Французький OSINT-аналітик Клеман Молен 8 вересня повідомив, що Сили оборони змогли «зрізати» плацдарм армії Росії на північ від Лимана, звільнивши близько 200 квадратних метрів української території – і опублікував мапу з відповідними позначеннями. 14 вересня про ліквідацію виступу навколо села Шандриголове як доконаний факт заявив і американський Інститут вивчення війни (ISW).
Усе це відбувалося на тлі повного мовчання з боку українського Генштабу та Третього армійського корпусу, який відповідає за оборону Лиманського напрямку. Цей виступ був позначений як окупована територія і на мапі проєкту DeepState – авторитетному джерелі інформації про конфігурацію лінії фронту.
Лише 15 вересня бригадний генерал і командувач 3-го АК Андрій Білецький визнав факт контрнаступальних дій на північ від Лиману, заявивши, що під час першої частини операції «Вівальді» вдалося зачистити від російських «інфільтрантів» 75 квадратних кілометрів, ще десять – деокупувати. «Добрі новини будуть, але зараз наші дії потребують тиші», – зазначив комкор.
Одночасно проєкт DeepState оновив карту бойових дій, подавши як звільнені 12,5 км² біля Шандриголового.
- Чому українські військові та аналітики протягом місяців мовчали про контрнаступальні операції Сил оборони?
- Чому такої тактики не дотримуються на Заході?
- І яке значення має контрудар 3го АК саме в околицях Лиману?
Про це Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) поговорили з співзасновником та аналітиком DeepState Романом Погорілим.
Розмова в ефірі Радіо Донбас Реалії відбулася за добу до офіційного оголошення Білецьким про операцію «Вівальді», 14 вересня. Однак Донбас Реалії вважають важливим опублікувати її, оскільки пояснення співзасновника та аналітика DeepState стосуються загалом висвітлення операцій Сил оборони.
– Романе, якщо чесно, здивований, що ви погодилися долучитися до нашого ефіру. Все-таки оперативна секретність і таке інше. DeepState ніяк не оновлює мапу бойових дій. Генштаб не коментує. Ви долучаєтесь. Як прокоментуєте відомості про події на північ від Лимана? Правда, неправда? Поки мовчимо?
– Я не можу коментувати ситуацію в цьому районі. Я думаю, нам треба чекати офіційних оголошень з боку Сил оборони.
Єдину думку, яку я готовий висловити з цього приводу, це те, що західні, назвімо їх так, аналітики, спостерігачі досі, скільки слідкують за російсько-українською війною, скільки слідкують за всіма цими подіями, показуючи себе якимись професіоналами й експертами, не усвідомлюють і не розуміють, що таке війна в сучасних реаліях.
І все одно по-дитячому біжать за швидкістю якоїсь інформації, аби першими її опублікувати, не враховуючи аспекти і реалії, як ведуться бойові дії, що таке безпека військовослужбовців.
І я це кажу не просто тому, що є якась «методичка» не говорити чи ще щось. Якщо є успіх, рано чи пізно ми про нього дізнаємося.
Ми вже бачимо останнім часом деякі просування Сил оборони. Ми їх із радістю показуємо, Сили оборони про це з радістю говорять, потім розкриваються певні деталі, які цікаві людям, якщо вони цим цікавляться.
Але коли ти навіть не перебуваєш в цій країні, у тебе немає жодного зв'язку – близьких, друзів, та і в цілому, що це твої співгромадяни, люди, які борються за твоє життя – як можна за чутками, якимось постами, в публічних обговореннях бігти і щось малювати, не володіючи інформацією.
Якщо є успіх, рано чи пізно ми про нього дізнаємося
Тому мені дуже прикро і шкода, але я сподіваюся, що українське суспільство все ж таки розуміє реалії того, як відбуваються бойові дії. Що на просуваннях необхідно закріпитися і, відповідно, мати залізобeтонні підстави та можливості для того, щоб заявляти [про них].
Ба більше, як свідчать навіть висловлювання якісь з боку ворога з приводу цієї ситуації, вони до кінця не володіли обстановкою. І, відповідно, якщо ці «художники» своїми малюнками намагалися хоч якось привернути до цього увагу, я їх щиро вітаю – вони привернули увагу росіян до цієї ділянки.
І, можливо, вдасться їхнім блогерам звернути увагу свого військово-політичного керівництва, щоб там змінити якось обстановку. Тому це точно нікому не на користь.
Якщо ми хочемо перемагати, маємо це все ж таки розуміти і усвідомлювати.
Тому чекаємо на офіційні оголошення з боку Сил оборони. Ми завжди керувалися не тим принципом, щоб якомога швидше щось оголосити. Всі знають практику нашої роботи. Ми ніколи не замовчуємо нічого. Ми намагаємося все показувати так, як є, з усіх сторін. Але ми завжди враховуємо два аспекти.
Це законодавчий – всі мусять керуватися законами України. Другий – йдеться все ж таки про людей, які віддають своє життя. Тому все необхідно робити правильно.
– Я на захист Клемана Молена, який першим публічно про це сказав, озвучу його методологію. Він аналізує авіаудари та удари КАБами з російського боку, і помітив, що ось на цьому виступі навколо Шандриголового на північ від Лимана стало прилітати дуже багато російських КАБів і ракет з їхньої авіації. І дивно було б, якби вони бомбили власні позиції.
Давайте тоді поговоримо про те, чому це, як ви сказали, по-дитячому малювати такі мапи. Чому в реаліях нинішньої війни не бажано онлайн повідомляти про просування російської армії або успіхи Сил оборони?
– У нас є яскравий приклад – це У вересні 2025 року армії РФ вдалося просунутися і зайти в Куп'янськ, з використанням тактики просочування. Ситуація ускладнювалась, але в листопаді–грудні ЗСУ провели наступ на захід від Куп'янська і деблокували більшу частину міста. Далі українська армія продовжила зачищати Куп'янськ, при цьому російська влада, попри усі відомості та дані об'єктивного контролю не приняла заявляти про повний контроль над ним.
Російський Z-канал, «Два майора», назвав повідомлення про взяття Куп’янська, що поширювалися, «інформаційно-психологічною операцією», у якій Росія «перемогла сама себе».. Я знову ж таки наголошую на тому, що від успіхів ми ніколи не втечемо. Якщо вони є, рано чи пізно ми про них дізнаємося. І я, здається, впевнений, що для суспільства, для будь-кого, коли є успіх, важливий результат. Не просто дізнатися, порадіти, сьогодні кави попити з посмішкою, а не з думками про чергові обстріли.
Для нас важливіше те, які наслідки, і загалом, як будуть розвиватися подальші події. Коли почалася операція з деблокування Куп'янська і зачистки ворога, це трималося в максимальній таємниці.
Для нас важливіше те, які наслідки, і загалом, як будуть розвиватися подальші події
Коли наші військові почали операцію з ліквідації угруповання, яке зайшло на північні кордони Куп'янщини і зробило такий собі плацдарм із труб, з яких вони вилазили і накопичувались у лісах, їхнє командування до кінця не знало про розвиток усіх цих подій.
Вони з низів нагору подавали недостовірну інформацію, що певною мірою зіграло роль в надсиланні підтримки і додаткових якихось резервів та ресурсів на цю ділянку. У ворога не було можливості нормально стримувати наш, назвімо це так, наступ.
Я думаю, як мінімум цих аспектів більш ніж достатньо, щоб зрозуміти, яку відіграє роль, коли все тримається в тиші.
Після того, як ми змогли це зачистити, закріпитися, ворог намагався контратакувати за інформацією, яка не відповідала дійсності. Бо вони утримували Куп'янськ навіть тоді, коли вже більш ніж очевидно було, що їх там практично немає.
Залишки тільки залишалися там, їх дочищали, вони тижнями ховалися десь в підвалах чи в квартирах якихось. Але це факт, тому що ми потім змогли утримати свої позиції.
Тому знову ж таки, будь-який успіх і будь-яка робота у військовій справі – для нас, не для ворога – вона все ж таки вимагає тиші, якщо ми хочемо якихось результатів.
– А теоретично, якщо ці чутки, повідомлення підтвердяться, ми не знаємо, у якому масштабі – весь виступ, не весь виступ, може, більше, може, менше – ви готові обговорити, яке це має значення для оборони Донбасу, оце можливе зрізання? Дійсно, плани з Саме на північ від Лиману була верхня частина «кліщів», якими російські військові загрожували Лиману, а потім – Слов’янську та Краматорську. реалізувати, ці мегакліщі – мало не до Барвінкового дійти з цього Лимана, з півночі від нього – вони провалюються? Доведеться рватися на Слов’янськ, Краматорськ, просто в лоб зі сходу?
– Звичайно, тому що це дуже важлива ділянка в цілому – і це не стосується того, що ми обговорювали. Ми пам'ятаємо, як вони навіть заходили на околиці [Лиману], був шалений тиск, який вони намагалися здійснювати в напрямку цього міста, тому що Лиман, як і Костянтинівка, є, по суті, воротами до Слов'янсько-Краматорської агломерації.
Ми бачимо зараз «червону зону» вище від Лиману, це можливості, які вони для себе знайшли через певні проблеми в тому районі (у українських сил – ред.). Десь не справлялися підрозділи, які тримали ту ділянку, десь була перевага, зокрема, в кількості особового складу з боку ворога, і багато інших моментів та аспектів.
Тому для них ці просування були важливі – зайти за Лиман і загалом взяти під контроль тактично ту всю ділянку. Однак вони не полишали спроби лізти у сам Лиман, в тому числі через район Тернів, Зарічного. Було дуже багато у нас публікацій, обговорень щодо цього району. Всі бачать «сіру зону», тобто зону активного просочування з боку ворога.
Ямпіль, який вони досі не можуть взяти, і це якийсь неймовірний факт. Бо військові говорять, що за всіма алгоритмами, правилами, не знаю, подіями і ймовірностями, його неможливо утримувати, але ми утримуємо. Теж, відповідно, важливий населений пункт для ворога для того, щоб розвивати наступ на Лиман, але у них досі це не виходить.
Ворог знайшов нові ділянки, південніше від Лиману, для того, щоб пробувати лізти в бік Слов'янська
І що вони роблять зараз? Вони, в принципі, не скажу, що відмовились від Лиману масштабно, але методом прощупування нашої оборони ворог знайшов нові ділянки, південніше від Лиману, для того, щоб пробувати лізти в бік Слов'янська. Зокрема, там є населений пункт Миколаївка, він відіграє доволі значну роль в обороні Слов'янсько-Краматорської агломерації.
По суті, це останній населений пункт, великий, значний такий, за який закріпившись, можна лізти вже в Слов'янськ. І у нас буде та сама історія, як з Костянтинівкою: коли вони зайшли в Іллінівку, закріпилися і, відповідно, з невеликої відстані – буквально на адміністративній околиці [селища] вже Костянтинівка – почали в неї залазити.
Це може відіграти і тут таку ж роль, тому вони у всій цій зоні – Рай-Олександрівка, Миколаївка, Никанорівка, якщо не помиляюся, там нижче – прощупують нашу оборону.
Вони її (зону – ред.) готують. Вони здійснюють обстріли. Вони артилерією перекопують всі наші мінні поля. Вони підтягують якісь додаткові сили. У них дуже активна робота дронів, зокрема розвідувальних, і піхоту вони посилають по відповідних маршрутах, які також прощупують.
Тобто вони не полишають цих спроб, і для них це нова ділянка – проблемна для нас, для них перспективна – щоб пролізти до заповітних для них населених пунктів, Слов'янська та Краматорська.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, Whats App або Imo: +380635710657. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.
Форум