У Росії через 99 років після битви під Волочаєвкою любителі історії знову переживають зіткнення, яке багато хто вважає кінцем громадянської війни.
Ці світлини були зроблені під Хабаровськом, на Далекому Сході Росії, де військові реконструктори 14 лютого відзначили 99-річчя битви під Волочаєвкою.
Зіткнення 1922 року відбувалося між елементами, пов’язаними з радянською Червоною армією, і залишками Білої армії. Сотні бійців загинули, і антибільшовицький білий рух був фактично знищений цією битвою.
Цей меморіал нині ремонтується до 100-річчя битви, яку відзначатимуть наступного року. Роботи, які проводилися на цьому місці, означали, що цього року реконструкторам довелося провести «бій» неподалік від місця зіткнення на вершині пагорба.
Кирило Башинський, один із реконструкторів бою, розповів кореспондентові проєкту Російської редакції Радіо Свобода «Сибір.Реалії», що учасники самі купують спорядження і холості патрони для знарядь. Ентузіаст історії говорить, що реконструкція – «досить дороге хобі. Підготовка до «битви» може тривати до двох місяців».
Башинський каже, що «найдорожче – це гвинтівка, яка може коштувати понад 50 000 рублів (675 доларів)».
Башинський зазначає, що частково мотивація для цього хобі полягає в тому, що коли починаються імітаційні битви, реалізм і важке обладнання дозволяють йому «по-справжньому зануритися в той час – починаєш розуміти, як важко було бійцю».
Історик Вадим Агапов написав книги про громадянську війну в Росії і зауважує, що в районі Волочаєвської битви в безіменних і невідомих могилах лежать останки «багатьох» переможених бійців Білої армії.
Агапов каже: «Червона армія перемогла. А ось могил білих немає, хоча їх загинуло теж багато, але їх по-людськи не ховали і пам’ятників їм не ставили».
Башинський зазначає: «Мені байдуже, битимусь я на боці червоних чи білих. Якій би стороні не був потрібен солдат, я для цього і одягаюся – уніформа майже така ж». Любитель історії додає: «Мені цікаво дивитися на речі з обох сторін. Усі вони боролися за якусь свою ідею».
Реконструктор Башинський зауважує, що одним із найскладніших аспектів хобі є проїзд у громадському транспорті, коли він носить грізні на вигляд гвинтівки. «Люди піднімають брови, коли хтось зі «зброєю» намагається потрапити в купе. Але ми маємо документи, які підтверджують, що цей виріб не є [діючою] вогнепальною зброєю».
Коли «битва» закінчилася, глядачі отримали можливість вистрелити холостим пострілом з однією з гвинтівок, а медсестри могли перев’язати будь-якого охочого.
