Доступність посилання

ТОП новини

Коронавірусна криза прискорює прагнення Китаю здобути владу і вплив у Центральній Азії


Керівник Китаю Сі Цзіньпін (у центрі зліва), якого під час державного візиту до Киргизстану зустрічає президент крани Сооронбай Жеенбеков (п), 2019 рік

Reid Standish

У той час як потужна китайська економіка починає відновлюватися після найгіршого етапу пандемії, країни Центральної Азії, які опинилися в відчайдушній ситуації, можуть зрозуміти, що їхнє економічне й політичне майбутнє прив’язане до більш напористого Пекіну.

Китай, із невеликою кількістю випадків коронавірусного захворювання, яка залишається в країні, здається першою основною світовою економікою, яка відновлюється від руйнівного впливу пандемії.

Але вірус продовжує лютувати в Центральній Азії, п’ять країн якої вже до цього потерпали від значного падіння цін на сировину, падіння сум грошових переказів від працівників за кордоном і всесвітнього сповільнення економіки, яке, за даними Світового банку, може зменшити ВВП країн Центральної Азії на 5,4% до кінця цього року.

Ця ситуація залишає Пекін основним джерелом допомоги для регіону.

«Немає ознак того, що пандемія перешкодила довгостроковим цілям Китаю, – сказала Радіо Свобода Надеж Роллан, старша дослідниця Національного бюро досліджень Азії і колишня радниця у стратегічних питаннях щодо Китаю Міністерства оборони Франції. – Пекін досі хоче піднести Китай на вершину глобальних справ і розглядає нинішню кризу як шанс для досягнення цієї цілі».

Не марнуючи часу, Китай провів першу відеоконференцію з міністрами закордонних справ усіх п’яти країн Центральної Азії 16 липня.

Обговорювалася співпраця в боротьбі з коронавірусом і перезапуск нестійких економік регіону.

Безпрецедентний виклик

Хоча Китай уже давно є одним із панівних гравців у Центральній Азії, вузький формат цієї зустрічі позначив новий цілеспрямований підхід Пекіну до регіону – який віддає перевагу двостороннім стосункам або більшим об’єднанням, ніж Шанхайська організація співробітництва (ШОС), знаходячи все нові можливості розширення свого впливу на тлі пандемії.

Конференція відбулася в той час, коли нестримне поширення COVID-19 є безпрецедентним викликом для Центральної Азії: пандемія показала жалюгідне становище систем охорони здоров’я регіону, вчинила велетенський тиск на його економіки і влаштувала випробування їхнім зовнішнім відносинам.

Китай проводить першу відеоконференцію з головами МЗС країн Центральної Азії, 16 липня 2020 року
Китай проводить першу відеоконференцію з головами МЗС країн Центральної Азії, 16 липня 2020 року

Крім нових підходів до стосунків із Центральною Азією, розкритих у липні, Пекін від початку пандемії вдавався й до гучно рекламованих гуманітарних і медичних місій і просування своїх цифрових технологій задля сповільнення поширення вірусу.

Китай також використовував ШОС для просування власного наративу про свою відповідь на вірус і намагається дедалі більше вплутати Євразію в орбіту своєї ініціативи «Один пояс, один шлях» – це широкий термін для найважливішої багатомільярдної складової зовнішньої політики керівника Китаю Сі Цзіньпіна, метою якої є здобути вплив через спорудження інфраструктури і здійснення інвестицій.

Проте пандемія також значно посилила інші тенденції, які можуть викликати нові ударні хвилі в Центральній Азії, – зокрема дедалі гостріше протистояння між Китаєм і Сполученими Штатами.

Нова Холодна війна?

Протягом останніх кілька місяців загострилася напруженість навколо Гонконгу, Південнокитайського моря, порушень прав людини в регіоні Сіньцзян і торговельної війни, яка жевріє вже давно.

Тим часом Вашингтон теж успішно просував свою кампанію з метою змусити країни заборонити використання технологій китайського телекомунікаційного велетня Huawei через занепокоєння щодо загрози національній безпеці. Цього місяця Велика Британія оголосила заборону на технології Huawei у комунікаційних мережах наступного покоління 5G, і також Франція повідомила, що суворо обмежить використання цієї китайської технології в своїх мережах.

Ця ескалація риторики й інші кроки призвели до того, що посадовці і в Пекіні, і в Вашингтоні називають зростанням конфронтації на початку нової Холодної війни.

Країни Центральної Азії звикли балансувати між великими державами і вагатися в своїх ставках між Пекіном, Москвою і Вашингтоном. Але нинішня ситуація в регіоні, більш однобока на користь Китаю, виявляється дедалі ясніше, і утримувати цей баланс, як то було раніше, схоже, стає важче.

«Китайська політика щодо США досі викривлена, що означає, що цей регіон усе більше розглядається через такий об’єктив, – сказав Радіо Свобода Рафаелло Пантуччі, старший дослідник у лондонському Королівському об’єднаному інституті оборонних досліджень. – Центральна Азія ніколи не хоче обирати якийсь бік, але їй буде важко втримати баланс у світі, поділеному між цими двома силами. Це означає, що вони завжди будуть більше схилятися до китайської перспективи.»

Не дуже вдалі ігри

Новий підхід Китаю з залученням міністрів закордонних справ країн Центральної Азії, який був розкритий 16 липня, – не перша така домовленість, у якій зовнішня сила впливає на ці п’ять країн.

Схожі сценарії існували вже з Японією, Південною Кореєю, ЄС і США, які використали цей формат у лютому під час поїздки державного секретаря США Майка Помпео до регіону.

Саме під час поїздки до Казахстану й Узбекистану Помпео звернув увагу на роль Китаю в Центральній Азії, порушивши питання про корупцію, високий рівень заборгованості, а також про порушення у Сіньцзяні, де китайський уряд, за повідомленнями, ув’язнив понад один мільйон уйгурів та інших меншин мусульманської віри в інтернувальних таборах.

Але ця поїздка, перша така, здійснена держсекретарем США за п’ять років, – також показала обмеженість американського впливу в регіоні.

Американські інтереси і залучення в ситуацію в Центральній Азії зменшилися від часу розпаду СРСР і знову посилилися після вторгнення США в Афганістан і подальших антитерористичних військових кампаній. Регіон знову отримав більше уваги у зв’язку з тим, що Вашингтон дедалі більше розглядає Китай і Росію як своїх основних конкурентів на світовій сцені. Але, попри це, Центральна Азія не є політичним пріоритетом у Вашингтоні.

Для порівняння, Сі Цзіньпін декілька разів відвідав країни регіону з 2012 року, коли він перебрав владу в Китаї, востаннє торік, а ще в 2013 році, коли він проголосив початок ініціативи «Один пояс, один шлях» у Казахстані.

Відтоді Китай став найбільшим фінансистом розвитку в Центральній Азії і світі: китайські державні банки фінансували дорогі будівельні проєкти на ринках підвищеного ризику, просуваючи вплив Пекіну і створюючи нові можливості для китайських компаній.

Саме за допомогою цього механізму Китай хоче отримати вигоду від хаосу, створеного пандемією, щоб просувати свої цілі й розширювати свій вплив у Центральній Азії, і не тільки.

Китайські державні ЗМІ вже прийняли цей виклик і почали виставляти ініціативу «Один пояс, один шлях» як засіб для перезапуску всієї світової економіки.

Ініціатива завжди вважалася механізмом для просування Китаєм його поглядів і розбудовою його впливу в країнах що розвиваються, каже Роллан, а пандемія є великою можливістю для цього.

Погляд на «сухий порт» Хоргос – залізничний термінал у Казахстані на кордоні з Китаєм, що є важливим елементом китайської ініціативи «Один пояс, один шлях» (архівне фото)
Погляд на «сухий порт» Хоргос – залізничний термінал у Казахстані на кордоні з Китаєм, що є важливим елементом китайської ініціативи «Один пояс, один шлях» (архівне фото)

«Це не Холодна війна, де ідеології й географічні блоки чітко розділені. Це схоже більше на дуже гнучкі сфери впливу, – сказала вона. – Китай поки що не переслідує глобальну гегемонію, натомість він намагається створити субсистему, в якій Пекін матиме ціле сузір’я країн, слухняних до його поглядів».

Вплив Китаю в Центральній Азії також може зрости в час, коли Росія, інший великий гравець у регіоні, постала перед важким і тривалим виходом із економічної кризи, спричиненої пандемією й падінням цін на енергоносії.

Москва і Пекін зблизилися за останні роки і намагалися поділити свої інтереси в Центральній Азії, але Китай хоче здобути нову перевагу, бо має намір і надалі розширювати свій вплив на тлі пандемії в інші сфери поза будівництвом великих інфраструктурних проєктів.

«Протягом багатьох років було видно, що Китай займається більше економічними питаннями, а Росія – питаннями безпеки. Проте все більш очевидно, що ці сфери можуть перекриватися, і межі між ними починають розмиватися», – сказав Радіо Свобода Темур Умаров, експерт із питань відносин між Китаєм і Центральною Азією при Московському центрі Карнеґі.

Великий вибоїстий Шовковий шлях

Хоча китайська економіка почала одужувати від пандемії, швидкість цього одужання досі неясна.

Ці питання виникають у час, коли Пекін усе більше закликають до перенесення виплати за наданими ним кредитами на транспортні центри, електростанції й транспортні сполучення, які видаються нераціональними в нинішній ситуації економічного застою і сповільненої глобалізації в усьому світі – від Латинської Америки до Африки і Близького Сходу.

Проведене китайським Міністерством закордонних справ у червні дослідження показало, що 20 відсотків проєктів ініціативи «Один пояс, один шлях» «серйозно постраждали» від пандемії, а від 30 до 40 відсотків «частково постраждали».

Побоювання щодо глобальної рецесії змусили партнерів Китаю переглянути рентабельність таких проєктів у їхніх країнах, що може призвести до нових переговорів чи навіть скасування цих проєктів.

Проте на даний момент не скасовано жодного основного контракту цієї ініціативи у зв’язку з пандемією, а сама ініціатива надто важлива для Сі й Китаю, щоб її відкинути.

Як саме Пекін керуватиме проєктами на тлі пандемічних проблем усього світу, буде ключовим випробуванням для його навичок у сфері міжнародної дипломатії.

«Навіть до пандемії наростали занепокоєння щодо заборгованості й корупції, а нинішні фінансові реалії тільки погіршують все це, – сказав Радіо Свобода Джонатан Гіллман, директор проєкту «Об’єднання Азії» при Центрі стратегічних і міжнародних досліджень. – Я думаю, що ми дивимося в таке майбутнє, в якому китайські чиновники будуть переважно вести повторні переговори про наявні угоди замість того, щоб укладати нові».

Китайські державні ЗМІ вже почали радісно сповіщати про менш дорогі глобальні ініціативи, які зосереджуються на технології й охороні здоров’я, а не на інфраструктурних проєктах високого профілю.

Також Китай уже використав пандемію, щоб зосередитися на цифрових ініціативах, таких, як електронна (дистанційна медицина, торгівля, платежі й навчання. Аналітики вважають, що китайські компанії мають достатньо ресурсів для розширення своїх дій у цих сферах у Центральній Азії.

Ба більше, незважаючи на більш обережний підхід до ініціативи «Один пояс, один шлях» із боку Пекіну, Китай залишається одним із небагатьох засобів забезпечення потоку фінансування, що могло б сприяти наближенню урядів Центральної Азії до Китаю.

«Це можливість для Китаю, і він нею скористається, – сказав Гіллман. – Але я б не очікував великого спалаху будівництва, як раніше. Це буде новий етап для Пекіну».

XS
SM
MD
LG