Латвія відмовила Білорусі в екстрадиції екскандидата на посаду президента Білорусі Валерія Цепкала. Як повідомила речниця наглядового органу Айга Ейдука, таке рішення генпрокуратура Латвії ухвалила ще наприкінці червня. Причини відмови в латвійській прокуратурі не уточнили.
У Білорусі політика хочуть притягнути до кримінальної відповідальності у справі про отримання хабаря в особливо великому розмірі.
Валерій Цепкало – колишній керівник «Парку високих технологій». Він висунув свою кандидатуру на вибори президента навесні 2020 року. Ініціативна група з його висунення зібрала понад 200 тисяч підписів на його підтримку. Але Центрвиборчком Білорусі визнав менш ніж 80 тисяч підписів, і 14 липня йому відмовили в реєстрації кандидатом в президенти. Незабаром цю відмову підтвердив Верховний суд країни.
Після недопуску до виборів і арешту ще одного опозиційного кандидата в президенти, Віктора Бабарика, Цепкало виїхав з країни. 26 серпня 2020 року в будинку Валерія і Вероніки Цепкало в Мінську пройшов обшук.
Наприкінці минулого року Валерій і Вероніка Цепкало переїхали до Латвії: там вони створили фонд допомоги білоруським жінкам, що постраждали від дій влади, а також допомагають біженцям з Білорусі, що отримали в Латвії політичний притулок.
Протести у Білорусі: коротко про головне
Президентські вибори у Білорусі відбулися 9 серпня 2020 року, на той момент Олександр Лукашенко вже 26 років керував країною.
Перші акції протесту розпочалися ще до дня голосування – через арешти та недопущення до участі у виборах опозиційних кандидатів.
9 серпня, у день президентських виборів, перші офіційні екзит-поли повідомили, що, за їхніми даними, Олександр Лукашенко набрав майже 80% голосів, а Світлана Тихановська – менше від 7%.
У відповідь на це, у Мінську та інших містах Білорусі, люди вийшли на вулицю, висловлюючи недовіру до оголошених результатів.
Влада одразу вдалася до інформаційного блокування протестів: обмежили інтернет та мобільний зв'язок, а увечері перестали працювати новинні сайти.
ОМОН та внутрішні війська почали розганяти протестувальників водометами, сльозогінним газом і світлошумовими гранатами, а також, за повідомленнями правозахисників, були вистріли гумовими кулями і навіть із вогнепальної зброї;
За різними даними, силовики затримали у містах Білорусі до семи тисяч людей.
Затриманих принижували, погрожували зґвалтуванням, били, утримували у нелюдських умовах, не надавали медичної допомоги.
У відповідь на застосування сили 11 серпня протестувальники оголосили загальнонаціональний страйк, до якого приєдналися понад 20 підприємств, серед них найбільші заводи – МАЗ та БелАЗ.
Влада вдалася до адміністративного тиску на працівників підприємств і бюджетників і почала влаштовувати «акції на підтримку» Олександра Лукашенка,
Силовики змінили тактику – перестали розганяти акції, а почали хапати людей на вулицях у різних містах, намагаючись посіяти страх;
Опозиціонерка Світлана Тихановська виїхала до Литви.
8 серпня опозиція створила Координаційну раду із трансферу влади, члени якої ведуть переговори із представниками керівництва різних європейських країн.
23 вересня таємно відбулася інавгурація Олександра Лукашенка.
США, ЄС, Велика Британія та інші країни не визнали результати виборів і легітимність інавгурації Лукашенка.
Українську позицію озвучив очільник МЗС Дмитро Кулеба, за його словами, «інавгурація» Лукашенка не робить його легітимним президентом Білорусі.
Велика Британія, Канада, країни Балтії запровадили санкції проти Лукашенка та інших офіційних осіб, причетних до ймовірної фальсифікації виборів президента Білорусі та жорстокого придушення акцій протесту.
Сам Олександр Лукашенко звинувачення у фальсифікації виборів та узурпації влади відкидає, він шукає підтримку у президента Росії Володимира Путіна.
Правозахисники заявляли про, загалом, 12 тисяч затриманих людей, щонайменше шестеро загиблих та сотні важко травмованих.
