До 135-річчя Євгена Коновальця. Кремль ліквідував лідера ОУН, щоб розколоти організацію

ЛЬВІВ – 14 червня минає 135 років від дня народження співзасновника та керівника Української військової організації (УВО), Організації українських націоналістів (ОУН) полковника Євгена Коновальця (1891–1938 роки життя).

Український визвольний рух пов’язаний із Євгеном Коновальцем. Адже близько 47 років він творив українську історію, яка комусь подобалась, а когось дуже дратувала.

Україна отримала дозвіл на перепоховання Євгена Коновальця з цвинтаря Кросвейк у Роттердамі (Нідерланди), і це може відбутися найближчим часом.

Ким був Євген Коновалець? Як вплинуло на його світогляд формування та виховання в освіченій українській родині? Про ситуацію в ОУН і якими були погляди полковника?

Про це розмова Радіо Свобода з автором численних праць, двох дисертацій та книг про Євгена Коновальця, дослідником його життя та діяльності, українським істориком Іваном Хомою.

– Численні архівні матеріали про Євгена Коновальця зберігаються у львівському історичному архіві. Зокрема, особова справа батька, метрична книга полковника, документи про освіту, діяльність в Українському студентському союзі, його працю в «Просвіті», діяльність в ОУН.

На основі метричних книг працівники архіву склали родинне дерево полковника від XVIII століття. І можна простежити родовід, як з покоління в покоління у сім’ї виростали освічені, інтелігентні люди, які працювали у культурі й освіті. По лінії матері й батька Євген Коновалець походив зі священничої родини. Виховувався майбутній полковник армії УНР в учительській родині в українському дусі.

Чи було випадковістю, що Коновалець у 26 років був обраний керівником Січових стрільців?

– Це не випадкова людина. До Першої світової війни Євген Коновалець спромігся стати лідером всього українського студентського руху.

У всіх структурах, членом яких був, він ставав лідером, а отже брав відповідальність за розвиток і зміни.

Якщо подивитись газету «Діло» за літо 1913 року, то знайдемо найбільше повідомлень про нього, як він комунікував із людьми. Одночасно він увійшов в політичну раду найпопулярнішої української політичної сили – Українська національно-демократична партія (УНДП). Тобто, де вже були Кость Левицький, Євген Петрушевич, Степан Федак – майбутній його тесть. Не виключаю, що Федак вже тоді його запримітив.

У 1914 році мобілізований до армії Австро-Угорщини, де пройшов офіцерський вишкіл, але в боях за оборону гори Маківка потрапив у полон в травні 1915 року. З полону він утік десь у червні 1917 року до Києва.

Початок

І тут у майбутній столиці УНР з’являється 26-річна людина з вищою юридичною освітою, з великим досвідом громадсько-політичної діяльності, війни та полону.

Хто у Києві у 26 років з українців міг прирівнятися до Коновальця за цими показниками?! Як покаже час, йому не було рівних.

Це все сталося невипадково, він отримав новий простір для діяльності і вже набагато більший з історичними викликами перед всією українською нацією.

Впродовж декількох місяців інтегрувався в життя Києва через волонтерську діяльність. А далі те, що УНР було найбільше потрібно – військо. Став співзасновником і командиром Січових стрільців, одразу довелось брати участь в обороні УНР у Першій більшовицько-українській війні.

У травні 1918 року через внутрішньо-українські проблеми Коновалець на декілька місяців розформував Січових стрільців. І в цей час керував громадою українців галичан, буковинців і закарпатців у Києві.

Після поразки Армії УНР у війнах за українську державність Євген Коновалець демобілізувався і почав шукати нові форми для продовження боротьби. Він не бачив себе у середовищах УНР та ЗУНР (Петлюра і Петрушевич).

Тому що вони вже на той час сильно розсварилися, а також ставилися до нього досить упереджено. Одним із варіантів продовження стала ідея створити якусь нову військову організацію.

– Якою бачив Євген Коновалець ту нелегальну військово-політичну формацію і її діяльність? 1920 рік був часом хаосу. Галичина і Волинь були зайняті польськими військами, військом УНР, радянською армією. Статус Галичини, Волині не був визначений і продовжувалась війна за Наддніпрянщину. На що розраховував 29-річний Коновалець?

– До 1921 року у Євгена Коновальця не було доброго розуміння, як творити військову організацію, як розвивати подальші національно-визвольні змагання.

З кінця серпня 1920 року до вересня 1921 року були пошуки, що, як і проти кого в першу чергу вести революційну діяльність.

При тому було чітке розуміння: більшовицька Росія та Польща – вороги.

Коновалець перебував у Відні, деякі його побратими повернулися до Львова та розпочали розвивати ідею військової організації. І коли Коновалець повертається у липні 1921 року до Львова, то вони не дуже вітають бажання Коновальця брати участь у діяльності організації.

– Тому що мали амбіції керувати без Коновальця. Як він це сприйняв?

– Про це написав Андрієві Мельнику, що його гнітить така ситуація і єдине, що тримало у Львові на вересень 1921 року, так це Ольга Федак.

«Якби її не було, мене більше б ніщо у Львові не тримало, я б повернувся у Відень», – написав він.

Однак застерігав колишніх старшин Січових стрільців, що їм буде важко втримати сталий процес діяльності. Що і відбулося після того, як вони 25 вересня 1921 року організували невдалий замах на Пілсудського.

Майже всіх їх посадили в тюрму. Тоді ті, які уникнули в’язниці, попросили Коновальця очолити Військову організацію.

Коновалець не просто її очолив, а ще й зумів у кінці 1921 року стати ключовою фігурою у легальному українсько-політичному житті. І на цьому етапі у ньому бачить свого конкурента Євген Петрушевич, який інформаційно дискредитує Євгена Коновальця.

Для Євгена Петрушевича неприйнятним було те, що є якась альтернативна сила, яку він не контролює. Євген Петрушевич до 1924 року хотів повністю усунути Коновальця від впливу Військової організації, взяти під своє керування і повністю усунути і дискредитувати Коновальця.

Євген Коновалець у кінці жовтня 1922 року виїхав із дружиною в еміграцію і ніколи не повернувся до Львова.

Особисте

– Євген Коновалець і Ольга Федак брали шлюб у соборі Святого Юра. Як вони познайомились?

– Ольга Федак знала Євгена Коновальця з 1920 року. Є їхні світлини з Ворохти серпня 1921 року.

Молодший брат Євгена – Степан, якому восени 1920 року доводилось перетинатись з Ольгою Федак, згадував, що вона цікавилась Євгеном.

Коли Євген Коновалець повернувся у липні 1921 року до Львова, побачив не дуже добре ставлення до себе з боку побратимів Січових стрільців, то якось поділився з Андрієм Мельником, що у Львові його тримає лише Ольга.

У лютому 1922 року вони одружилися, а 1 січня 1924 року в подружжя народився син Юрій.

Думаю, що Євген назвав його на честь свого дуже доброго товариша Юрія Отмарштейна (український військовий діяч часів УНР, полковник армії УНР), якого вбив невідомий, і це мабуть було перше політичне вбивство 2 травня 1922 року в таборі для інтернованих в Польщі.

Коновалець їздив до нього на похорон. Син у Коновальців був хворобливий, мав проблеми з легенями. Батько дуже любив сина. Бувало під час лікування сина він міг якийсь час не спілкуватись із членами Проводу українських націоналістів. Юрій не одружився, у 35 років помер від раку легень.

– Як родина давала собі раду в еміграції, як заробляли на життя?

– В еміграції винаймали житло. Євген Коновалець отримував зарплату в ОУН. Основні фінансові надходження ОУН були від української еміграції з США та Канади.

У 1929 році Євген Коновалець протягом чотирьох місяців був у США і Канаді і дещо розчарувався. Бо зрозумів, які є чвари між різними українськими політичними центрами.

В Європі – УНР, ЗУНР, «гетьманці», ОУН. У Північній Америці такі ж діяли середовища, які конкурували за гроші української еміграції.

Сім’ю Ольги та Євгена підтримував Степан Федак, який періодично пересилав гроші зі Львова.

УВО, ОУН

– Коновалець, коли виїхав до Києва, Львів був австро-угорським, а згодом уже повернувся у Львів польський і покинув це місто назавжди, виїхавши у Європу. Тобто, відтоді УВО мало два рівні управління – в еміграції та крайовий у Львові?

– Після вимушеного виїзду в еміграцію Коновалець сформував керівний центр УВО в місті свого проживання, так само було і з керівництвом ОУН.

У Галичині діяв крайовий осередок, який займався підпільною революційною діяльністю проти офіційної польської влади. Першим крайовим керівником УВО був Андрій Мельник.

– І так це потім перейшло на ОУН: еміграційна ОУН і крайова.

– Після виїзду з Польщі утвердження командного осередку УВО відбувалось у комунікації з урядом ЗУНР.

Коновалець вважав, що УВО має право розраховувати на гроші з Північної Америки, які отримував уряд ЗУНР. Петрушевич використав цю співпрацю, щоб на неповний рік усунути Коновальця від керівництва УВО.

Крім того в цей час Євген Петрушевич почав отримувати радянські гроші. Цей момент дуже вдало використовували багато українських істориків, які старались довести, що буцімто Коновалець на УВО брав гроші від радянських спецслужб.

Насправді, у цей час Коновалець не керував УВО. Ця структура була підпорядкована Євгену Петрушевичу.

І коли терпіння щодо радянських грошей, тиску на УВО, і рівень поінформованості, що гроші таки йдуть від ворога, дійшли до межі, то члени УВО усунули людей Петрушевича від Військової організації та повернули Коновальця.

До слова, у 1920 році Євгена Коновальця пробували завербувати радянські спецслужби через його однокурсників – братів-двійнят Дідушків (Василь Дідушко навіть десь тиждень був командиром Січових стрільців, а потім певний час служив помічником у цій формації).

Як вони переконували Коновальця?

Мовляв, «слухай, омріяна тобою Україна є, але це не УНР, а це УСРР. Ти хотів української мови – подивись, що все діловодство українською».

Далі пропонували гроші. Але як? Люди Коновальця мали виконати якусь підпільну роботу восени 1920 року на території УСРР. І за цю роботу хтось мав платити гроші.

Суми були навіть 250 тисяч німецьких марок, які мав заплатити якийсь банкір з німецьким прізвищем, а насправді під ним приховувався радянський агент.

Євген Коновалець припинив із братами листування на початку 1921 року.

– Коли Коновалець у 1924 році повернувся в УВО, якою бачив місію цієї організації?

– Фактично, саме тоді вона почала називатися Українською військовою організацією (УВО).

Цим Коновалець хотів продемонструвати, що це не просто якась західноукраїнська, регіональна, галицька структура, а така, що бореться за відродження соборної української держави.

Він був зацікавлений, щоб в УВО входили люди зі всієї України. Найбільш гучні справи діялись в крайовій УВО.

Євген Коновалець пробує об'єднати всі націоналістичні організації навколо УВО, які існували в Празі, Берліні, Львові.

На той час уже усі розуміли, що Коновалець – культова постать.

– Чи Євген Коновалець мав контроль над УВО, живучи в еміграції, чи доходила до нього правдива інформація про те, що відбувалось в крайовій організації? Чи не бракувало «шептунів»?

– Він був максимально пильний, фільтрував інформацію, здатний був бачити і оцінити реальну ситуацію.

Всі його проєкти були вдалі, справили великий вплив на перебіг історії України, а крутими і загальнонаціональними феноменами в українській дії.

На мою думку, він добре реалізував досвід громадсько-політичної діяльності в «Просвіті», Українському студентському союзі та УНДП.

У всіх організаціях, до заснування яких мав відношення Коновалець, було вибудовано так керівництво, що всі рішення ухвалювались колективно, чи то Стрілецькою радою, чи то Начальною командою, чи Проводом. Він спочатку творив команду.

Євген Коновалець говорив, що справа боротьби – це не його особиста справа, а загальна і всі несуть за неї відповідальність. А коли всі відповідають, то це зовсім інший рівень ухвалення рішень.

Коновалець, а також УВО та ОУН, яким він керував, не вникали в конфлікти з іншими українськими політичними середовищами.

Що їм вдалося особливо зробити? Звісно, винести питання життя українців під окупаціями на міжнародну арену, де окупантами позиціонувались поляки та совєти.

Під наглядом спецслужб

– Як проти Євгена Коновальця працювали радянські спецслужби?

– Коновалець постійно був під наглядом радянських зовнішніх служб безпеки. Однак в розробку для фізичної ліквідації, мабуть, взяли на початку 1930-х років.

Все почалось тоді, коли він жив у Женеві. Радянські спецслужби за допомогою своїх дипломатичних представництв у Женеві в Швейцарії творили пекло Євгенові Коновальцю з 1934 року.

– Як дискредитували Коновальця?

– У Женеві, мовляв, є Ліга Націй, а тут проживає «головний терорист» українського національно-визвольного руху.

Так радянські спецслужби позиціонували Коновальця, а радянські дипломати, мовляв, хвилювались за своє життя, тому вони вимагали від уряду Швейцарії депортувати цю людину.

Коновалець довів у 1936 році, що він не терорист. Два роки тривала судова тяганина. У цей час він не міг жити з дружиною і сином.

Для нього було справою честі довести, що він не терорист, що він – українець. Швейцарія дозволила йому перебувати в країні, але завжди, коли він буде приїжджати, мав просити дозвіл. Коновалець із родиною виїхав у Рим.

Вже у 1934–1936 роках у середовище Проводу ОУН проникли такі люди, як Василь Хом'як і Павло Судоплатов, які працювали в органах безпеки СРСР.

Тоді Євген Коновалець якраз розбирався зі своїми судами, і комунікацією займались в організації його заступники. Вони не побачили проблеми, що з’явились люди з УСРР.

Важливо розуміти, якщо говоримо про ОУН, що це невелика група людей, яка не мала ні достатньо грошей, ні достатньої кількості людей, а особливо висококваліфікованих, які б здатні були займатися підривною діяльністю на території УСРР.

Коновалець не мав достовірної інформації, щоб формувати для себе правильне розуміння, що таке УРСР і що там відбувається. І всі, хто звідти приходить – це радянські агенти, бо вільні люди не мали можливості виїхати з СРСР.

– Коновалець перебував за кордоном, а у Зашкові на Львівщині жили його родичі. Як вони ставились до діяльності Євгена Коновальця?

– З кінця 1920 року, коли Євген Коновалець жив у Празі та Відні, то батьки просили його повернутись і почати жити, як жили інші люди.

Певний період батьки Євгена Коновальця були під наглядом, зокрема польських органів безпеки.

Є навіть переписка в польських органах безпеки, що мама десь планує їхати і бачитиметься з сином, тому потрібен нагляд протягом подорожі.

Насправді, батьки дуже важко це все переносили, вони любили сина, якого називали Гєньо.

Але на якомусь етапі в житті зрозуміли, хто він такий, що давно в українському національному житті, що це людина, яка вже не належить собі, а належить українській нації. І вони змирилися.

Їм трошки було легше у цьому питанні, бо в них були ще два сини – Мирон і Степан. Степан залишився жити в Зашкові, а потім в Куликові. Мирон залишився в еміграції.

Степан після радянської окупації зазнав переслідування, арешту, в'язниці, депортації і помер в 1950-х роках.

– 47-річного Євгена Коновальця вбив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна 22 травня 1938 року. Чому Кремль після вбивства Симона Петлюри бачив головним своїм противником Євгена Коновальця? Чому Сталіну так розходилось знищити Євгена Коновальця?

– Радянські спецслужби чітко розуміли, що це за постать і що Організація українських націоналістів буде єдина сила, якщо почнеться Друга світова війна, яка зможе нав'язати, допомогти певним революційним процесам на території України.

І це, звісно, дуже їх турбувало.

Крім того, ОУН дискредитувала Радянський Союз у світі, розповідаючи про Голодомор.

Коновалець, Провід були добрими комунікаторами з представниками інших націй бездержавних колишньої Російської імперії.

І Сталін розумів, що ця комунікація може призвести до того, що у разі війни не тільки українці піднімуться, але й інші народи: грузини, вірмени, азербайджанці. Євген Коновалець зустрічався з представниками різних націй, але не розглядав серйозно ці рухи, не робив на них ставку, але певною мірою це теж для радянських спецслужб були серйозні виклики.

Вони розуміли, що Коновалець спромігся створити іншу Україну без території України. Тобто питання боротьби об'єднує Україну і Америку, і Європу, тому є інша Україна, Україна без України.

Радянські спецслужби розуміли, що ліквідувати Коновальця, це означає розколоти і послабити значення ОУН.

На той час організація мала вже непогані контакти з військовою розвідкою Німеччини, дипломатичними колами Італії та Японії. І про українське питання було відомо парламентарям Британії. Тому вони розуміли, що треба завершувати з цією організацією і її керівником.

Коновалець розмовляв в сім'ї українською, знав польську, німецьку. З французькою йому допомагала дружина. Він без проблем міг спілкуватись з різними людьми. Можливість жити в міжвоєнній Європі він мав завдяки Литві, яка надала йому громадянство, а можливість займатись політикою мав завдяки литовському журналістському посвідченню.

Він не був ідеологом, Коновалець – це організатор українського націоналізму. Ключовими ідеологами в ОУН були Сціборський, Вассиян, Ленкавський та інші. Тобто ті, хто мав відношення до Проводу і загалом до ОУН.

– Після вбивства Євгена Коновальця у 1938 році Ольга залишилась із хворим сином, якому тоді було 14 років, у Римі. Юрій у 1958 році помер. А дружина Коновальця прожила до 1979 року. Хто їй допомагав?

– Ольга Коновалець мала литовське громадянство як і чоловік, але потім вона прийняла італійське і померла як громадянка Італії.

Звісно, що вона була на утриманні в ОУН. Степан Федак також подбав, щоб його діти мали все необхідне, живучи в еміграції.

Підтримував її і Андрій Мельник із дружиною Софією, яка була сестрою Ольги. Ольга Федак у 1948 році описала архів Євгена Коновальця, щоб його не викрали радянські спецслужби, та передала у Вінніпег.

Донині всі матеріали, а також пістолет, записники Євгена Коновальця зберігаються в Канаді.