Російська армія дедалі активніше намагається перенести «дронову зону» з лінії фронту безпосередньо до Краматорська. За таких умов традиційних засобів ППО та РЕБ недостатньо: потрібен дешевий і масовий спосіб знищувати невеликі дрони ще на підльоті. Одним із таких рішень стають дрони-перехоплювачі P1 Sun. Від того, наскільки ефективно вони зможуть закрити небо, значною мірою залежить і здатність прифронтового Краматорська залишатися функціонуючим містом.
«Літає їх менше, ніж до цього»
Ніч. Ми на позиціях 30-ї окремої механізованої бригади в Краматорському районі. Олексій ретельно готує до зльоту український швидкісний дрон-перехоплювач P1 Sun, із захопленням пояснюючи процес.
«Заживлюю, знімаю запобіжник. Перевіряю закрученість пропелерів, перевіряю батарею, замінюю, якщо щось із нею не так, підготовляю капсуль-детонатор для підриву вибухівки, виношу дрон на майданчик для зльоту, якщо потрібно – зустрічаю його після вильоту. Спочатку було незвично це все, навіть просто тримати його в руках, але з часом уже звикаєш і вже як одне ціле з ним», – розповідає Олексій.
Головні цілі для P1 Sun – російські ударні дрони-камікадзе: «шахеди», «блискавки», «гербери». «Наші перехоплювачі швидкісні. Тут треба вміти в повороти частіше входити, контролювати, щоб не спадала висота, і це все плавно робити. Але, на жаль, проти реактивних «шахедів» ми ними в цій конфігурації нічого не можемо зробити. Банально наздогнати не можемо», – пояснює командир екіпажу Сергій.
Загалом, за словами бійців, їхніх чергових цілей останнім часом стало на Краматорському напрямку менше.
«Може, через те, що працюємо напрочуд ефективно, багато наших екіпажів на цій ділянці фронту, чимало їх знищуємо, тому і літає їх менше, ніж до цього. Щоправда, головна біль міста Краматорськ – FPV-дрони – не збиваємо. Недоцільно. Вони дешевші за наші перехоплювачі» – ділиться спостереженнями Сергій.
«Коли тільки почав працювати, перші вильоти, думав, що буде дуже важко, але за рахунок гарної підготовки я вже у перші вильоти не просто наздоганяв, але й переганяв російські дрони. Навіть не очікував такого. Коли знаходиш його і починається полювання – такий адреналін б'є. В мене, та й не тільки в мене, спеціально питав колег – починають руки трястися при заході на ціль. Ти з цим взагалі нічого не можеш зробити. Головне – контролювати це», – зазначає інший боєць на ім'я Сергій, пілот P1 Sun.
«Ми їх прозвали «ухилянтами»
Екіпажі P1 Sun постійно в русі. Навіть коли немає стаціонарних цілей через системи пошуку, вони вилітають на бойові чергування, шукаючи їх самостійно. Тобто, якщо ціль не знайдена, дрон повертається і запускається знову.
«Збити російські ударні дрони набагато складніше, ніж здається на перший погляд. Ми їх про себе прозвали «ухилянтами», бо коли на них заходиш – вони починають маневрувати як по висоті, так і по сторонах світу. Або відчувають цей момент, або вже мають додаткове оснащення – ловлять наш сигнал чи бачать з камер, тобто ще спробуй його злови», – зазначає командир розрахунку.
Важливість роботи українських перехоплювачів на фронті важко переоцінити. Вони багатозадачні і виконують не тільки функцію знищення.
«Наразі вони прикривають абсолютно все. Всі просять їхньої допомоги: піхота, розрахунки НРК, будь-яка техніка, навіть дорогу на предмет безпеки – виявити «ждунів», наприклад, ними можна перевірити, якщо радіогоризонт дозволяє» – каже пілот Сергій.
«Коли його збиваєш – відчуваєш неабияке задоволення, бо розумієш, що, можливо, саме цей дрон врятував чиєсь життя чи, наприклад, якусь важливу цивільну інфраструктуру» – додає Олексій.
«Вони просто хочуть зрівняти місто із землею»
Життя в самому Краматорську за останній місяць відчутно змінилося. Це вже не прифронтове місто, а зона бойових дій.
«Кількість прильотів КАБів суттєво зросла. У мене таке враження, що вони просто хочуть зрівняти місто із землею. Перетворити його на руїни, які будуть непридатними для життя. Боляче на це дивитись. Але ми наразі не можемо нічого з цим зробити…» – зітхає командир Сергій.
«Вони стали набагато більше бити по цивільних будівлях, автівках, ще місяць тому тут було набагато спокійніше, особливо вдень. Зараз КАБи, реактивні «шахеди», FPV-дрони тероризують місто цілодобово. В рази небезпечніше стало як для цивільних, так і для нас, військових», – додає Олексій.
Командир підрозділу Сергій заварює чай на газовій плитці, розповідає, що він один із найбільших старожилів бригади. Призвався ще у 2009 році, а у 2014 поїхав на донецький напрямок у першому ешелоні своєї частини.
«Звичайно, я втомився, всі ми втомились. Але я не хочу, щоб вони прийшли до мене додому. У мене двоє діток, я хочу, щоб вони жили у спокої і не знали, що таке розриви, приходи і таке інше. Рідко бачу родину, але дружина все розуміє. Звільнитись наразі все одно не вийде. Звільнюсь, коли закінчиться війна. Як триматися? Сподіватись на те, що завтрашній день буде кращим за сьогоднішній. Не жити одним днем», – резюмує Сергій.
Форум