Історія фігуранта кримської «справи Хізб ут-Тахрір» Біляла Аділова

Російські силовики у вівторок, 27 березня провели в анексованому Криму обшуки в будинках кримськотатарських активістів. Того дня затримали 23 людини ‒ всі вони згодом були заарештовані. Серед них опинився імам Білял Аділов, якого звинуватили за частиною 2 статті 205.5 Кримінального кодексу Росії ‒ «участь у діяльності терористичної організації». Зараз п’ятдесятидев’ятилітній Аділов є одним із фігурантів «справи Хізб ут-Тахрір» у складі другої сімферопольської групи. Він перебуває в СІЗО №1 російського Ростова-на-Дону. Саме це місце й стало причиною оголошення ним сухого голодування (на момент публікації матеріалу стало відомо, що Білял Аділов припинив голодування ‒ ред.).

Під час розгляду апеляційної скарги на продовження арешту 23 серпня Білял Аділов розповів своєму адвокатові Людмилі Тюренковій про те, що оголосив сухе голодування 20 серпня. «Під час дебатів розбирався процес мого підзахисного. Він був присутній на засіданні по відеозв’язку, і все, що я встигла почути, ‒ що причиною оголошення голодування стало його переведення в іншу камеру», ‒ розповіла адвокат.

За словами Тюренкової, Аділов повідомив їй, що нещодавно його перемістили в камеру з важкими умовами утримання: «Там підвищена вологість, він почав задихатися, хоча до цього, наскільки мені відомо, медичних проблем із дихальними шляхами у нього не було» (26 серпня Людмила Тюренкова повідомила, що Біляла Аділова перевели в іншу камеру, де його життю та здоров’ю нічого не загрожує ‒ ред.).

Адвокат розповіла, що для привернення уваги до проблеми з боку співробітників СІЗО Білял Аділов обірвав у камері дріт. «Вони його перевели, звичайно. Тільки в ШІЗО (штрафний ізолятор тимчасового утримання ‒ ред.) на п’ятнадцять діб», ‒ каже адвокат.

Тюренкова підкреслила, що саме «нелюдські умови» утримання стали причиною оголошення Аділовим сухого голодування без кінцевого терміну. «Безумовно, вони звинувачуються в тому, чого не робили, і не заслуговують на таке ставлення до себе. Однак сухе голодування він оголосив через погані умови утримання. Я не медик і не фахівець, але сухе голодування, в моєму розумінні, ‒ це смертельно», ‒ зазначила адвокат.

«Біляле, вставай, здається, у нас на подвір’ї хтось ходить»

Дружина Біляла Аділова Гульнара Аділова розповідає, що обшук у їхньому будинку розпочався о 5:10 ранку 27 березня з гавкоту собак. «Я відкрила вікно й почула гавкіт собак, потім мені здалося, що хтось ніби перестрибує через нашу хвіртку. Я побігла до чоловіка, кажу: «Біляле, вставай, здається, у нас на подвір’ї хтось ходить», ‒ згадує Гульнара.

За словами жінки, коли її чоловік підійшов до дверей і запитав, хто там, йому відповіли: «З поліції». Гульнара згадує: коли відчинилися двері, на порозі їхнього будинку стояли близько двадцяти силовиків. Вона каже, що поводилися вони спокійно, поцікавилися, чи є в будинку літні люди й діти. «У мене батькові вісімдесят три роки, мама на десять років молодша. Коли вони вийшли з кімнати й побачили це «маски-шоу», їм стало погано. Тато впав», ‒ розповідає Гульнара.

До того ж, у родині Аділових восьмеро дітей. Молодшій доньці, Сабріє, три роки.

Февзі згадує, що обшук тривав кілька годин. Він каже, що російські силовики ретельно обстежили всі приміщення в будинку. «Настав час намазу. Я тільки пішов до іншої кімнати, повертаюся, а вони (співробітники ФСБ ‒ ред.) вийшли з нашої комори, в якій не було нічого, окрім шафи та морозильної камери, і винесли три книжки», ‒ розповідає хлопець.

Февзі запам’ятав, що це були «Система правління в Ісламі», «Халіфат» та один із номерів журналу «Аль Ваъй». Аділови стверджують, що таких книжок у них у будинку не було. «Я знаю, яка в мене вдома література. Навіть якщо припустити, що вона наша, вона б не лежала тут, а стояла б на книжковій полиці. До того ж це були абсолютно нові книжки, ідеально чисті, коли відкриваєш, навіть листочки один до одного прилипали», ‒ зазначає Февзі.

«Я найбільше злякалася, що тата заберуть»

Білял Аділов ‒ релігійний діяч, місцевий імам. Під час перших арештів на півострові він був одним із тих, хто відвідував судові засідання, їздив до російського Ростова-на-Дону, де відбувалася частина з них. Гульнара каже, що в сімферопольському мікрорайоні Кам’янка, де живе родина Аділових, її чоловіка знали всі: «У нас, у мусульман, є такий обряд ‒ наречення ім’ям. Коли народжується дитина, імам дає їй ім’я. Половина дітей мікрорайону живуть із іменами, які їм дав мій чоловік. Вони підходять до мене на вулиці й говорять: «Ми не віримо жодному звинуваченню на адресу Біляла ага».

Минуло п’ять місяців із моменту арешту кримських татар, які входять до другої сімферопольської групи «Хізб ут-Тахрір». Восьмирічна Султаніє, дочка Біляла та Гульнари Аділових, відразу ж погодилася на інтерв’ю, коли їй сказали, що потрібно розповісти про тата та обшук у їхньому будинку. І майже відразу розплакалася: «Я найбільше злякалася, що тата заберуть, і ми більше ніколи його не побачимо. Тому що по телевізору часто показують, як точно так само забирають людей і дають їм великі терміни», ‒ плаче Султаніє.