Загадковий термін «фрустрація» у перекладі з латини означає обман, марне очікування. Фахівці визначають його як негативний психологічний стан, що виникає у ситуації нездійснення якоїсь значущої для людини цілі або неможливості задоволення важливої потреби. Проявляється цей стан насамперед у почутті розчарування і супроводжується напруженістю, тривожністю, інколи навіть відчаєм, почуттям безвиході, депресією.
Сила фрустрації залежить від того, наскільки важливою для людини була дана ціль чи потреба, як багато вклала вона у свої плани. Молода людина, яка вбачала мету життя у вступі до вишу і доклала до цього максимум зусиль, у випадку фіаско може відчути дуже сильну фрустрацію.
Але не менше значення мають і психологічні особливості самої людини: рухливість чи пасивність її психіки, здатність переключатися чи «зациклюватися» на чомусь одному, схильність до ілюзій чи реалізм у поглядах на світ.
Як не уникнути, то зменшити
Вочевидь, зовсім уникнути фрустрації неможливо, адже життя – річ непередбачувана, і багато що «не складається» через незалежні від нас обставини. Цю ситуацію добре виражає народна приказка: не так сталося, як гадалося.
Але все ж існують способи принаймні зменшувати фрустрацію. Для цього психологи радять ставити собі реальні, обґрунтовані цілі та реально оцінювати свої можливості.
Це зовсім не означає, що треба мінімізувати свої претензії і плани, щоб не розчаровуватися, якщо щось не вдасться, або що не можна мріяти і прагнути до високої мети. Просто варто враховувати, що події мають гидку схильність розвиватися в зовсім неочікуваному напрямі, а, плануючи, слід продумувати і різноманітні відхилення від «генерального курсу».
Політика – теж причина для фрустрацій
Крім особистих причин, до фрустрації, причому масової, нерідко призводять і події суспільні. У найновішій історії України можна пригадати кілька таких моментів.
У 90-х роках минулого століття багато хто очікував, що з проголошенням незалежності в країні одразу і автоматично настане рай земний. Та коли цього не сталося, чимало людей відчули розчарування й апатію.
Подібне можна було спостерігати і після Помаранчевої революції, коли очікування швидких позитивних змін наразилося на сумні українські політичні реалії.
А от нещодавні позачергові парламентські вибори викликали значно менше розчарувань. І зовсім не через їхні блискучі результати. Просто очікувань та ілюзій щодо вітчизняного політикуму у громадян суттєво поменшало.
Звідси ще одна, хоча і не суто «психологічна» порада. Щоб уникнути фрустрації, варто менше сподіватися на владу, депутатів і навіть Президента, а більше розраховувати на власні сили.
Сила фрустрації залежить від того, наскільки важливою для людини була дана ціль чи потреба, як багато вклала вона у свої плани. Молода людина, яка вбачала мету життя у вступі до вишу і доклала до цього максимум зусиль, у випадку фіаско може відчути дуже сильну фрустрацію.
Але не менше значення мають і психологічні особливості самої людини: рухливість чи пасивність її психіки, здатність переключатися чи «зациклюватися» на чомусь одному, схильність до ілюзій чи реалізм у поглядах на світ.
Як не уникнути, то зменшити
Вочевидь, зовсім уникнути фрустрації неможливо, адже життя – річ непередбачувана, і багато що «не складається» через незалежні від нас обставини. Цю ситуацію добре виражає народна приказка: не так сталося, як гадалося.
Але все ж існують способи принаймні зменшувати фрустрацію. Для цього психологи радять ставити собі реальні, обґрунтовані цілі та реально оцінювати свої можливості.
Це зовсім не означає, що треба мінімізувати свої претензії і плани, щоб не розчаровуватися, якщо щось не вдасться, або що не можна мріяти і прагнути до високої мети. Просто варто враховувати, що події мають гидку схильність розвиватися в зовсім неочікуваному напрямі, а, плануючи, слід продумувати і різноманітні відхилення від «генерального курсу».
Політика – теж причина для фрустрацій
Крім особистих причин, до фрустрації, причому масової, нерідко призводять і події суспільні. У найновішій історії України можна пригадати кілька таких моментів.
У 90-х роках минулого століття багато хто очікував, що з проголошенням незалежності в країні одразу і автоматично настане рай земний. Та коли цього не сталося, чимало людей відчули розчарування й апатію.
Подібне можна було спостерігати і після Помаранчевої революції, коли очікування швидких позитивних змін наразилося на сумні українські політичні реалії.
А от нещодавні позачергові парламентські вибори викликали значно менше розчарувань. І зовсім не через їхні блискучі результати. Просто очікувань та ілюзій щодо вітчизняного політикуму у громадян суттєво поменшало.
Звідси ще одна, хоча і не суто «психологічна» порада. Щоб уникнути фрустрації, варто менше сподіватися на владу, депутатів і навіть Президента, а більше розраховувати на власні сили.