«Війна – це загибель Росії. У 21-му столітті такі речі не прощають» – Мустафа Джемілєв

28 серпня 2022, 15:50

Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв

23 серпня в Україні відбувся другий саміт «Кримської платформи» – міжнародного переговорного майданчика, який має на меті деокупацію Криму. Одним із учасників та спікерів саміту був народний депутат України, лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв – його промова звучала кримськотатарською. В інтерв'ю Крим.Реалії Джемілєв розповів, що відбувалося за кулуарами «Кримської платформи», до чого готуватися кримчанам на тлі вибухів військових об'єктів у Криму і чому зараз кримські татари ходять один до одного в гості на köz-aydın qavesı – «кава з нагоди приємної звістки».

Росія відмовляла країни від «Кримської платформи»

– Чи достатньо світ консолідувався довкола кримського питання сьогодні?

– Динаміка хороша. Ми дуже задоволені самітом «Кримської платформи» (він відбувся 23 серпня в онлайн-форматі – ред.). На ньому ще планували бути присутніми такі країни, як Нігер та Республіка Конго, але в останній момент щось сталося. Планувала ще брати участь Гана, потім вони сказали, що з технічних причин не зможуть, але приєднуються до підсумкового документа, який буде ухвалено.

– А участь цих країн важливий крок чи, скоріше, символічний?

– Важливий, звісно. Адже Росія якими тільки методами не намагалася відмовити всіх, аж до шантажу та погроз.

Мені розповідали, що Путін казав Ердогану: мовляв, відкриємо потік туристів, розширимо торгівлю, аби тільки Туреччина не брала участі в саміті. А Ердоган каже: там-таки (у Криму – ред.) мої родичі живуть; я потім скажу їм, що обміняв їх на туристів? І потім Україна – наш сусід, а за Кораном сусіди повинні один одному допомагати, сказав він. І цього разу він сам виступив із гарною промовою.

Засідання другого саміту «Кримської платформи» в онлайн-форматі. Київ, 23 серпня 2022 року

– Що для Ердогана все ж таки важливіше: перемога України в цій війні чи місце Туреччини на міжнародній арені, регіональне лідерство, його особистий рейтинг?

Ердоган вважає, що становище посередника більше сприятиме захисту прав жителів Криму, які залишаються в окупації

– Кожен лідер вивіряє свої кроки з національними інтересами своєї країни. Економічні зв'язки Турецької Республіки з Росією дуже великі, величезний товарообіг, до повного позбавлення газового зашморгу теж дуже далеко. Якщо уявити, що Туреччина повністю припиняє (ці зв'язки – ред.), то буде економічний колапс. Тому Туреччина йтиме у цьому напрямі, але дуже повільно. Хоча турецьке суспільство добре розуміє, що таке Росія. Але в Туреччині сильні й антиамериканські настрої – близько 55-60% громадян налаштовані антиамериканськи.

Ердоган вважає, що становище посередника більше сприятиме захисту прав жителів Криму, які залишаються в окупації, що він може щось з ним (Путіним – ред.) обговорювати, говорити.

Під час зустрічі із Зеленським у Львові Ердоган говорив про необхідність безпосередньої зустрічі з Путіним. Думаю, відповідь Зеленського дуже правильна, тому що – а навіщо просто зустрічатися, якщо Росія не змінює своєї позиції?

Президент України Володимир Зеленський (праворуч) та президент Туреччини Тайїп Ердоган під час зустрічі у Львові, 18 серпня 2022 року

Я докладно знаю, про що говорили на трьох раундах переговорів (Україна та Росія – ред.). На вимоги про припинення вогню та обмін військовополоненими (російська сторона – ред.) ставила умови безглузді, дурацькі – «денацифікація». Це що, наших патріотів нам самим убити чи їм віддати? Дурниця якась, так?

Зеленський правильно сказав: поки не буде звільнено окуповані території, розмовляти з Путіним нема про що

І на першому плані стоїть, що Україна має офіційно визнати Крим російською територією. Відповідно до яких норм міжнародного права? У них (російської сторони – ред.) лише одна відповідь: ви повинні керуватися реаліями, що склалися. Якщо вони не змінюють свою позицію, про що можна з ними говорити?

Зеленський правильно сказав: поки не буде звільнено окуповані території, розмовляти з Путіним нема про що.

Мустафа Джемилев: Крым стал местом, откуда Россия начала войну против Украины (видео)

Embed

Мустафа Джемилев: Крым стал местом, откуда Россия начала войну против Украины (видео)

відео Радіо Свобода

Embed

width px height px

No media source currently available

0:00 0:05:12 0:00

– Тобто російська армія має піти з українських теренів?

– Путін, принаймні, має сказати: «Ми йдемо до кордонів 23 лютого, а питання про статус (Крим – ред.) обговорюватимемо».

Після окупації до Криму, за нашими оцінками, приїхало від 600 тисяч до півтора мільйона росіян. Моя позиція така: не може бути мови, щоб вони там залишалися. Вони перейшли кордон із порушенням українського законодавства. А якщо ще зі зброєю – це до восьми років позбавлення волі. Тому найкраще для цих росіян – поки ще немає тисняви, повернутися на свою історичну батьківщину.

– Україна ж не буде силою, потягами вивозити російських громадян із Криму…

Знищення цього мосту ( Керченського) дуже правильне, правове рішення. Міст незаконний

– Наразі багато обговорюється, що робити з Керченським мостом. Лунає думка, що коли підривати, то потім як же тікатимуть росіяни? Але цим мостом величезна кількість озброєння прямує, щоб вбивати наших громадян. Тому знищення цього мосту дуже правильне, правове рішення. Міст незаконний.

– Чи буде таке знищення?

– Це вирішуватиме наше командування. Але розмови про те, що він неприступний... Крейсер «Москва» теж був «неприступний», а «матроси покурили», і він пішов на дно. Або в Сакському районі – у недозволеному місці «покурили» – і військова база піднялася у повітря. Я думаю, це продовжуватиметься, і це правильно.

Через Керченський міст Росія завозить до Криму свою військову техніку та війська для подальшого перекидання їх на фронт на материковій частині України

«Дуже важко щось вирвати у Путіна»

– Кримським татарам у цій ситуації може бути непросто. Всі чудово розуміють, що здебільшого кримські татари підтримують Україну. І тоді прихильники Росії можуть подумати, а хто влаштовує диверсії, якщо не кримські татари?

– Я після цих подій обдзвонив багато точок у Криму, дізнатися реакцію. І мене насторожило, що по руках гуляє аналітична записка, де йдеться, що треба стежити за кримськими татарами, це їхні витівки.

Загалом, починаючи з першої окупації Криму Росією ще за Катерини II будь-які приводи використовували для того, щоб витіснити кримських татар. Наприклад, після Кримської війни 1853-56 років поразку Росії вони бачили в тому, що кримські татари недостатньо підтримували російських окупантів під час цієї війни.

– Що можна з цим зробити? Я згадала одразу ім'я Нарімана Джеляла. Чи звучало воно, наприклад, у ваших розмовах з Ердоганом?

Звучало ім'я Нарімана Джеляла, про нього говорив Зеленський. Це справді дуже мужня людина

– На «Кримській платформі» звучало ім'я Нарімана Джеляла, про нього говорив Зеленський. Це справді дуже мужня людина: сидячи у в'язниці, в їхньому лігві робити такі заяви про окупацію… Молодчина, одним словом.

Думаю, що найближчим часом побачуся з Ердоганом і говоритиму, що він може зробити в цьому плані. Але дуже важко щось вирвати у Путіна.

У 2017 році, коли звільнили Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова, – в основному там була роль Ердогана. Я коли в нього спитав, у що вам це обійшлося, він лукаво сказав, що ні в що, я Путіна попросив і він звільнив. А насправді, виявляється, Ердоган змушений був віддати їм двох російських терористів. У турецькій пресі потім писали, що кривавих убивць віддали. А це працівники ГРУ, які практикувалися на вбивствах чеченських дисидентів.

І зараз у них 6 чи 7 заарештованих російських терористів, які полювали на чеченських дисидентів. Їх заарештували, і коли я порушив питання про обмін наших людей на цих терористів, вони сказали: росіяни навіть не цікавляться своїми. Тож якби вони виявили інтерес, ми поставили б питання про обмін.

Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял у залі підконтрольного Росії Київського районного суду в окупованому Сімферополі, 6 вересня 2021 року

– Якщо кілька років здебільшого українські політики говорили про дипломатичний шлях визволення Криму, то зараз і правозахисники кажуть, що це воєнно-дипломатичний шлях. Як прийде перемога України?

Я всерйоз думав, що з України прозвучить: Батьківщина у небезпеці, до зброї! До цього, власне, і готувалися. Але це не прозвучало

– Пам'ятаю, коли я мав телефонну розмову з Путіним, він тиснув на те, що «ви ж прихильник ненасильницьких дій», і висловлював надію, що не буде зіткнень між кримськими татарами та військовим контингентом Росії в окупованому Криму. Я йому казав, що принцип ненасильства – він для захисту громадянських прав. А коли на твою землю приходить чужий солдат, то це зовсім інша річ. Тоді обов'язок кожного – захищати свою країну. Я також казав, що кримські татари віч-на-віч не збираються воювати з Росією – не те співвідношення сил, але ми як громадяни України керуватимемося рішеннями українського керівництва. Я всерйоз думав, що з України прозвучить: Батьківщина у небезпеці, до зброї! До цього, власне, і готувалися. Але це не прозвучало.

– Але це пролунало пів року тому.

– Але у 2014 році була окупація, а під час окупації потрібно вживати якихось заходів. Якби тоді було розгорнуто військові дії, на Донбас вони б уже не поткнулися.

– Тоді багато хто не був готовий і багато що не було готове.

– Так, вірно. Я пам'ятаю, міністр оборони України виступав у парламенті й казав, що готових виконувати присягу та накази із 41 тисячі осіб було близько 6 тисяч. Уся техніка розібрана, літаки не можуть підніматися, танки не мають двигунів. За режиму Януковича було зроблено все, щоб Україна стала безпорадною.

Окупація і спротив. Два роки тому (фотогалерея)

1/68 Співробітник МВС стоїть біля будівлі кримського парламенту в Сімферополі, який захопили невідомі озброєні люди.

2/68 Група проросійських активістів біля будівлі Верховної Ради Криму. 27 лютого 2014 року

3/68 Російські військовослужбовці на військово-морській базі в Севастополі. 27 лютого 2014 року

4/68 Проросійські активісти знімають український прапор біля міськради Сімферополя. 27 лютого 2014 року

5/68 Розлючений натовп під будівлею Верховної Ради Криму. 27 лютого 2014 року

6/68 Також був заблокований аеропорт Бельбек, що поряд із Севастополем. 28 лютого 2014 року

7/68 Між материковою Україною і півостровом були виставлені блокпости. Колишній співробітник Беркуту, озброєний автоматом Калашникова, стоїть неподалік від міста Армянск. 28 лютого 2014 року.

8/68 Українську прикордонну базу в Балаклаві оточили. 28 лютого 2014 року.

9/68 Петро Порошенко прилетів до Сімферополя для проведення переговорів із владою автономії. Група проросійських активістів не пустила його в будівлю парламенту Кримської автономії. 28 лютого 2014 року.

10/68 Озброєні військовослужбовці очікують в російських армійських автомобілях у Балаклаві, 1 березня 2015 року

11/68 «Зелені чоловічки» захопили і кримську поромну переправу, 3 березня 2014 року

12/68 Українські військові частини на території Криму були заблоковані російськими військами. Український солдат із частини в Перевальному визирає з-за паркану, 3 березня 2014 року

У селищі Любимівка українські військовослужбовці збираються на території військової частини. Їхні родичі сидять біля паркану, щоб не допустити збройних зіткнень, 3 березня 2014 року<br />
<br /> — 13/68 У селищі Любимівка українські військовослужбовці збираються на території військової частини. Їхні родичі сидять біля паркану, щоб не допустити збройних зіткнень, 3 березня 2014 року

14/68 Дружини українських солдат вийшли на акцію протесту біля військової частини неподалік аеропорту Бальбек, 3 березня 2014 року

15/68 Жінка просить російського військового піти з української землі, 3 березня 2014 року

16/68 3 березня російські військові відмовлялися визнавати, солдатами чиєї армії вони є

17/68 Російський солдат лежить біля українських винищувачів, 4 березня 2014 року

18/68 Російський солдат на Керченській поромній переправі, 4 березня 2014 року

19/68 Військовослужбовці бригади тактичної авіації у Бельбеку та український військовий льотчик 1-го класу, полковник Повітряних сил України, командир 204-ї бригади тактичної авіації Юлій Мамчур, 4 березня 2014 року

20/68 4 березня українські військові провели «психологічну атаку» -- без зброї, під бойовим радянським прапором Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна та Державним прапором України, виконуючи гімн України, вони рушили в бік російських військовослужбовців без розпізнавальних знаків, які блокували їм дорогу до військової частини, при цьому російські солдати стріляли під ноги українським військовослужбовцям і в повітря. У результаті переговорів протягом дня вдалося частково повернути військову частину під український контроль. 4 березня 2014 року

21/68 Російський військові часто прикривалися цивільними активістами, 4 березня 2014 року

22/68 Українські солдати на борту військового корабля Славутич стоять на варті. 5 березня 2014 року

23/68 У Сімферополі в середу 5 березня група молодих дівчат провела пікет на підтримку військовослужбовців Збройних сил України біля штабу військ берегової оборони Військово-морських сил України. На них напали проросійські активісти

24/68 Чоловіки штовхали жінок на проїжджу частину, рвали їхні плакати

25/68 У Бахчисараї також пройшов пікет проти вторгнення російських військ до Криму, 5 березня 2014 року

26/68 Протести проти окупації відбувалися у всьому Криму практично щодня. Жителі Криму виходили під українськими прапорами із закликами до миру, 6 березня 2014 року

27/68 Проросійські активісти під будівлею Верховної Ради Криму, 6 березня 2014 року

28/68 Полковник Олег Подавалов разом із солдатами військової частини А 45-15 в селищі Бельбек, 6 березня року

29/68 Члени самооборони блокують активістку руху Femen, яка бере участь у антивоєнній акції протесту біля будівлі кримського парламенту в Сімферополі, 6 березня 2014 року

30/68 Списаний великий протичовновий корабель «Очаков», затоплений напередодні ввечері біля входу в бухту озера Донузлав у селищі Мирний для того, щоб блокувати кораблі українського флоту, дислоковані в Новоозерному, 6 березня 2014 року

31/68 Військові спостерігачі від ОБСЄ, які були заблоковані в Криму, 6 березня здійснили другу спробу вийти в Чорне море. Російський військовий вертоліт Мі-24 пролітає над російським кораблем «Генерал Рябіков», який стоїть в гавані Севастополя, 7 березня 2014 року

32/68 Проукраїнські демонстранти під час антивоєнної акції біля пам'ятника Тарасу Шевченку в Сімферополі, 7 березня 2014 року

33/68 Сім'я кримських татар їде з окупованого російськими військами Криму до Львова, 7 березня 2014 року

34/68 Жінки на мітингу проти війни та окупації, за мир і єдність України, Сімферополь, 8 березня 2014 року

35/68 Російські казаки стоять біля будівлі Ради міністрів Криму в Сімферополі, 9 березня 2014 року

36/68 Мітинг в окупованому Сімферополі, присвячений 200-річчю з дня народження Тараса Шевченка, 9 березня 2014 року

37/68 10 березня Сергій Аксьонов прийняв присягу самооборонівців, які вирішили вступити в кримську армію. Найдивнішим у церемонії було те, що новобранці соромилися показувати свої обличчя й приймали присягу в балаклавах, що викликало подив у світових ЗМІ

38/68 Одна з акцій протесту кримських татар, що проходили у всьому Криму, проти військової агресії Росії, околиця Сімферополя, 10 березня 2014 року

39/68 Людину обшукують проросійські сепаратисти на виставленому ними ж кордоні між материковою Україною та півостровом неподалік від Чонгара, 10 березня 2014 року

40/68 Проукраїнські демонстранти на акції протесту проти російської агресії біля пам'ятника Шевченку в Сімферополі, 10 березня 2014 року

41/68 На вокзалах цілодобово чергували представники так званої самооборони, перевіряли паспорти пасажирів й оглядали особисті речі. ЖД вокзал у Сімферополі, 11 березня 2014 року

42/68 У всіх містах Криму були розвішені білборди з рекламою незаконного референдуму про статус автономії. Жителів півострова російська влада намагалися залякати «фашистами та бандерівцями», яких вигадали й розтиражували їх телеканали. Пропаганда в ЗМІ зашкалювала в Криму, адже всі українські канали та радіостанції були вимкнені, щоб люди не могли дізнатися правди

43/68 Незважаючи на заяви кримських чиновників-сепаратистів про те, що українські солдати масово зраджують присязі, російські військові були змушені продовжувати блокувати військову частину в Перевальному, де залишалися українські військові, 12 березня 2014 року

44/68 Учасниці акції, представниці руху «Жінки Криму за МИР», провели в Сімферополі мовчазну акцію на підтримку свободи слова. Дівчата заклеїли собі роти синьою стрічкою, а в руках тримали чисті плакати без єдиної літери. 13 березня 2015 року

45/68 Севастополь у той час відокремився від усього Криму. На фотографії, зробленій 13 березня, автобус проїжджає через КПП біля міста; КПП охороняє невідомий озброєний чоловік у валаклаві.

46/68 У різних частинах Криму вздовж основних доріг пройшли мирні акції у формі пікетів проти референдуму, призначеного на 16 березня. Біля села Ескісарай, під Сімферополем, 14 березня 2014 року

47/68 Усе ще невідома точна кількість російських військових, які прибули до Криму. На фотографії російські солдати патрулюють військову частину в Перевальному, яку українські військові відмовляються віддавати, 14 березня 2014 року

48/68 Учасник українського мітингу в Бахчисараї 14 березня 2014 року

49/68 Учасники так званої кримської самооборони шикуються на площі перед пам'ятником Леніну в Сімферополі, 14 березня 2014 року

50/68 Член виборчої комісії продемонструвала бюлетень для майбутнього референдуму на виборчій дільниці в Сімферополі, 15 березня. Жителям Криму не надали шансу залишити все як є.

51/68 Російська влада заявила, що в АРК 96,77% людей проголосували за приєднання Криму до Росії за явки 83,1%. При цьому варто враховувати, що в той день журналісти заявляли про масові порушення, фальсифікації та дивну поведінку виборчих комісій, які могли порахувати за 10 хвилин всі бюлетені відразу на двох ділянках

52/68 Українські прикордонники в Херсонській області спостерігають за російським військовим гелікоптером, 16 березня 2014 року

53/68 Навіть після проведення референдуму в Криму Росія не вивела своїх військових із вулиць Сімферополя, 17 березня 2014 року

54/68 У сімферопольському кафе транслюють звернення президента Росії Володимира Путіна 18 березня 2014 року до обох палат Федеральних зборів Російської Федерації у зв'язку з пропозицією Державної ради Республіки Крим про прийняття її до складу Російської Федерації

55/68 Похорон Решата Аметова. Тіло 36-річного кримського татарина Решата Аметова з численними слідами тортур було знайдено 15 березня в Білогірському районі. Він був вивезений невідомими особами від будівлі Радміну Криму, куди вийшов на одиночний пікет і висловлював особистий мовчазний протест. Цвинтар Абдал, Сімферополь, 18 березня 2014 року

56/68 Жінка передає їжу заблокованим українським військовим під наглядом російських солдат, 18 березня 2014 року

57/68 Російські військові заарештовують українських офіцерів, 18 березня 2014 року

58/68 Український морський офіцер проходить повз російських солдат, виходячи зі штабу ВМФ у Севастополі, 19 березня 2014 року

59/68 Проросійські активісти займають український штаб ВМФ у Севастополі, 19 березня 2014 року

60/68 Військову частину в селі Первальне продовжують блокувати російські солдати. Українські військові відмовляються зраджувати присязі, 19 березня 2014 року

61/68 Український офіцер залишає базу південної штаб-квартири військово-морського флоту в Новоозерному після того, як вона була захоплена російськими військами, 19 березня 2014 року

62/68 Російські війська будують захисний бар'єр на контрольно-пропускному пункті в Генічеському районі, на дорозі біля протоки Чонгар, однією з двох доріг, що зв'язують Крим з Україною, 21 березня 2014 року

63/68 Український пілот несе свої речі, залишаючи базу Бельбек, 21 березня 2014 року

64/68 Проросійський протестувальник скидає український прапор під час штурму української військово-повітряної бази в Новофедорівці, 22 березня 2014 року

65/68 Церемонія прощання з прапорщиком Сергієм Кокуриним. Він загинув 18 березня 2014 року, виконуючи службовий обов'язок на спостережній вежі під час штурму 13-го фотограмметричного центру Центрального управління військово-топографічного та навігації Головного управління оперативного забезпечення Збройних сил України в місті Сімферополь, 22 березня 2014 року

66/68 Українські морські піхотинці залишають військову базу в Феодосії та направляються до адмінкордону між Кримом і материковою Україною. Їхню базу захопили вранці російські військові, 24 березня 2014 року

67/68 Український морський піхотинець спілкується зі своєю дружиною, після того як залишив військову базу в Феодосії, 27 березня 2014 року

68/68 У Бахчисараї відбулася друга сесія 6-го Курултаю кримськотатарського народу. Делегати Курултаю кримськотатарського народу після обговорення підтримали постанову «Про реалізацію кримськотатарським народом права на самовизначення на своїй історичній території -- у Криму», а також звернулися до міжнародних організацій із закликом підтримати право кримських татар на самовизначення. 29 березня 2014 року

– І світ не був готовий. Ми бачимо, що навіть зараз Росія не стала ізгоєм на сто відсотків.

– Після резолюції Генасамблеї ООН у березні 2014 року майже моментально європейські країни запровадили санкції. Але санкції були не дуже серйозні, незрівнянні з нинішніми. Якби 2014 року запровадили такі ж серйозні санкції, то, напевно, такого широкомасштабного вторгнення не було б.

Взагалі треба було запроваджувати санкції ще 2008 року, коли росіяни вторглися у Грузію – тоді не було б (окупації – ред.) Криму.

– Коли буде переможний фінал для України і на що чекає Крим?

– Навіть якщо Росія повністю окупує Україну, то Росія вже програла. Це загибель Росії. У 21-му столітті такі речі не прощають.

Динамічно йде все до повної ізоляції Росії. Хоча, звичайно, вона не така ізольована, як Північна Корея, але поступово Росія йде до того, щоб бути великою Північною Кореєю. Якщо, звісно, доживе. Нині процеси йдуть динамічніше.

– Чого чекати у Криму?

Коли в Криму висловлюють побоювання, що буде, я говорю: «Ми не росіяни. Тримайтеся подалі від військових баз»

– Навіть якщо розгорнуться військові дії, не можна уявити, щоб Україна діяла так, як Росія. Якщо наші почнуть стріляти по мирних об'єктах, їх просто з'їдять тут – наші закони цього не дозволяють. А в Росії все можна. Тому коли в Криму висловлюють побоювання, що буде, я говорю: «Ми не росіяни. Тримайтеся подалі від військових баз». А ситуація така, що, певне, змушені будемо (їх атакувати – ред.). Настрої різні, звісно. Паніка – ви самі бачили величезні потоки машин у бік Росії. Мені сказали, що Аксьонов та Константинов вивезли свої сім'ї. Співробітники ФСБ також вивезли своїх людей. Це гарна ознака.

А кримські татари ходять один до одного в гості та п'ють köz-aydın qavesı – «каву з нагоди приємної звістки». Ну, а в тих, хто телефонує мені, такий настрій: слава Богу, нарешті!

Президент Польщі Навроцький хоче позбавити президента України Зеленського ордена через присвоєння підрозділу ССО імені Героїв УПА

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Війна Росії проти України. Переговори. Всі новини на цей час

Окупація та анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся не визнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу.

Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції.

Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості».

Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

Катерина Некреча

Ведуча проєкту Радіо Свобода «Свобода.Ранок». Раніше в.о. керівника проєкту Радіо Крим.Реалії, теле- і радіоведуча, автор спеціальних проєктів.

Закінчила Київський міжнародний університет, бакалавр журналістики. Не секрет, що головне в моїй професії – це практика, тобто робота в ЗМІ.

Почала працювати в проєкті «Крим.Реалії» (проєкт Радіо Свобода) навесні 2015 року.

До цього працювала журналістом на українському телебаченні («Шустер LIVE», «Говорить Україна»). У 2014 році наблизилася до Криму, співпрацюючи з телеканалом-переселенцем з півострова «Чорноморська ТРК».

Не уявляю себе поза професією. Своєю роботою без перебільшення живу.

Пишаюся, що є частиною такого важливого проєкту. Рада, що в дуже складний час можу працювати в медіа, де журналістські стандарти – не теорія, а досить успішна практика.

Головний пріоритет для мене – аудиторія. Наші слухачі, читачі, глядачі мають право знати, що відбувається насправді.
Крим.Реалії

Передрук із «Крим.Реалії» / «Крым.Реалии»

Доступність посилання

Крим Реалії

ДОЛУЧАЙСЯ!