Микола Гоголь та його «Тарас Бульба»: імперський чи антиімперський?

(Рубрика «Точка зору»)

1 квітня виповнюється 215 років з дня народження Миколи Гоголя (1809–1852). Дата ніби й не зовсім «кругла». Та все ж… Тим паче, що творчість Гоголя по-своєму ніби «передвіщала» нинішню велику російсько-українську війну. Принаймні за Гоголя довгий час йшла «війна» між українцями й росіянами в культурному плані.

Росіяни, безперечно, вважали його одним із головних класиків своєї літератури. Натомість українці розглядали його як одного зі своїх націотворців. Сам же Гоголь заявляв, що в нього поєднані дві душі – великоросійська й малоросійська.

Чи не найкраще російсько-українська суперечливість письменника знайшла вияв у популярному його творі – «Тарас Бульба», який активно використовувався й використовується росіянами та українцями в їхній «війні» за Гоголя. Й справді, цей твір можна осмислювати як в російському імперському, так і в українському національному контексті.

Чому росіяни полюбили «Тараса Бульбу»?

Перша редакція повісті «Тарас Бульба» з’явилася 1835 року й була опублікована у збірнику «Миргород», викликавши позитивну реакцію російської літературної критики. Зокрема, схвальні рецензії з’явилися в «товстих журналах», на які здебільшого орієнтувалася читацька публіка.

Високу оцінку повісті дав Олександр Пушкін, порівнюючи творчість Гоголя з творчістю відомого англійського романіста Вальтера Скотта. Натомість знаний на той час у Росії літературний критик Віссаріон Бєлінський навіть зважився порівняти «Тараса Бульбу» з епічними творами Гомера.

Друга редакція повісті вийшла 1842 року в другому томі «Сичинений Николая Гоголя». Вона була помітно розширена й перероблена в порівнянні з попередньою редакцією. Саме в такому вигляді твір неодноразово перевидавався в Російській імперії, пізніше Радянському Союзі та перекладався іноземними мовами.

Другу редакцію повісті російська критика зустріла ще доброзичливіше. Й справа не лише в тому, що вона в плані художньому була більш досконалою. У ній були посилені антипольські моменти. А в той час російські імперці так і не «відійшли» від польського Листопадового повстання 1830–1831 років, тому всіляко вітали вихід творів із антипольськими мотивами. Посилені в другій редакції «Тараса Бульби» були також сцени боїв козаків з поляками, які можна трактувати в дусі російського ура-патріотизму. Зрештою, завершується твір своєрідним «пророцтвом» про тріумф у майбутньому московського царя.

Завдячуючи такому патріотичному пафосу, що трактувався як проросійський, повість широко використовувалася в імперській Росії, Радянському Союзі, а нині – в Російській Федерації. Принаймні твір став обов’язковою лектурою для вивчення на уроках російської літератури в школах. За часів царизму повість навіть входила у так звану «Походную библиотеку» для солдатського читання.

І в сучасному російському пропагандистському дискурсі зазначений твір займає далеко не останнє місце. Показовим у цьому плані є фільм Володимира Бортка «Тарас Бульба», що вийшов на екрани 2009 року якраз до 200-ліття з дня народження Гоголя. У цьому фільмі помітно зміщені акценти, щоб представити козаків як «росіян», що воюють за «святую Русь». Й взагалі твір пронизаний ідеями «русского мира».

Сам же режисер, попри своє українське походження, є російським імперцем-шовіністом і нині публічно підтримує війну Росії в Україні.

Не випадково, що в грудні 2014 року Державне агентство України з питань кіно відмовило фільму «Тарас Бульба» Бортка в прокатному посвідченні за викривлення історичних подій, фальсифікацію й дискредитацію української національної ідеї та загальне антиукраїнське спрямування.

Словом, і далі «Тараса Бульбу» продовжують використовувати російські імперці. Й не безуспішно – на жаль.

Українізований «Тарас Бульба»

Однак, окрім російської імперської інтерпретації повісті «Тарас Бульба», існує й традиція проукраїнської інтерпретації. Багато українців сприймають Гоголя як свого, як співця української «козацької слави».

Саме таким він постає у вірші молодого Тараса Шевченка «Гоголю». До того ж Кобзар у цьому творі апелює до «Тараса Бульби», герой якої виявляє козацьку непоступливість і героїзм.

У такій інтерпретації Шевченко не був самотнім. Дмитро Яворницький у своїй відомій книзі «Історія запорізьких козаків» писав, що саме повість «Тарас Бульба» стала першим поштовхом, який викликав у ньому зацікавлення козацтвом.

Михайло Грушевський спеціально говорив про роль творчості Гоголя (передусім його повісті «Тарас Бульба») у формуванні української національної свідомості: «Люди наших поколінь, певне, тямлять, скільки завдячали… у розвої й усвідомленні українських симпатій».

Високо цінував Гоголя й ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов. Він, зокрема, зазначав таке: «Ні один з повістярів, що писали українською, не відтворив так блискучо і з таким розмахом типи, а особливо дух старої козацької України, як Микола Гоголь. Мабуть тому, що модерні наші історичні повістярі цілком втратили той дух, яким колись дихала Козацька Україна, а в Гоголі – як він сам писав – «ще гарцювала душа предків».

Закономірно, що українські діячі намагалися українізувати творчість Гоголя, передусім повість «Тарас Бульба». З’явилися україномовні переклади цього твору. Зокрема, чималий резонанс викликав переклад першої редакції цієї повісті, здійснений письменником Василем Шклярем у відверто проукраїнському дусі й опублікований 2003 року. Цей переклад викликав незадоволення тодішнього посла Російської Федерації в Україні Віктора Черномирдіна. Останній заявив, що Гоголь не міг такого написати.

Повість «Тарас Бульба» навіть була введена до навчальних програм з української літератури в школах України.

Отже, як бачимо, повість «Тарас Бульба» є «подвійним» твором – як, зрештою, «подвійною» є душа Гоголя (за його ж словами).

Твір, звісно, створений був у імперській Росії, де письменнику доводилося зважати на політичну кон’юнктуру. Тому повість мала проросійську спрямованість. Принаймні такою її вважала російська публіка. І не дивно, що зазначений твір використовувався в проросійській імперській пропаганді.

Та все ж Гоголь, будучи українцем за походженням, у цій повісті конструював український козацький міф, який активно використовували діячі українського національного руху в ХІХ–ХХ століттях. Тому «Тарас Бульба» став важливим чинником поширення української ідеології, яка, в кінцевому рахунку, ввійшла в зіткнення з російською імперською ідеологією. Таким чином, на позір проросійський твір «Трас Бульба» став начебто своєю ж протилежністю й опинився в опозиції до російської імперськості.

Петро Кралюк – голова Вченої ради Національного університету «Острозька академія», професор, заслужений діяч науки і техніки України

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода