(Рубрика «Точка зору»)
Сигізмунд фон Герберштейн (1486–1566) був дипломатом у Священній Римській імперії.
Він двічі, у 1517 та 1526 роках побував у Москві як посол.
Це дало йому змогу побачити зсередини життя Московії, зокрема політичні порядки в цій державі, яка в той час набирала сили й почала витісняти зі східноєвропейських просторів Велике князівство Литовське й Руське.
У 1549 році Сигізмунд фон Герберштейн написав працю «Rerum Moscoviticarum Commentarii» («Коментарі про московські справи»).
І хоч ці спостереження були написані майже 500 років тому, вони і сьогодні видаються актуальними.
Чому? Судіть самі.
Про князя Івана ІІІ, якому тоді вдалося значно розширити кордони Московії, Сигізмунд фон Герберштейн писав:
«Для бідних людей, пригноблених й ображених більш могутніми, доступу до нього не було. Під час обідів він так напивався, що його долав сон, при цьому всі запрошені сиділи налякані й мовчали. Коли прокидався, то він звично протирав очі й починав жартувати й виявляв веселість щодо гостей. Зрештою, яким би він могутнім не був, він все ж був змушений підкорятися татарам. Коли прибували татарські посли, він виходив до них за місто назустріч і, стоячи, вислуховував їх, коли вони сиділи…»
Хіба, це поєднання деспотизму щодо власного народу і раболіпства щодо тих, хто сильніший, не повторюється зараз очільником Росії Путіним?
Не кращим був наступник Івана ІІІ, його син Василь ІІІ.
Сигізмунд фон Герберштейн так писав про нього:
«Хоча государ Василь був дуже нещасливим на війні, його (піддані) завжди хвалять його, начебто він провадив вдало справи. І нехай додому поверталася ледь чи не половина воїнів, однак московіти роблять вигляд, начебто в бою не втратили ні одного. Владою, яку має над своїми підданими, він далеко перевершує усіх монархів світу. Він довів до завершення також те, що почав його батько, а саме: відняв у всіх князів та в інших знатних людей всі фортеці і [замки]. Навіть своїм рідним братам він не дає фортець, не довіряючи їм. Всіх однаково пригнічує жорстоким рабством, тому якщо комусь дасть наказ бути при дворі чи йти на війну, чи спорядити посольство, той вимушений сповнити те все за свій рахунок…»
Чи не те саме бачимо в теперішній Росії, де прокремлівські ЗМІ всіляко вихваляють Путіна й замовчують втрати на війні проти України і пов’язані з нею проблеми?
Зрештою, і не дивно, адже нинішній російський президент сконцентрував у своїх руках владу, як і Василь ІІІ.
Сигізмунд фон Герберштейн відзначав також таке, говорячи про московського правителя:
«Свою владу він застосовує до духовних так, як і до мирян, розпоряджаючись без перепон, по своїй волі життям та майном кожного з радників, які є в нього; ні один з них не є настільки значним, щоби мати сміливість сперечатися із ним чи протидіяти йому в якійсь справі. Вони прямо заявляють, що воля государя є волею Божою і щоб не зробив государ, він робить це по волі Божій. …якщо ж хто-небудь питає про якусь непевну й сумнівну справу, то звично отримує відповідь: «Про це відає Бог і великий государ»
Охарактеризувавши тиранічну владу Московії, Сигізмунд фон Герберштейн доходить такого висновку:
«Важко зрозуміти, чи то народ через свою грубість потребує государя-тирана, чи то від тиранії государя народ стає таким грубим, безчуттєвим та жорстоким».
Петро Кралюк – заступник голови Вченої ради Національного університету «Острозька академія», професор, заслужений діяч науки і техніки України
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Форум