ЗСУ розкрили інформацію, що звільнили понад 200 квадратних кілометрів Донецької області після чотирьох місяців контрнаступу. Про це повідомили українські ЗМІ , ВВС та кілька незалежних OSINT-аналітиків, зокрема французький військовий експерт Клеман Молін, на що звертає увагу телевізійна та онлайн-мережа «Настоящее время», створена Радіо Свобода для російськомовної аудиторії.
Йдеться про ділянку фронту на північ від міста Лиман у Краматорському районі Донецької області. Звільнений район описують як верхню частину «кліщів», якими російські військові загрожували Лиману, а потім Слов’янську та Краматорську, останнім великим містам Донецької області, які залишаються під контролем Києва. Операція ЗСУ тривала кілька місяців із кінця травня в режимі повної секретності – точно за тією самою схемою, як попередній успішний наступ України, який завершився звільненням 26 сіл на Олександрівському напрямку, про що було оголошено в серпні.
«3-му армійському корпусу вдалося провести серйозну операцію проти ворожого угруповання на північ від Лиману: змогли перерізати виступ, який противник формував для розвитку наступу на місто, і повернути під контроль понад 200 кв. км території», – повідомив український репер і військовослужбовець із позивним «Мучной» .
Лиман, як і розташований по сусідству з ним Ізюм (він розташований вже в Харківській області), були окуповані Росією у 2022 році, але пізніше були звільнені в результаті українського контрнаступу в Харківській області.
Підтвердження українського наступу збіглося із заявами очільника РФ Володимира Путіна про те, що Росія нібито взяла місто Святогірськ, у тому ж районі (у ньому розташована відома Святогірська лавра). Після цих слів Путіна і українські військові, і кореспонденти ЗМІ почали записувати відео зі Святогірська, які спростовували слова Путіна.
Розкриття подробиць української операції під Лиманом ще раз поставило під питання правдивість зведень і карт, які представляють на брифінгах російські військові. Міноборони Росії про відступ російських військ із цього району взагалі не повідомляло, а Путін, за словами його помічника Юрія Ушакова, ще у вівторок, 8 вересня, розповідав американському президенту Дональду Трампу про успіхи Росії в Донецькій області.
При цьому навіть російські Z-воєнкори в останні місяці визнавали, що карти, які демонструють успіхи Росії, зокрема у Святогірську, – неправдиві, і завоювання Росії на багатьох ділянках українського фронту набагато менші, ніж командири доповідають Путіну.
_________________________________
Як виходить, що російські військові зведення дедалі більше розходяться з реальністю? Що забезпечило успіх української операції в Лимані і чи означає вона, що Краматорську та Слов’янську тепер не загрожують оточення та захоплення? Телевізійна та онлайн-мережа «Настоящее время» поговорила про це з військовим експертом Сергієм Розе, який живе в Латвії.
Він говорить про «ієрархію брехні», яка існує в російській армії, через яку командири на всіх рівнях змушені доповідати нагору лише про успіхи і приховувати провали, і про те, що «Путін і російське керівництво чекають, що щодня їм будуть повідомляти про «звільнення чергового населеного пункту».
«Але оскільки цього не відбувається, а командири продовжують доповідати, то реальність дедалі далі відходить від того, що у них за доповідями», – констатує Розе.
– Ви розумієте, за рахунок чого ЗСУ вдалося переломити ситуацію на ділянці біля Лиману?
– Знаєте, насамперед це не стільки ЗСУ, скільки росіяни самі себе переграли тією величезною кількістю брехні, яку вони постійно не тільки пускають в ефір, а й доповідають власному командуванню.
Вони настільки активно повідомляли, що у них усе добре, що вони продовжують наступ, що їм вдається виходити на нові рубежі, захоплювати той самий Святогірськ, що, природно, командування не було в курсі ситуації. І вони цілком серйозно думали, що дійсно все добре.
А результат вийшов такий, що Україна ще в травні почала свій наступ і потихеньку наступала. Але навіть в офіційних каналах того ж угруповання «Запад» російської армії про це нічого не писали. Тобто вони не повідомляли про це навіть самі собі, і через це всі не знали, що відбувається. І тому Україна могла спокійно проводити наступ. Зокрема, вона змогла провести навіть кілька механізованих атак, що для нинішньої війни досить дивовижна справа.
Росіяни на тому напрямку писали: «Ми знищили кілька українських бронемашин». Але при цьому вони не говорили, чому ці бронемашини взагалі опинилися біля лінії фронту, не писали, що ці бронемашини встигли висадити десант, і що цей десант встиг закріпитися і почати наступ. Тобто це абсолютно, звичайно, кумедна історія з точки зору того, що росіяни самі себе перебрехали.
Звичайно, війна залишається війною, а втрати втратами, тому кумедного з цієї точки зору мало. Але перебрехати самих себе – це вони молодці!
– А хто кому бреше? Ось Путін вкотре заявляє про взяття того чи іншого міста, яке виявляється не взятим, твердим голосом повідомляє, що тисячі людей оточені, а потім з’ясовується, що вся ситуація загалом вигадана. Це його вводять в оману військові чи це така акторська гра, розрахована на росіян або Трампа?
– По-перше, у них (у російській армії) є ієрархія брехні. Їм постійно треба доповідати про те, що у них на фронті є якісь успіхи. Тому що Путін і російське керівництво чекають, що щодня їм будуть повідомляти про «звільнення» чергового населеного пункту.
Оскільки цього не відбувається, а вони продовжують доповідати, то реальність дедалі далі відходить від того, що у них за доповідями. Ми вже бачили це, припустімо, на картах південного угруповання російських військ. А угруповання «Запад», яке якраз відповідало за ділянку фронту в Лимані, раніше доповідало про взяття Куп’янська, наприклад.
Тобто реальність дедалі далі розходиться з доповідями, і цього вимагають з самого низу. Тобто тепер уже на самому низу командири кажуть підлеглим: ти там пройди, прапором помахай, ми тебе знімемо з дрона і скажемо, що ми звільнили цей населений пункт. А потім ця доповідь іде вище, вище, вище і зрештою доходить до Путіна. І він уже щось говорить, а потім уже хапаються за голови навіть Z-ники, Z-канали, які трохи в цьому розбираються. Вони хапаються за голови і кажуть: ну це взагалі якийсь жах, тобто вже настільки далеко від реальності!
Єдине, чого Z-канали поки не розуміють, – що вся війна далека від реальності: і те, як вони обґрунтовували війну, і те, як ведуть бойові дії, усе це засноване на брехні. Тобто весь цей режим просякнутий брехнею. Але це поки що до них не дійшло.
– Я хотів ще з вами поговорити про ситуацію під Краматорськом, до якого російська армія, судячи з усього, все-таки продовжує наближатися. Наскільки швидко це відбувається і яка ситуація для ЗСУ на цій ділянці?
– Лиманська ділянка, яку ми обговорюємо, це теж частина Краматорсько-Слов’янської агломерації, це її північний фланг. Росіяни зазвичай намагаються зайти по флангах: спочатку відрізати логістику, а потім уже вести бій безпосередньо за населений пункт або населені пункти. І те, що їх відкинули від Лиману, – це якраз, зокрема, частина битви за Краматорськ.
Що ми зараз побачимо? Якщо їх відкинули від Лиману, їм доведеться наступати на Слов’янськ прямо в лоб, що вони вже зараз і роблять. І в Краматорську вони теж наступають практично прямо в лоб.
Зрозуміло, що, наступаючи в лоб на підготовлену оборону, ти нестимеш більше втрат, у тебе буде гірше просування. Російським військовим вдається там просуватися, я не можу цього заперечувати, але явно не так добре, як вони хотіли б.
Якщо дивитися південніше на цю ділянку, там якраз розташована Костянтинівка. У Костянтинівці тривають бої, незважаючи на заяви Росії про те, що вони змогли її захопити вже десь місяць тому. І туди зараз Україна перекидає підкріплення. Відомо, що нова бригада і штурмовий полк туди були відправлені. Тобто якийсь план оборони там почав розглядатися.
Плюс цю ділянку все-таки розділили між двома, мабуть, найвідомішими українськими командирами, створили дві армії, армію Білецького (Андрій Білецький, бригадний генерал ЗСУ, командир 3-го армійського корпусу) і армію «Редіса» (Денис Прокопенко – генерал і командир 1-го корпусу НГУ «Азов»). Подивимося, як це розвиватиметься. Але росіяни, звичайно, продовжуватимуть наступати, це у них план усієї війни.
