21 серпня 1968 року розпочалась окупація Чехословаччини військами так званого Варшавського договору (військами СРСР та країн-сателітів). Того дня ранніми годинами на терени дружньої Чехословаччини увірвалось 6300 танків, також тисячі радянських вояків, багато з яких не знали, до якої країни і з якою метою вони прибули. За окремими даними, до пів мільйона радянського війська було розміщено по всій країні, а в місті Міловіце розгорнув свою роботу штаб Центральної групи військ.
Окупанти діяли цілком вільно, без заборон чи обмежень, як вдома, адже їх до Чехословаччини «запросили». Радянському генсекетареві ЦК КПРС Леонідові Брежнєву був надісланий «лист-запрошення», під яким серед п’яти підписів стояв і підпис Василя Біляка – тоді секретаря компартій Чехословаччини. Один з найвідданіших чехословацьких комуністів у листі просив товариша з СРСР: «Надати дієву допомогу всіма засобами... Тільки з вашою допомогою можливо витягнути ЧРСР із загрозливої небезпеки контрреволюції».
Автори листа також уклінно просили «максимально приховати» зміст листа, та й місцезнаходження цього важливого документа довго було таємницею. Сам Костянтин Черненко – тоді генсек ЦК КПРС – наказав лист сховати до архіву політбюро і без дозволу його не відкривати.
Як повідомляють чеські ЗМІ, з часом достовірність листа була підтверджена і чеськими фахівцями, сам лист зберігається в Москві, передати чи позичити оригінал листа до Праги Росія відмовилась. І хоча лист-запрошення окупувати Чехословаччину й нині залишається документом, який підтверджує порушення тодішнього чинного законодавства, ніхто з тих, хто його підписав, не був засуджений.
Чехи не забувають події серпня 1968 року, і хоча від того дня минають вже 54 роки, ЗМІ й нині діляться новими віднайденими фото- і кіноматеріалами. Нині відомо, що завдяки стійкості журналістів Чехословацьке радіо встигло повідомити своїх земляків про окупацію країни одним реченням, повідомити тоді, коли вже біля дверей студії стояли окупанти, а з вулиці лунали постріли. Цього дня біля будівлі Чехословацького радіо загинули перші пражани, також було багато поранених.
«Окупанти, йдіть додому!»
Акції протесту проти окупації Чехословаччини тривали безперестанку, чехи спілкувались з окупантами плакатами, які розміщували на вулицях і площах: «Окупанти, йдіть додому!», «Іване, вертайся додому», «Назад додому!», «Ми вас не запрошували».
І в Україні були герої, які в ці часи сміливо, всупереч комуністичному терору виступали «за їхню і нашу свободу». Першим був українець Василь Макух, який 5 листопада 1968 року з вигуками «Хай живе вільна Україна!», «Геть з окупованої Чехословаччини!» підпалив себе в Києві на Хрещатику.
Минають 54 роки від дня початку окупації Чехословаччини, але події серпня 1968 року не забуваються. 21 серпня чехи відзначають як день пам’яті жертв окупації, згадують поіменно всіх, а кількість загиблих внаслідок окупації за найновішими даними сягнула 425 осіб.
4 листопада 1968 року з Чехословаччини виїхали вояки армій Польщі, Болгарії, НДР та Угорщини, останній радянський воїн покинув Чеську Республіку 21 червня 1991 року.
