Зацікавленість архітектурою радянської епохи в Грузії зростає, незважаючи на те, що одні з найбільш вражаючих визначних пам'яток столиці країни, Тбілісі, буквально зникають в одну мить.
Тут представлена лише частина унікальних будівель радянської епохи в Тбілісі, до яких останнім часом прикутий інтерес іноземних туристів.
Місцеві жителі вважають такі будівлі марними з естетичної точки зору і сприймають їх як нагадування про згубне комуністичне минуле країни.
Але австралієць Моріс Уолф, керує туристичною компанією, яка показує гостям грузинської столиці бруталістську архітектуру Тбілісі, каже, що з 2019 року спостерігає різкий сплеск інтересу до «бетонних монстрів» з боку туристів, здебільшого із Західної Європи.
До закриття кордонів на початку 2020 року через пандемію коронавірусу Уолф і його французький партнер Елен Вейлє брали по 35 євро з людини за щоденні пішохідні екскурсії по об'єктах бруталістської архітектури Тбілісі. Їхній сайт, присвячений архітектурі Тбілісі радянської епохи, набрав майже 250 тисяч переглядів. В даний час, коли туристичний потік поступово відновлюється, компанія проводить прогулянки у неділю.
На тлі інтересу іноземців місцеві компанії теж почали пропонувати «бруталізм-тури» за ціною близько 170 доларів за один день.
Бруталізм – це громіздкий стиль архітектури. Поверхні будівельних матеріалів не декоруються, вони представлені в природному вигляді. Досить часто це товстий бетон, з якого зроблена конструкція.
Незважаючи на те що будівлі можуть стати візитною карткою міста, відсутність інтересу з боку місцевих жителів і влади робить велику частину такої архітектури уразливою для зруйнування і примх приватних власників. Будинки, подібні до цього паркінгу, не захищені законами Грузії про історичну спадщину.
Починаючи з 2018 року цей барельєф, що виходить на одну з головних магістралей Тбілісі, почали розбирати, ймовірно, на металобрухт. Невеликі шматки витвору мистецтва виносили ночами протягом декількох місяців.
Зараз від барельєфу нічого не залишилося.
Уолф каже, що більшість місцевих жителів руйнування «радянського Бетмена» не хвилювало. «Люди були і залишаються занадто бідними, щоб піклуватися про щось, що вони вважають потворним нагадуванням про минуле», – говорить він.
Уолф вважає, що в Грузії недооцінюють потенційну цінність мистецтва радянської епохи. Багато хто не бажає відокремлювати архітектуру від спадщини ненависної політичної системи.
Однак особливість бруталістського стилю в архітектурі полягає в тому, що навіть без правового захисту багато споруд, зроблених з бетону і каменю, стоятимуть ще довгий час.
Через масивні і важкі бетонні конструкції бруталістських будівель, їхнє знесення у багатьох випадках буде справою занадто дорогою і важкою для забудовників.
