшеницю пророщують у просторих металічних тацях у такий спосіб, щоб корінці були такими ж білими, як і пагінці. Рецептів випікання пирога з пророщеної пшениці є багато. Комусь подобається додавати в борошно подрібнену зернову масу, зазначила Каталін Бордане, а хтось вичавлює з неї тільки сік. І так добре буде, й інак не прогадаєте, весело зауважила вона.
Втім, якщо ви потрапите сюди влітку, ви побачите місто-парк, що розкинулося вдовж Тиси. Від Чонґрада й аж до грецьких Афін недавно пролягла сучасна велосипедна мережа Eurovel, чим дуже пишаються мешканці міста. Та не меншу гордість викликає в них також одна з фресок-копій Тіціана в католицькому храмі Покрови Божої Матері. Заїжджі експерти з Італії стверджують, що вона є навіть у кращому стані, ніж оригінал у Венеції.
Свого часу почесними громадянами Чонґрада стали один із лідерів угорської революції середини XIX століття Лайош Кошут і відомий угорський письменник Мор Йокаї. Попри те, що в цьому місті мешкає трохи менше 20 тисяч жителів, воно має у столиці і свого академіка, вихідця з цих країв. А в місцевій гімназії вивчають крім рідної угорської ще 6 мов, не рахуючи стародавньої грецької.
Дбайливо зберігають пам’ять навіть про завойовників
У Чонґраді люблять старовину. Як не дивно це могло б звучати, але тут дбайливо зберігають пам’ять навіть про завойовників. Турки, що панували у місті багато десятиліть, залишили по собі будинки, які й нині нагадують атмосферу турецького містечка.
Місцевий вчитель історії Ласло Ґат розповів: «Мешканець кожного такого старого будинку своїми руками готував для себе все необхідне, деякі навіть вирізали в дерев’яних дошках декор під дахом. Дуже важливо, щоб горище будинку добре освітлювалося спереду і ззаду, робилися отвори різноманітної форми. Наприклад, на одному з таких домів ми бачимо отвір у вигляді серця, а під ним півмісяць. Серце говорить про те, що чонґрадці чуйні люди; півмісяць свідчить про тривалу присутність турків у цих краях...».
Особливі секрети рибальства, а також і кулінарської справи
Колись у Чонґраді було чимало рибалок, які годували сім’ї зі свого промислу. Пенсіонер Імре Заді ще й досі зберігає свого човна з хитромудрим дерев’яним садком для збереження улову і особливі секрети рибальства на Тисі, успадковані від старших. Але таких, як він, залишилося небагато.
Імре Заді: «Чонґрадські рибалки були вигадливими людьми. Вони успішно ловили рибу і на замерзлій ріці, кидаючи в кожну лунку хитрий пристрій з сітки, каменю і великих кісток тварин. Від удару об камінь кістка видавала глухий звук, який дуже не подобався рибі. Вона сахалася від нього і навіть вистрибувала з лунки, заплутуючись у рибальських тенетах».
Каталін Бордане Чобан працює в міні-пекарні, де випікають пироги з пророщеної пшениці. Знавці стверджують, що такого делікатесу ви не знайдете по всій Угорщині. Причому це ніяка не данина моді, а якнайсуворіша місцева кулінарна традиція.
Пані Чобан пояснила: «Такий пиріг люди споживали у давнину у період релігійних постів, а ми їмо його зараз від жовтня і до травня. Ця випічка містить різноманітні вітаміни й мікроелементи. Місцеві мешканці їдять її замість тістечок».
Майстриня розповіла, що пшеницю пророщують у просторих металічних тацях у такий спосіб, щоб корінці були такими ж білими, як і пагінці. Рецептів випікання пирога з пророщеної пшениці є багато. Комусь подобається додавати в борошно подрібнену зернову масу, зазначила Каталін Бордане, а хтось вичавлює з неї тільки сік. І так добре буде, й інак не прогадаєте, весело зауважила вона.