«Лягаєш і тягнеш. Не вибухне – значить, пощастило». Як фермери сіють хліб на замінованих полях?

Понад 10 років знадобиться для того, аби розмінувати сільськогосподарські угіддя України. Нині близько третини земель країни заміновано. Такі дані дає міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко. Це і міни, які залишили окупаційні війська Росії перед відходом з нині вже деокупованих територій, ділянки, заміновані ЗСУ, щоб зупиняти наступ військ РФ, і нерозірвані снаряди, які залишилися на полях після активних боїв. Державній службі з надзвичайних ситуацій (ДСНС) не вистачає саперів щоб оперативно розміновувати поля перед посівною. А фермери не можуть чекати і засівають поля незважаючи на нерозірвані снаряди. Вони винаходять власні методи, як очищати поля від снарядів перед проведенням робіт. Часто ці методи смертельно небезпечні.

«Найбільше переживав, чи залишились руки і ноги»

Фермер з Миколаївщини Дмитро Єлісеєнко цього року відчув на собі ціну посівної під час війни. Його трактор підірвався на міні.

При чому цією самою дорогою, де стався вибух, до підриву чоловік вже за ранок проїхав тричі. Дмитро вижив, самостійно вибрався з понівеченого трактора і з закривавленим обличчям дійшов до дороги щоб покликати на допомогу.

«Сильний удар і дуже гарячий. А наступне, що я пам’ятаю, я вже виповзав із трактора. Ліз по склу, воно дерло мені руки. Найбільше переживав, чи лишились у мене кінцівки, чи є ноги, чи є руки. Дивлюсь на ноги, дивлюсь на руки, дивлячись на руки, я побачив, як з обличчя падають прямо кусочки крові», – розповів Єлісеєнко.

Чоловік отримав сильну контузію, через яку зараз має постійні головні болі, і пошкодив око. Найбільше фермер боїться втратити зір. Зараз він проходить лікування і реабілітацію.

«Дуже переживаю за око, – каже Єлісеєнко. – Знаєте, в 26 років хотілося б повернути собі зір, не бути інвалідом. Тому таке, трохи переживаю».

«На всю заміновану територію не вистачає саперів»

За даними МВС, служби надзвичайних ситуацій розмінували вже близько 800 км.кв., а усі силові структури знищили понад пів мільйона вибухових снарядів. Але саперів для розмінування всіх територій недостатньо, їх потрібно вдесятеро більше, ніж працюють зараз, кажуть в Міністерстві економіки України. Найбільш забрудненими вибухівкою є землі на півдні і сході України. А на повне розмінування потрібно витратити понад 37 мільярдів доларів.

Фермери часто самостійно виявляють снаряди вже на полі. Фотографують, ставлять поруч зі снарядом прапорець-мітку і відправляють геолокацію – де було зроблене це фото – відповідним службам. Засновуючись на цих даних, створюється заявка і за цією заявкою на місце приїздять сапери для розмінування.

Сапери на місці працюють повільно, бо їхнє завдання ретельно перевірити вибуховий предмет і знешкодити його.

Йдуть одразу командою в два ряди під наглядом керівника. Перед собою несуть детектори – металошукачі. Детектор спрацював – зупиняються, при чому зупиняється вся група. І перевіряють, що знайшли.

«Ми копаємо роздивляємось, кожен боєприпас, снаряд міну і знешкоджуємо. Ми зупиняємось, зупиняється вся група, і ми перевіряємо, що ми знайшли», – розповідає Євген Скумбрій, заступник начальника відділу групи піротехнічних робіт.

«Ми розміновуємо територію ручним розмінуванням. Після того, як сапер перевірив поле, він дає гарантію, що там вже нічого немає. На жаль, це довготривалий процес – перевірки полів на наявність вибухонебезпечних предметів, зокрема якщо на цих полях були встановлені протитанкові чи протипіхотні міни», – зазначив в ефірі передачі «Свобода.Ранок» Юрій Цикенюк, перший заступник начальника Центру мобільного рятувального центру швидкого реагування ДСНС, полковник Служби цивільного захисту.

І додає, що піротехніки працюють майже без вихідних і поспішають. Але на ту кількість замінованих земель, що є в Україні, фахівці фізично не вcтигають все обстежити.

«Лягаєш та тягнеш. Вибухне – вибухне, а не вибухне – значить, пощастило»

Фермери довго чекати не можуть. Посівна, а значить і врожай залежать від пори року і погоди. Хліб не буде чекати, поки розмінують поля. Тому вони на власний страх і ризик придумують, як допомагати саперам пришвидшити розмінування. Або просто їдуть в поле, ризикуючи, наїхати на міну чи снаряд.

Володимир Сарган працює на тракторі разом зі своїм братом Дмитром. Дмитро веде трактор, а Володимир стоїть на тракторі ззовні і роздивляється, чи не стирчить в траві хвіст ракети. Так фермери обстежують територію перед засіванням. Стара суха трава сягає кабіни трактора.

«Якщо попереду щось лежить, можна побачити, а так там такі бур’яни високі, великі, ми реально нічого не можемо побачити. А так я тут стою і бачу зверху. Цю землю я кормив 15 років, а тепер хочеться щоб був якийсь результат» ­– розповідає Володимир Сарган.

«Всі фермери на свій ризик сіють ячмінь, сіють горох. Не чекають нікого. Тракторами витягують отакі во (показує розмір уявного снаряду – ред.) тросами, тракторами. Вже навчилися, що треба в дірочку посвітити, якщо там земля, то все окей, можна» – розповідає Сергій Алдабаєв, староста села Прибузьке Миколаївської області.

Мешканець села Новогригорівка Віталій самостійно дістає снаряди із чорнозему. Розповідає, що купив собі металошукач і його наймають, щоб досліджував поля. Каже, що в полях ще багато снарядів, і найбільш боїться тих, які мают пластикові компоненти, бо металошукач їх не знаходить. Також Віталій дістає з поля нерозірвані снаряди, тягне їх власним тілом.

«Канатку берем, довжелезну таку – у нас така тюковочна, – розповідає він. – Лягаєш та тягнеш той снаряд, вибухне – вибухне, а не вибухне – то, значить, пощастило. Все одно дуже страшно, хоч металошукачем пройшли. Ніби поле все прибрали, а заходиш дискувати чи сіяти, не знаєш, чи все пройшли. А чекати можна довго. Ніхто не знає, коли прийдуть і все розмінують»

Україна розраховує на допомогу в розмінуванні

Зараз в ДСНС працює близько тисячі піротехніків і цей штат постійно збільшується, каже Юрій Цикенюк, перший заступник начальника Мобільного рятувального центру швидкого реагування ДСНС, полковник Служби цивільного захисту.

Але для навчання нових саперів все одно потрібен час. Зараз всі піротехнічні підрозділи майже повністю заповнені особових складом. Щоб допустити нового сапера до роботи, потрібно щонайменше три місяці. Для того, щоб стати сапером, профільна освіта не обов’язкова.

«В принципі будь-кого можна навчити. Але перед цим обов’язково людина повинна пройти психолога, пройти медичну комісію. Якщо ці показники в неї відповідають нормам, ми відправляємо на навчання. Вона проходить навчання, проходить стажування, проходить потім збори. І за підсумками зборів ми цю людину допускаємо до виконання робіт», – розповідає Цикенюк.

Сапери навчаються переважно в Україні, за кордон відправляють вже досвічених для підвищення кваліфікації. В першу чергу сапери ДСНС розміновують інфраструктурні об’єкти, яких на сході і півдні дуже багато замінованих, щоб запустити електрику, газопостачання, водопостачання.

Цикенюк так само на запитання про час на розмінування України зазначає: «десятки років».

«Початково будуть поверхневі міни перевірятися, а потім ті боєприпаси, які зайшли на певну глибину, там на 2-3 метри і залишилися у ґрунті і не розірвалися, – каже він. – Дійсно це будуть десятки років, щоб досконало перевірити, щоб наша територія була безпечна».

Також зауважує, що цей процес пришвидшиться, якщо Україні буде надходити більше міжнародної допомоги, зокрема машин розмінування. Так, швейцарська компанія Global Clearance Solutions (GCS) пообіцяла поставити в Україну близько 20 машин розмінування. Про це повідомило Міністерство з реінтеграції тимчасово окупованих територій. Представники Мінреінтеграції України і швейцарської компанії GCS підписали меморандум про співпрацю.

За словами заступника начальника Мобільного рятувального центру швидкого реагування ДСНС Юрія Цикенюка, Україна розраховує на міжнародну допомогу, яка включатиме засоби бронезахисту, міношукачі, автомобілі для транспортування особового складу до місця виконання робіт, техніку для транспортування вибухонебезпечних предметів, так само роботів та спеціалізованих машин розмінування. Саме роботизовані розмінувальники допоможуть зберегти життя саперів, які, незважаючи на обережність, гинуть.

«Мова йде зокрема про машини розмінування механізовані, які працюють дистанційно. Оператор-сапер управляє ними з безпечної відстані і ці автомобілі за допомогою спеціального обладнання перебігають на глибину до 30 см, поверхневий шар землі, руйнуючи всі вибухонебезпечні предмети, які в ньому перебувають. Це безпека наших піротехніків, і це збільшення площі розмінування» – каже Цикенюк.

І додає, що з початку повномасштабного вторгнення під час розмінування загинуло 13 піротехніків зі складу ДСНС і 61 отримав поранення (це дані станом на 21 квітня 2023 року – ред.).

Фермери Миколаївщини дають прогнози, що через повільне розмінування полів цього року вдасться засіяти лише 10-20% всіх полів в області, з усід доступних. Вони несуть збитки вже другий рік: в 2022 році не зібрали врожай через бої і окупацію, а тепер не зможуть засіяти. Скільки бізнесу не виживе через війну – невідомо.

Фермер з Миколаївщини Дмитро Єлісеєнко, який підірвався на міні, зауважує, що знав, куди йшов і розумів ризики.

«Дуже зараз тяжко на південному напрямку нашим аграріям, – каже він. – Я взагалі, без перебільшення вважаю цих людей героями. Люди, знаючи, що на них чекає, продовжують займатись своєю справою. Я не перший рік вирощую хліб, але тепер я дивлюсь на нього геть інакше. Це дуже дорога ціна хліба, дуже дорога».

Але незважаючи на складнощі і без перебільшення смертельну небезпеку, фермери мріють, як будуть сіяти хліб та допомагати піднімати Україну «на ноги», каже староста села Прибузьке Сергій Алдабаєв.

«В нас країна зернова. Ми будем працювати на землі, у нас буде продукція, будемо вирощувати, продавати. Запрацюють може і порти в нас. Якщо ми нагодуємо Україну, якусь частину світу – це вже буде добре. Ми будемо знати, що це задля того, щоб скоріше наша країна стала на ноги та запрацювала, як працювала до війни».