Передову Донбасу заливають дощі та обстріли російських гібридних сил. За даними прес-центру Операції об’єднаних сил, в останній день весни бойовики обстрілювали українських військових зі 82-мм мінометів, великокаліберних кулеметів та гранатометів різних систем, зокрема, в районі Водяного, Оріхового, Новотроїцького та на ділянці розведення військ поблизу Богданівки, що під Волновахою.
Радіо Донбас.Реалії побувало на позиціях в районі смт. Миронівській Донецької області. Бійці 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, які тримають тут оборону, в один голос кажуть: «Окрім бойовиків, чималого клопоту завдає непогода – дощі ллють останні декілька днів і буквально затоплюють окопи».
Щоб хоч якось пересуватися між позиціями, солдати розкладають в окопах дошки, вичерпують воду і замість берців одягають гумові чоботи.
На відстані приблизно у кілометр від контрольованих Росією бойовиків закидати землею затоплені окопи армійці не ризикують – ворог відкриває вогонь на ураження за будь-якої можливості.
«Іноді, – каже боєць з позивним Романич, – я вистрілюю із кулемета і по сто набоїв. Бойовики постійно провокують: «працюють», в основному, зі стрілецької зброї. Але застосовують також і міномети. Конкретно по нам «прилітали» 82-мм міни, а от по нашим сусідам нещодавно «працювали» і 120-мм (заборонені Мінськими домовленостями. – Ред.) міномети».
Свій кулемет, з яким воює від початку бойових дій, Романич назвав на честь дружини – Даринка. Каже, зброя, як і кохана, ще жодного разу його не підводила.
За даними розвідки, напроти бійців 24-ї бригади поблизу Миронівського стоїть «7-ма окрема мотострілкова бригада» угрупування «ДНР». Як стверджують українські військові, ці бойовики працюють за системою «15 хвилин»: щоб піхотинці не могли навіть почати пересуватися, вночі й під ранок вони обстрілюють позиції ЗСУ кожні 15 хвилин.
Боєць на псевдо Марадона, який повернувся на службу через п’ять років після демобілізації, підписав контракт разом із друзями-десантниками. Ще у 2014-му він захищав Донецький аеропорт, а тепер стоїть у степу Донбасу і розповідає, що у війську за його відсутності чимало всього змінилося.
«Є, – каже військовий, – як плюси, так і мінуси. Мінусом вважаю велику кількість паперової роботи. От, до прикладу, журнал бойових дій. Ми тільки починаємо відстрілюватися, а командир уже має все хутчіш записати. А з плюсів – це забезпечення. Нас повністю одягають, дуже змінилося харчування. У порівнянні з 2014-2015 років це й справді небо та земля».
