За даними Міністерства оборони Великої Британії, останнім часом військове керівництво Росії звільнило або замінило кількох польових командирів, що свідчить про зростання розчарування через погану роботу російських сил в Україні.
Висновки британців, які були описані в оновленій інформації розвідки від 19 травня, свідчать про зростання невдач і безладу серед російських військових впродовж майже тримісячної масштабної війни, яку було розпочата 24 лютого зі сподіванням, що російські сили зможуть взяти під контроль Україну за кілька днів чи тижнів.
У відповідь на більш жорсткий, ніж очікувалося, український опір, російські війська переглянули свої військові цілі та вирішили залишатися зосередженими на східному регіоні України, на Донбасі, де триває повільна, плавна й дорога кампанія поступових досягнень та швидких контратак.
Згідно з заявами Пентагону 18 травня, попри безліч проблем і недоліків, російські війська все ще зберігають перевагу з точки зору чисельності та вогневої потужності і, схоже, пристосовуються до української тактики, переходячи до атак менших підрозділів. Зміна тактики потенційно може призвести до подальших незначних досягнень російських сил, але також може бути ознакою дедалі скромніших амбіцій з боку російських командирів та ширших політичних цілей Кремля щодо України.
Щоб краще зрозуміти, чого чекати на полі бою, Радіо Свобода поговорило з Ліамом Коллінзом, полковником спецназу США у відставці та виконавчим директором Медісонського політичного форуму.
– Як ви оцінюєте теперішній стан війни? Українські збройні сили контролюють Харків і нещодавно дещо просунулись на північному сході, але російські сили продовжують поступово завойовувати Донбас і все ще мають перевагу з точки зору чисельності на місцях. Як ви зараз оцінюєте ситуацію і в якому напрямку вона розвивається?
– Забігаючи наперед, я думаю, що можна очікувати того самого, що відбувалося протягом останніх кількох місяців. Росіяни мають більші військові сили, але це неякісно підготовлені сили під слабким керівництвом з недостатнім матеріально-технічним забезпеченням. Хоч вони мають перевагу в чисельності, їхні сили насправді слабкі в усіх інших аспектах.
Більша кількість російських сил дасть їм певні переваги, але, в кінцевому підсумку, українці завжди перевершуватимуть їх на тактичному рівні
Розмір російського війська неспівмірний з тактичним досвідом українських сил. Таким чином, більша кількість російських сил дасть їм певні переваги, але, в кінцевому підсумку, українці завжди перевершуватимуть їх на тактичному рівні. Це те, що ми бачимо сьогодні.
Росіяни досягають певних успіхів, але потім менші сили повільно відбивають їх, як це зробили українці в Києві, а тепер і в Харкові, і я б очікував, що це, ймовірно, відбудеться, на Донбасі, оскільки українські сили будуть здатні позбавити російські війська певних успіхів, до досягнення яких вони зараз йдуть.
– Рейтинги Росії продовжують знижуватись, а її військові цілі змінюватись. Новий аналіз Інституту вивчення війни свідчить, що російські війська, швидше за все, відмовилися від своєї мети оточити українських солдатів із Ізюма на півночі та з Донецька на півдні, натомість зосередять свою східну кампанію на захопленні Луганської області. Що це говорить вам про спроможності Росії на полі бою? Чи могли вони успішно це зробити?
– Справа в тому, що Росія, по суті, нічого не досягла. Спочатку вона мала дуже широкі цілі, а потім звужувала їх щоразу, коли не досягала успіху чи провалювала операцію.
Кремль повинен вийти з цього з якоюсь перемогою, і тому вони просто продовжують зменшувати свою мету, щоб досягти чогось, що можна продати як перемогу. Однак важко уявити, що навіть якщо вони в змозі досягти успіху на Луганщині і захопити всю область, до чого це призведе?
Зрештою, мусить бути досягнута якась домовлена угода, а Україна не бажає поступатися більшою кількістю територій, тому що після того, як Донбас за всі вісім років війни не вдалося повернути, вони не бажають вести переговори про угоду, яка дозволить Росії зберегти територію.
З точки зору Росії, вони готові зменшити свої бажання, але важко уявити, наскільки це буде стійким для будь-якої зі сторін в довгостроковій перспективі, оскільки обидві сторони мають досягти угоди, щоб припинити війну. Наразі між двома країнами угоди немає.
– Тож, на вашу думку, чи можна з упевненістю сказати, що зараз те, що ми бачимо, це боротьба за кращу позицію за столом переговорів?
– Ось що таке, зрештою, війна. Незалежно від того, чи це внутрішній конфлікт, громадянська чи міждержавна війна, проведення переговорів – це боротьба, яка триває доти, доки одна зі сторін не вирішить, що це нераціонально.
Для українців це станеться, якщо вони втратять настільки багато бойові сили, що просто не зможуть витримати боротьбу, але вони показали, що волю до неї вони не втратять ніколи. Для них це, насправді, питання спроможності. І я вважаю, що навіть якщо вони втратять цю спромжність, вони просто перейдуть до якоїсь партизанської війни.
З російського боку це відбудеться усвідомленням, що їхні втрати будуть катастрофічними. Вони зазнають значних втрат, але, знову ж таки, такому авторитарному правителю, як президенту Росії Володимиру Путіну, дуже важко вийти з втратою, як би він не намагався «перекрутити» це всередині країни.
– Багато уваги приділялося тому, щоб більш досконала зброя, яку постачає Захід, могла дати українським силам велику перевагу. Чи вам відомі підтвердження цієї тези?
– Я думаю, що ми бачили це на деяких прикладах досягнень у Харкові, завдяки наявності більшої кількості систем артилерійської зброї, або навіть ударних безпілотників, які вже їм принесли і надалі приноситимуть більший успіх.
Тепер, коли Україна продемонструвала, як вона може працювати, стало менше страху передавати їй озброєння та страху, що ця зброя буде втрачена
Сполучені Штати та, можливо, інші західні країни дійсно не очікували, що Україна вистоїть, тому вони дійсно надавали їй обмежені системи озброєння перед початком війни, такі як деякі системи протитанкової зброї, щоб дійсно завдати певної шкоди росіянам. Однак всього цього не було достатньо для забезпечення їхнього успіху. І, на мою думку, це через те, що просто не було віри, що українці так добре проявлять себе.
Тепер, коли Україна продемонструвала, як вона може працювати, стало менше страху передавати їй озброєння та страху того, що ця зброя буде втрачена або зрештою потрапить до рук Росії. Ці системи озброєння, безсумнівно, допомагають Україні просуватися на позиції Росії і дозволяють їй відкинути російські війська на Харківщині.
– Російські військові, очевидно, мали багато проблем, але вони все ще мають велику вогневу міць і більшу кількість солдатів, ніж українська сторона. Чи реально очікувати, що нова зброя дозволить українцям остаточно подолати ці перешкоди?
– Це велика загадка, чи не так? Це те, за чим ми спостерігаємо, щоб побачити розвиток подій.
Я думаю, щоб знайти докази того, що це може бути успішним, достатньо подивитися на те, як вони відтіснили їх від Києва і Харкова. Проте, знову ж таки, росіяни також просувалися на двадцяти напрямках, маючи погану матеріально-технічну базу та погано обслуговувані системи озброєння. Тож питання полягає в тому, чи росіяни, зосередившись на все меншому і меншому просторі, зможуть досягти цього успіху або утримати здобутки, які вони мають?
У той же час Україна також концентрується на все меншому просторі, як і Росія. Якщо поглянути на тактичний рівень українських військ, то він зміг перевершити основний удар російської сили. Хоча, я думаю, що пройдуть місяці чи роки, перш ніж Росія виснажиться до такого рівня.
Однак, знову ж таки, попереду ще багато боїв, і Росія має чисельніші сили. Отже, боротьба має тривати, але Україна без сумніву може здобути успіх.
– За чим ви спостерігаєте та на чому зосереджена увага з наближенням літа?
– Я думаю, що я розглядаю деякі речі, які я вже називав: що говорить Путін? Як змінюється риторика та цілі Росії щодо війни? Все це є сигналом та чіткою вказівкою на те, як йдуть справи і чи будуть росіяни продовжувати поступово звужувати масштаби.
Я б також порадив не дивитися на війну щодня. Звичайно, ви повинні слідкувати за цим з дня на день, але як і з торгівлею акціями або інвестиціями, треба бути залученим протягом більш тривалого періоду часу. Протягом тижня або багатьох тижнів, потрібно подивитися на реальні успіхи, які має Росія, чи їхню відсутність. Тож треба дивитися на це довший час, зосереджуватись на успіху Росії з точки зору реального бою, а не її риторики.
Москва може проголосити напівавтономну республіку або претендувати на анексію частини України, однак це не означає, що вони насправді досягли прогресу. Зрештою, це чиста російська риторика. Зосередьте увагу на тому, як все змінюється на місцях.
(Це інтерв'ю було відредаговано та скорочено для ясності)
