Вибір редакції: світ
Атаки дронів і штурми на мотоциклах. Чого очікувати від літнього наступу Росії?
Небо всіяне дронами, а в полях фронтів війни Росії прти України гудуть мотоцикли. Росія нарощує темпи наступу на різних напрямках, а Україна готується відбивати наступ влітку.
- Які особливості цього етапу російсько-української війни?
- Як змінилося використання дронів?
- Та чи є сенс йти в штурми на мотоциклах?
Радіо Свобода зібрало думки провідних експертів.
Що планує Росія
Два загартовані в боях російські мотострілецькі полки увірвалися до зруйнованого села Нова Полтавка, перетнувши автомагістраль Т0504, яка з'єднує Покровськ та Костянтинівку. Це сталося орієнтовно 13 травня.
...є ознаки того, що російські війська можуть розпочати масштабний наступ у найближчі тижні
Ця дорога слугувала критично важливою лінією постачання для українських військ та їхніх пошкоджених оборонних ліній вздовж 100-кілометрової ділянки фронту.
Військові експерти кажуть, що втрата автомагістралі навряд чи призведе до негайного краху українських позицій. Однак це не полегшує життя українським підрозділам, що тримають оборону майже в облозі.
Тим паче це актуально зараз, коли літній сезон бойових дій входить у розпал – є ознаки того, що російські війська можуть розпочати масштабний наступ у найближчі тижні.
Триває четвертий рік повномасштабної війни, у якій слабша по всіх об'єктивних показниках Україна відбиває атаки і стримує наступ другої після США (за рейтингом Global Firepower) армії у світі.
За цей час Сили оборони України не лише знищили вражаючу кількість російських загарбників, а й змогли піднятися на рівень, коли власними засобами завдають по Росії ударів у відповідь, спричиняючи колосальні втрати для її обронно-промислового комплексу.
При нинішніх темпахів війни Росія має всі шанси зафіксувати понад 1 мільйон загиблих і поранених у боях до кінця року.
Між тим, очільник Росії Володимир Путін «та його найближче оточення не планують припиняти війну», заявив 26 травня президент України Володимир Зеленський.
«Є багато доказів того, що вони готуються до нового наступу. Росія планує продовження війни»
Спекотне літо після зимового затишшя
Зимове затишшя у великих операціях на більшій частині майже 1100-кілометрової лінії фронту можна пояснити головним чином тим, що Росія відновлює свої підрозділи та поповнює арсенали. Зимова багнюка ускладнювала перетин полів важкими транспортними засобами обох сторін. Зимове небо ускладнювало російським військово-повітряним силам обстріл українських позицій важкими планерними бомбами.
Ситуація змінилася в останні тижні.
Російські війська останнім часом просуваються швидшими темпами, каже Еміль Кастехельмі, військовий аналітик фінської моніторингової організації Black Bird Group.
За його словами, автомагістраль T0504 була хорошим маршрутом для постачання та транспортування. Утім із січня 2025-го, відколи зруйнований міст на південь від Нової Полтавки, українські війська її переважно не використовують.
Тим не менш, «фактичного прориву в районі Нової Полтавки в справжньому сенсі цього слова немає», – каже аналітик у коментарі для Радіо Свобода.
...просування відбувається відносно помірними темпамиКастехельмі
«Прорив означатиме, що оборона руйнуватиметься швидше та серйозніше, щоб механізовані сили противника змогли швидко скористатися ситуацією та просунутися глибоко в оборонні позиції, – каже Еміль Кастехельмі. – Однак наразі просування відбувається відносно помірними темпами, хоча й швидше, ніж те, що ми бачили цього року»
Усе активніший темп операцій викликав побоювання, що Росія планує ширший наступ цього літа – можливо, спробувати захопити решту Херсонської, Донецької та Запорізької областей України. Путін та його радники називали це пріоритетом.
«Цілком ймовірно, що влітку спостерігатимемо посилення боїв, особливо на Донеччині», – вважає Кастехельмі.
Наступ Росії, ймовірно, «стартуватиме м'яко, але кількість та масштаб атак постійно зростатиме». Про це каже Джек Вотлінг, старший науковий співробітник британського Королівського інституту об’єднаних сил.
«Дійсно, є ознаки того, що цей процес вже розпочався», – зазначає Вотлінг у звіті за 20 травня.
«Основні російські зусилля влітку знову будуть спрямовані проти ключових міст Костянтинівка та Покровськ»
... літня кампанія стане серйозним випробуванням на витривалістьБєлєсков
Головний постачальник зброї для України – Сполучені Штати – наразі припинили поставки. Це стало результатом спроб адміністрації президента Дональда Трампа домогтися припинення вогню між Москвою та Києвом.
Таке рішення вже створює проблеми для деяких підрозділів на передовій.
Та якщо українські підрозділи зможуть стримати просування росіян, це, ймовірно, приведе до більшої підтримки українських військових зусиль на Заході, вважає старший аналітик фонду «Повернись живим» Микола Бєлєсков. Або ж, додає він, це переконає скептиків Білого дому щодо Трампа посилити свою політику щодо Москви.
«Для виснаженої війною України майбутня літня кампанія стане серйозним випробуванням на витривалість»
Атака дронів
Застосування дронів – наземних, повітряних, морських, як розвідувальних так і ударних, а також як автономних, так і керованих людиною-оператором – переосмислило те, яким військові командири, інженери і навіть офіцери піхоти бачать поле бою.
Не можна рухатися, не будучи поміченимДрісколл
Солдати з обох сторін повідомляють: стало важко, якщо не неможливо, проводити традиційні штурми, коли піхотинців перевозять для атаки на ворожі позиції, підтримуючи бійців важким озброєнням, таким як танки або бойові броньовані машини.
«Не можна рухатися, не будучи поміченим – ось що відбувається в Україні», – сказав міністр армії США Деніел Дрісколл у подкасті на початку цього місяця.
З меншою кількістю людей та меншою промисловою базою Україна розглядає дрони як спосіб зрівняти умови гри з російськими військами.
Повільно усвідомлюючи цю технологію, російські війська збільшили використання власних безпілотників, спершу опираючись на іранські розробки, а пізніше – на власні.
У лютому цього року українська влада оголосила про нову ініціативу під назвою «Лінія дронів» – йдеться про масштабування найефективніших безпілотних систем.
Ці зусилля «були вирішальними для підтримки оборонних та наступальних можливостей України», – вважає Хорхе Ріверо, офіцер морської піхоти США у відставці та фахівець із російських військових сил в Інституті оборонного аналізу.
«Без цих змін важко уявити, як Україна могла б підтримувати свій оперативний темп або стримувати нещодавні російські наступальні дії», – зауважує експерт.
Взимку у Покровську російські війська намагалися поступово проникнути до центру постачання українських позицій. Однак українським підрозділам вдалося дати відсіч.
«Лінія дронів демонструє, як Україна перейшла від використання дронів спеціального призначення до інтегрованих, масово створених можливостей. Це дає відчутні тактичні та оперативні результати», – вважає Ріверо.
Водночас Росія також почала створювати власні спеціалізовані підрозділи дронів, один із яких, як вважається, допоміг перерізати українські лінії постачання в Курській області.
Окрім цього, Росія використовує свій арсенал дронів для ураження цивільних цілей в Україні: житлових будинків, електростанцій, мостів.
Із 26 травня Росія запустила понад 1390 дронів по невійськових цілях, за даними Повітряних сил ЗСУ. За словами офіційних осіб, ця нічна атака стала наймасштабнішою за кількістю випущених дронів від початку повномасштабного вторгнення.
Масований обстріл України армією РФ: 12 загиблих, серед них троє дітей з однієї родини
Чи доцільні штурми на мотоциклах?
Донедавна великі, важкі транспортні засоби – танки, бронетранспортери, бойові машини піхоти – були улюбленою зброєю для сучасних наземних армій.
Однак в Україні вони стають дедалі вразливішими з огляду на масове використання дронів для ураженя важкої техніки.
І тоді з'являється мотоцикл.
І Україна, і Росія переходять на позашляхові мотоцикли, які є швидкими та універсальними, утім не мають жодного захисту.
Російські війська вже кілька місяців використовують цю тактику. У пропагандистському відеоролику Міністерства оборони Росії, опублікованому 26 квітня, один такий підрозділ на мотоциклах було описано як «десантників на залізних конях».
Українські війська 26 квітня повідомили про російський наступ за участю мотоциклів поблизу населеного пункту Багатир, що на південь від Покровська. Раніше у квітні російський підрозділ спробував переправитися через річку Оскіл, на північ від Куп'янська, поєднуючи бронетехніку з мотоциклами, повідомив речник ОТУ «Харків» Павло Шамшин.
«Головне завдання – швидко дістатися з пункту А до пункту Б. Використання мотоциклів для цього не найбезпечніше, але, скажімо так: ви зазнаєте набагато менших втрат», – розповів Шамшин у коментарі для «Суспільного».
Мотоцикли рухаються досить швидко
«Уявіть, що 50 мотоциклів їдуть полем. Скільки дронів потрібно використати, щоб знищити їх усіх? – додав він. – Мотоцикли рухаються досить швидко – щоб подолати поле довжиною 1,5 кілометра, знадобиться від трьох до п’яти хвилин. А дрон потрібно екіпірувати, запустити»
Прагнучи відтворити деякі російські тактики, українські командири створили власну. 425-й окремий штурмовий полк «Скала» цього місяця опублікував відео, де бійці тренуються на мотоциклах для штурму.
Росія, маючи більшу армію та населення, з якого можна вербувати рекрутів, може дозволити собі високі втрати від нападів на мотоциклах, як вважає український військовий оглядач Олександр Коваленко.
«Україна не повинна воювати такими методами. Наше завдання – мінімізувати наші втрати та максимізувати втрати противника», – написав він у своєму телеграм-каналі. – І використання мотоциклів у штурмах не допоможе виконати цей план».
Переглянути всі оновлення за день
Золото Афганістану і Китай: де проблеми?
Міністерство внутрішніх справ уряду «Талібану» 7 січня підтвердило, що внаслідок зіткнень між посадовцями золотодобувної компанії-підрядника та мешканцями району Чах-Аб у провінції Тахар, що розпочалися на початку року, загинули четверо людей, ще п'ятеро отримали поранення.
Смертельне зіткнення на золотій шахті на півночі Афганістану пролило нове світло на прагнення «Талібану» розширити видобуток золота, викликаючи питання щодо значною мірою нерегульованих операцій та їхньої іноземної, переважно китайської, підтримки.
Останній інцидент стався після того, як Міністерство внутрішніх справ уряду «Талібану» 7 січня підтвердило, що внаслідок зіткнень минулого тижня між посадовцями контрактної золотодобувної компанії та жителями району Чах-Аб у провінції Тахар загинули чотири людини, а ще п'ятеро отримали поранення.
Серед загиблих троє місцевих жителів та один співробітник компанії, повідомив журналістам після інциденту речник Міністерства внутрішніх справ Абдул Матін Кане. І додав, що за звинуваченням у вбивстві заарештовані один охоронець компанії та один місцевий житель, а діяльність фірми призупинена на час розслідування.
Він не вказав компанію та не назвав імен жертв, але напад стався в районі, відомому великою кількістю китайських або спільних афгансько-китайських гірничодобувних підприємств.
Активні протести
Жителі кажуть, що протистояння почалося після того, як компанія почала копати на сільськогосподарських та житлових землях. Це спричинило протести, які призвели до насильства, і вкотре підсвітило зростання напруженості довкола золотого сектора Афганістану, який стрімко розширюється, але залишається «непрозорим» за правління «Талібану».
На жаль, в Афганістані немає жодного нагляду, і видобуток здебільшого відбувається в районах, які найлегше експлуатуватиАбдул Кадір Мотафі
З моменту повернення «Талібану» до влади у серпні 2021 року мінеральні ресурси країни, які вважаються основою економічного відновлення, вступили в нову фазу. Вона характеризується характеризується обмеженим наглядом, зростанням іноземної – переважно китайської – участі та дедалі більшим опором з боку місцевих жителів.
У листопаді 2025 року в результаті двох окремих нападів загинули п'ять громадян Китаю, які працювали на золотій копальні поблизу віддаленого кордону Таджикистану з Афганістаном. Залишається незрозумілим, хто стояв за нападами, але, згідно з повідомленнями Радіо Свобода, було виявлено зростання напруженості та насильства між місцевими жителями та підтримуваними Китаєм гірничодобувними компаніями через екологічні проблеми та обурення, спричинене видобутком корисних копалин регіону.
«На жаль, в Афганістані немає жодного нагляду, і видобуток здебільшого відбувається в районах, які найлегше експлуатувати», – сказав Радіо Свобода Абдул Кадір Мотафі, ветеран гірничодобувної промисловості Афганістану. І додав, що громадський контроль та незалежний нагляд за копальнями, що працювали за контрактами з «Талібаном», був сильно обмежений.
Видобуток корисних копалин на кордоні створює додаткові екологічні проблеми.
У північних провінціях, як-от Бадахшан і Тахар, видобуток золота різко зріс за участі пов'язаних з «Талібаном» місцевих лідерів, причому громади скаржаться на переселення та ізоляцію, тоді як інші отримують прибуток.
Звичайні люди не можуть підійти навіть на кілометр до шахтиМісцевий житель
У районі Шахр-е-Бузург провінції Бадахшан, приблизно за 50 кілометрів від Файзабада, видобуток золота різко зріс невдовзі після захоплення влади «Талібаном».
Сільські жителі, які колись промивали русла річок за допомогою простих інструментів, побачили, як їхня неформальна діяльність поглинулася більшою концесією, контрольованою чиновниками «Талібану» та китайськими партнерами за допомогою важкої техніки.
Працівники, які спілкувалися з Радіо Свобода, кажуть, що великі території тепер огороджені та охороняються озброєними людьми, пов'язаними з впливовими особами, що відрізає місцевих жителів від землі та води, від яких вони раніше залежали.
«Звичайні люди не можуть підійти навіть на кілометр», – сказав Радіо Свобода один із працівників копальні на умовах анонімності, побоюючись можливих наслідків.
Гірничодобувна зона Шахр-е-Бузург охоплює як державні, так і приватні землі, причому китайські компанії та пов'язані з «Талібаном», як повідомляється, експлуатують державні ділянки, тоді як приватні власники або копають самі, або продають ділянки зовнішнім інвесторам.
Експорт сировини без розбору не має позитивного економічного ефектуАзарахшт Хафізі
За оцінками жителів, у районі та його околицях зараз працює понад 500 груп, враховуючи робітників, які прибувають з інших провінцій, як-от Кандагар і Гільменд, що збільшує тиск на місцеву екологію.
Вплив гірничодобувних робіт на навколишнє середовище помітний у північних річкових долинах. Жителі села кажуть, що фісташкові гаї та пасовища були знищені, а днопоглиблювальні роботи та роботи з відведення води неодноразово змінювали русло Амудар'ї, великої річки в регіоні, яка також протікає через Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан.
Старійшина однієї з громад у Бадахшані, який поспілкувався з Радіо Свобода на умовах анонімності, щоб уникнути помсти з боку «Талібану», сказав, що китайські гірничодобувні компанії привозять власну охорону з Кабулу та діють із широкою свободою, не інвестуючи при цьому в місцеву громаду.
За його словами, досі немає нових клінік, шкіл чи мостів, а прибутки надходять переважно до компаній, чиновників «Талібану» та невеликого кола місцевих інвесторів.
Ключове рятівне коло для «Талібану»
Міністерство гірничодобувної промисловості та нафти «Талібану» мало що зробило, щоб спростувати ці місцеві занепокоєння.
Режим оголосив тендери на родовища золота в районах Рагістан та Шахр-е-Бузург Бадахшану, але не оприлюднив тексти контрактів, дані про доходи чи стан навколишнього середовища.
На національному рівні міністерство пропагує гірничодобувну промисловість як наріжний камінь економічної політики та підписало десятки угод з іноземними, переважно китайськими, партнерами, що передбачають значні інвестиційні зобов'язання в кількох провінціях, включаючи Тахар.
Для влади «Талібану» в Кабулі гірничодобувна промисловість приносить важливий потік твердої валюти в умовах санкцій та дипломатичної ізоляції. Чиновники стверджують, що проєкти, що фінансуються іноземними компаніями, створять робочі місця та фінансуватимуть національний розвиток, вказуючи на основні показники інвестицій та прогнозовані частки державних доходів.
Однак економісти та фахівці з гірничої справи попереджають, що експорт переважно необробленої руди за слабкого регулювання ризикує призвести до виснаження родовищ Афганістану, обмеженої зайнятості та поглиблення нерівності.
Азарахш Хафізі, колишній генеральний директор Торгово-промислової палати Афганістану, сказав Радіо Свобода, що Афганістан повинен переробляти більше своїх корисних копалин на внутрішньому ринку, щоб побудувати ланцюжки створення вартості та створити стійкі робочі місця, а не покладатися на масовий експорт сировини.
«Експорт сировини без розбору не має позитивного економічного ефекту. Наші шахти виснажуються, а ми залишаємося бідними, – сказав Хафізі. – Ми повинні видобувати менше, але видобувати належним чином, переробляти матеріали всередині країни та створювати додану вартість».
Варіанти тиску США на Іран: від військового до прихованих операцій
Сполучені Штати закликали своїх громадян «негайно» залишити Іран на тлі протестів у країні та можливих ударів з боку американських війcькових. Таке повідомлення опубліковане 13 січня на сайті віртуального посольства США в Тегерані.
Президент США Дональд Трамп неодноразово заявляв про можливість військового удару по Ірану на підтримку протестувальників. Радіо Свобода аналізує, які тут є варіанти.
Військові дії США проти Ірану, схоже, знову опинилися на порядку денному у Вашингтоні на тлі дедалі смертоноснішого придушення протестів у містах і населених пунктах по всій країні.
За непідтвердженими повідомленнями, під час придушення протестів загинули понад 500 людей – деякі правозахисні групи вважають, що реальна кількість жертв може бути в кілька разів більшою. Ці протести стали одним із найсерйозніших викликів для Тегерана з часів Ісламської революції 1979 року.
Демонстрації спалахнули через стрімке зростання інфляції та обвал національної валюти, однак згодом переросли у ширший протест проти влади країни.
І Вашингтон, і Тегеран дали зрозуміти, що відкриті до переговорів. Втім, президент США Дональд Трамп заявив, що дії можуть бути вжиті незалежно від цього, з огляду на повідомлення про жорстокі дії проти протестувальників.
«Ми можемо з ними зустрітися. Зустріч готується, але, можливо, нам доведеться діяти через те, що відбувається ще до цієї зустрічі», – сказав Трамп журналістам на борту Air Force One 11 січня.
Сполучені Штати закликали своїх громадян «негайно» залишити Іран на тлі протестів у країні та можливих ударів з боку американських війcькових. Таке повідомлення опубліковане 13 січня на сайті віртуального посольства США в Тегерані.
Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі 12 січня заявив: «Ісламська Республіка Іран не прагне війни, але повністю готова до неї».
Отже, які варіанти має Вашингтон, якщо дипломатія зазнає провалу?
Обмежені удари
Серед переваг обмежених ударів по символічних цілях. це те, що вони несли би менші ризики для Збройних сил США та знижували б імовірність ураження цивільного населення. Крім того, такі дії легше вписуються у наявні військові можливості США в регіоні та за його межами і теоретично їх можна здійснити без залучення союзників США в країнах Перської затоки.
«Це найменш ризикований варіант. Він не має такої ж імовірності зворотних наслідків, як у випадку, коли намагаються знищити ключову військову інфраструктуру», – сказала в коментарі Радіо Свобода Марина Мірон, дослідниця з оборонних студій у Королівському коледжі Лондона.
Водночас деякі аналітики зазначають, що цей варіант має низку серйозних недоліків. Насамперед він може дозволити режиму у Тегерані мобілізувати патріотичну підтримку та відвернути увагу від причин, які живлять загальнонаціональні протести, водночас завдавши незначної реальної шкоди.
Крім того, це могло б стати сигналом для протестувальників, що Вашингтон не поспішає їм на допомогу, тоді як іранські сили безпеки вбивають і заарештовують людей. Прикладом такої цілі міг би бути об’єкт на кшталт казарми, що належить поліції, воєнізованим формуванням «Басідж» або Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР).
Тривала кампанія
Більш скоординована кампанія ударів по КВІР могла б мати відчутніший ефект, особливо якщо піти далі та включити удари по іранських ракетних об’єктах, системах командування й управління, а також по інших силах безпеки.
Одна з проблем полягає в тому, що військово-морські сили США наразі не представлені в регіоні у достатній кількості та з належними можливостями. Найближчий авіаносець – USS Abraham Lincoln – зараз перебуває в Південно-Китайському морі, де проводить навчання з бойовими стрільбами. Це кілька днів переходу від Перської затоки.
Збройні сили США мають військові бази в регіоні – у таких країнах, як Кувейт, Об’єднані Арабські Емірати та Катар. Однак, за повідомленнями, ці держави попросили Вашингтон утриматися від військових дій.
Багато хто остерігається іранської контратаки. Під час 12-денної війни в червні, коли Ізраїль та США націлювалися на ядерну програму Ірану, іранський ракетний удар по авіабазі в Катарі змусив нервувати.
Ця атака була здебільшого символічною, але Іран погрожував помстою у разі нового удару США, і цього разу він міг би бути більш суттєвим. Експорт викопного палива від союзників США в країнах Перської затоки, що проходить через Ормузьку протоку, міг би зазнати перебоїв. Також можлива атака на Ізраїль, що піднімає ризик ширшого регіонального конфлікту.
«Сучасна ситуація для Ісламської Республіки є екзистенційною. Це битва, що безпосередньо спрямована на саму суть і природу режиму», – сказав Алі Мамурі, науковий співробітник університету Дікін в Австралії у коментарі Іранській службі Радіо Свобода. «Якщо його атакують, він майже напевно відповість усіма наявними можливостями».
Спеціальні сили, ліквідація
Після усунутого лідера Венесуели Ніколаса Мадуро – чи стане верховний лідер Ірану Алі Хаменеї наступним у списку на затримання силами спецпризначення США?
Така операція видається малоймовірною: сили США були зосереджені навколо Венесуели значно у більшій кількості та також отримували допомогу від розвідки всередині режиму, згідно з повідомленнями ЗМІ.
Ще один сценарій – це ліквідація, яка знищила б керівництво режиму та спровокувала би боротьбу за владу в Ірані. Це також сильно залежало б від наявності відмінних даних розвідки.
Аналітик британського King’s College Мірон вважає що «найлогічнішим варіантом» було б «об’єднання розвідувальних зусиль на місцях, можливе озброєння опозиції… спроба взяти під контроль принаймні якесь велике місто, а вже звідти поширювати вплив».
Головний недолік тут – результат непередбачуваний і може призвести до ще більшого хаосу та кровопролиття. Але новий режим, навіть такий, що очолюється КВІР, міг би бути готовий до співпраці з Вашингтоном.
«Я думаю, що це ймовірно», – сказав Майкл Рубін, колишній чиновник Пентагону та старший науковий співробітник вашингтонського American Enterprise Institute у коментарі Радіо Свобода.
Блокади, кібератаки, звукова зброя
Трамп має й інші варіанти на столі.
«Дуже ймовірно, що також розглядаються невійськові варіанти. Вони можуть включати повну економічну блокаду Ірану, щоб перешкодити його експортові нафти до Китаю, або кібератаки, що порушують системи зв’язку та схвалення рішень іранських сил безпеки», – сказав Алі Ваез, директор Іранського проєкту в Міжнародній кризовій групі.
Кібератаки вже траплялися раніше. У 2021 році іранські автозаправні станції зазнали кібератаки, за які Іран звинуватив США та Ізраїлю без надання доказів. Подібні атаки відтоді повторювалися.
У 2019 році Іран заявив про розкриття шпигунської мережі ЦРУ після кібератаки на оборонні системи. Американські медіа тоді повідомляли, що це була атака США, посилаючись на неназваних чиновників.
Можуть також існувати менш традиційні варіанти атак.
Після операції США у Венесуелі речниця Білого дому Каролайн Лівітт оприлюднила слова людини, яка нібито пережила атаку звуковою зброєю:
«Це було як дуже інтенсивна звукова хвиля. Раптово я відчув, ніби моя голова вибухає зсередини. У нас у всіх почалося носове кровотеча. Дехто виривав кров’ю. Ми впали на землю, не в змозі рухатися», – сказав чоловік.
Однак ці дані не були підтверджені незалежно або офіційно.
Боксер, водій вантажівки та хіп-хоп-артист: протестувальники, вбиті в Ірані
Фереште Газі
Десятки протестувальників були вбиті під час жорстокого розгону з боку влади на тлі триваючих загальнонаціональних демонстрацій проти істеблішменту Ірану.
Іранська служба Радіо Свобода – Радіо Фарда – станом на 11 січня підтвердила загибель 35 протестувальників, хоча вважають, що реальна кількість жертв є значно більшою.
За даними правозахисної організації Iran Human Rights, наразі загинули щонайменше 192 протестувальники, серед них – дев’ятеро неповнолітніх.
Американська група HRANA заявила, що підтвердила смерть 490 протестувальників та 48 співробітників служб безпеки, а також затримання понад 10 600 осіб за два тижні заворушень.
Протести спалахнули на базарах Тегерана 28 грудня. Відтоді вони поширилися на десятки міст і населених пунктів по всій країні з населенням близько 92 мільйонів осіб.
Понад половина підтверджених Радіо Свобода смертей припадає на західні провінції Лурестан, Ілам і Керманшах. Ці три бідні провінції є домівкою для етнічних меншин і особливо сильно постраждали від поглиблення економічної кризи в Ірані, яка стала каталізатором протестів.
Переважна більшість убитих протестувальників – молоді чоловіки, і більшість із них загинули від вогнепальних поранень. Іранські сили безпеки застосовували жорсткі методи, зокрема відкривали прямий вогонь по натовпу.
Стажер-юрист
Щонайменше семеро протестувальників були вбиті в провінції Лурестан – регіоні проживання лурської етнічної групи. П’ятеро з них загинули лише в невеликому місті Азна.
Серед загиблих – Ахмад Реза Амані, 28-річний стажер місцевої колегії адвокатів. Його застрелили сили безпеки Ірану під час протесту 1 січня.
Під час тієї ж демонстрації в Азні загинув 15-річний Мустафа Фаллахі. Інший підліток, 16-річний Таха Сафарі, був поранений пострілом і згодом помер від отриманих ран.
Амір Хоссам Ходаяріфард загинув 1 січня під час протесту в місті Кохдашт у Лурестані. Місцевий підрозділ Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) заявив, що Ходаяріфард був членом воєнізованого формування «Басідж», однак його родина відкинула цю заяву.
Іншим загиблим протестувальником у Лурестані став Ахад Ебрахімі. Його застрелили під час протесту в місті Нурабад 1 січня.
Бодибілдер і боксер
3 січня десятки протестувальників зібралися біля двоповерхової будівлі, яку використовував КВІР, у місті Малекшахі в провінції Ілам. Поки демонстранти скандували антиурядові гасла та кидали каміння в будівлю, члени КВІР піднялися на дах і відкрили вогонь по натовпу.
П’ятеро людей загинули в одному з найкривавіших інцидентів з початку протестів.
Серед убитих – Фарес Агхамохаммаді, Мехді Емаміпур і Латіф Карімі. За словами сина Карімі, той був колишнім членом КВІР і загинув після того, як закликав силовиків не стріляти по протестувальниках. Родина повідомила Радіо Свобода, що він був серед учасників протесту.
Ще одним загиблим став 27-річний бодибілдер Реза Азімзаде, убитий 3 січня в Малекшахі. Інший спортсмен – боксер Мохаммад Реза Карамі – був поранений під час протесту і згодом помер у лікарні.
Водій вантажівки
3 січня в провінції Керманшах загинули троє протестувальників. Серед них – брати Расул і Реза Кадіворіан, обидва будівельники.
Старший брат, 20-річний Реза, був застрелений під час протесту. Його брат Расул, 17 років, був поранений і згодом помер у лікарні.
У повіті Харіс у Керманшасі 2 січня під час протесту загинув 42-річний водій вантажівки. Влада заявила, що Алі Азізі був членом КВІР, однак його родина це заперечує.
Тренер із футзалу
У південній провінції Фарс Ходадад Ширвані-Манфард був застрелений у голову з близької відстані під час протестів 1 січня в місті Марвдашт.
Родичі 33-річного чоловіка розповіли Радіо Свобода, що його вбили поблизу поліцейського відділку. Відео, оприлюднені в соціальних мережах, показують, як протестувальники несуть його тіло.
Ще двоє – зокрема 26-річний тренер із футзалу Амір Мохаммад Кохкан і Мансур Мохтарі – також були застрелені силами безпеки в Марвдашті. Родичі Кохкана повідомили Радіо Свобода, що він помер від кульового поранення в груди.
Хіп-хоп-артист
Щонайменше чотири людини загинули в південно-західній провінції Чахармахал і Бахтіарі. Серед них – 20-річний Саджад Валаманеш Зейлаеї та 21-річний Ахмад Джаліл, яких убили під час мітингу в місті Лордеґан 1 січня.
28-річний Соруш Солеймані, якого називали хіп-хоп-артистом, був застрелений 4 січня під час протестів у Хафешджані.
Власник магазину
Священне шиїтське місто Кум стало місцем кількох протестів, які завершилися загибеллю людей.
Хосейн Рабії помер від вогнепальних поранень у груди. Місцевий чиновник у Кумі заявив, що 34-річний власник магазину загинув після вибуху ручної гранати, яку він нібито мав при собі. Родина відкинула цю версію.
Мохаммад Нурі помер у Кумі 2 січня. Його родичі повідомили, що його застрелили в груди.
У центральній провінції Ісфаган Даріуш Ансарі Бахтіярванд загинув під час протесту в місті Фуладшахр 1 січня. Зображення його бездиханного тіла в лікарні широко поширилися в соціальних мережах.
Поліція заявила, що 37-річний чоловік загинув унаслідок бійки з невідомими особами, однак його родичі стверджують, що після участі в протесті у Фуладшахрі його переслідували та вбили співробітники сил безпеки Ірану.
- Протягом минулого тижня президент США Дональд Трамп посилив тиск на правлячу верхівку в Тегерані, він нині розглядає кілька варіантів підтримки протестів в Ірані, повідомили Axios і The New York Times з посиланням на неназваних американських посадовців. Хоча в публікаціях зазначається, що Трамп іще не ухвалив рішення щодо форми та масштабу будь-яких кроків, The Wall Street Journal повідомила, що конкретні варіанти буде представлено президентові 13 січня.
- Іранська влада закликала людей взяти участь у спонсорованому урядом мітингу, запланованому на 12 січня. У текстових повідомленнях, надісланих громадянам Ірану, їх закликали вийти на марш проти того, що вони називають «підривними елементами та озброєними терористами, пов’язаними зі Сполученими Штатами та сіонізмом».
- Міністерство закордонних справ України закликає міжнародну спільноту розглянути можливість посилення тиску на іранський режим за насильство проти власного народу та підтримку війни Росії проти України. Як написав 10 січня в соцмережі Х міністр Андрій Сибіга, підтримка Іраном агресивної війни Росії проти України та репресії проти власних громадян є складовими тієї самої політики насильства та неповаги до людської гідності.
Розслідування: Сербія поглиблює співпрацю з Китаєм через поставки дронів та систем ППО
На тлі зростання глобальної напруги та триваючої нестабільності на Західних Балканах Сербія посилила військову співпрацю з Китаєм, закуповуючи сучасні дрони та системи протиповітряної оборони, що свідчить про їхнє стратегічне зближення.
Хоча Белград продовжує заявляти про свій військовий нейтралітет і зберігає прагнення до членства в Європейському Союзі, розширення оборонного партнерства з Пекіном показує набашато складнішу геополітичну динаміку.
Митні дані, проаналізовані Балканською службою Радіо Свобода, свідчать, що за останні два роки державна оборонна промисловість Сербії імпортувала з Китаю товарів приблизно на 280 мільйонів доларів.
У записах не зазначені конкретні типи озброєнь, однак аналітики вважають, що йдеться, ймовірно, про дрони, системи ППО та нове обладнання, пов’язане зі старими закупівлями.
Від російських літаків до китайських ракет
Останні закупівлі озброєнь Сербії свідчать про дедалі більш розгалуджену стратегію постачання. Поряд із російськими винищувачами МіГ-29 та французькими літаками Rafale Белград звернувся до китайських постачальників за передовими системами, які є дешевими та менш політично суперечливими.
За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру (SIPRI), у 2020–2024 роках Китай забезпечив 57% загального імпорту зброї Сербії, випередивши Росію (20%) та Францію (7,4%).
Хоча SIPRI не зафіксував нових поставок від Китаю у 2024 році, показники попередніх років відображають стабільну співпрацю між країнами, зокрема постачання зенітних ракетних комплексів середньої дальності FK-3, які домінують серед усіх китайських систем у сербському арсеналі.
«FK-3 – це велика закупівля за вищою ціною, ніж решта систем, придбаних за останні п’ять років, – зазначає дослідниця SIPRI Катаріна Докич у коментарі для Радіо Свобода. – Китай стає провідною країною в постачаннях зброї до Сербії».
Ні Міністерство оборони Сербії, ані посольство Китаю в Белграді не відповіли на запити Радіо Свобода прокоментувати ці звіти.
Зміцнення «сталевої дружби»
Оборонний поворот Сербії у бік Китаю лише ілюструє те, що сербські та китайські лідери неодноразово називали «сталевою дружбою» – зростаючу економічну, політичну та технологічну кооперацію між країнами.
Сербія стала першою європейською країною, яка придбала китайські дрони CH-92 та CH-95, а також системи ППО FK-3 і HQ-17 – техніку, яку Китай раніше експортував переважно до країн Азії та Близького Сходу.
Белград не оприлюднює даних щодо кількості та технічних характеристик отриманих систем.
«Не існує достовірних загальнодоступних даних», – сказала Докич. – «Ми знаємо лише те, що сербська влада демонструвала на публіку».
За законом, Сербія зобов’язана публікувати щорічні звіти про торгівлю зброєю, однак останній опублікований звіт охоплює лише 2022 рік.
Разом із Білоруссю та Росією Сербія залишається однією з небагатьох європейських країн, які імпортують значні обсяги незахідного озброєння, попри застереження ЄС і США щодо безпекових та політичних ризиків, що несе співпраця з Китаєм у військовій сфері.
Що розказують дані про військові зв'язки Белграда
Бази даних SIPRI та Реєстру традиційних озброєнь ООН підтверджують, що найбільші закупівлі Сербії з Китаю відбулися у 2019–2023 роках. У 2019 році Сербія замовила 50 ракет FT-8, а також шість безпілотників CH-92, призначених для розвідки та точкових ударів.
Дрони були поставлені у 2020 році, після чого Сербія замовила три системи ППО HQ-22 (експортна версія FK-3) разом із 300 ракетами, які були доставлені у 2022–2023 роках.
У 2022 році Сербія придбала 10 розвідувально-ударних безпілотників CH-95, які ввійшли в експлуатацію наступного року.
За даними SIPRI, у 2023 році Сербія також закупила чотири системи короткої дальності HQ-17A та 100 ракет, які були доставлені у 2024 році й продемонстровані під час параду «Застава 2024». Загальна вартість цих купівель не була оприлюднена.
Чи отримала Сербія китайські зенітно-ракетні комплекси HQ-9?
Деякі медіа в Сербії припускали, що Белград може претендувати або вже отримав систему великої дальності HQ-9 – китайську пускову систему класу «земля-повітря» з радіусом дії 200 кілометрів.
Повідомлення про те, що єгипетські військові вантажні літаки кілька разів приземлялися на сербській авіабазі Батайніца в середині 2025 року, підігріли чутки про поставки HQ-9, оскільки літаки того ж типу раніше використовувалися для аналогічних китайських вантажів.
Радіо Свобода підтвердило один маршрут польоту в жовтні цього року, який пролягав з Єгипту до Китаю і назад із фінальною зупинкою в Сербії. Водночас ані відкриті джерела, ані офіційні заяви не підтверджують, що Сербія експлуатує HQ-9. Наразі відомими користувачами цієї системи є Єгипет, Пакистан, Марокко, Узбекистан і Туркменистан.
Чому китайські системи привабливі для Сербії?
Ціна, технічна сумісність і політична гнучкість – основні чинники, які пояснюють інтерес Сербії до китайських систем, зазначає Докич.
За її словами, китайські системи ППО базуються на радянських і російських розробках, що робить їх технічно сумісними з наявним у Сербії озброєнням російського походження.
У сфері дронів Белград робить акцент на передачі технологій: співпраця з китайськими розробниками CH-92 безпосередньо сприяла створенню сербського дрона «Пегаз», представленого у 2022 році.
У сфері дронів Белград робить акцент на передачі технологій: співпраця з китайськими розробниками CH-92 безпосередньо сприяла створенню сербського дрона «Пегаз», представленого у 2022 році.
Міністр оборони Сербії Братислав Гашич заявив, що оборонна співпраця з Китаєм дедалі більше зосереджуватиметься на обміні технологіями та внутрішньому виробництві.
«Ціна відіграє велику роль в інтересі до китайської зброї», – сказала Докич, підкреслюючи «готовність Белграда зберігати добрі політичні відносини з Китаєм».
Вона також зазначила, що інші країни Західних Балкан, які є членами НАТО, не витрачають стільки коштів на оборону і «мають значно скромніші амбіції у закупівлях військової техніки».
За даними SIPRI, протягом останніх п’яти років Сербія була найбільшим закупельником зброї в регіоні.
Докич наголосила, що Албанія, Північна Македонія та Чорногорія мають дуже чіткі цілі у військових закупівлях, зосереджені переважно на піхотному озброєнні або вертольотах подвійного – військового й цивільного – призначення.
«Їхні амбіції нижчі, і вони мають інші можливості ніж Сербія. Також вони не хочуть купувати зброю у Китаю, оскільки Китай є стратегічним конкурентом США – їхнього головного союзника».
«Малоймовірно, що Сербія могла б закуповувати озброєння у США так, як це роблять країни-члени НАТО», – додала вона.
Балансування між Сходом і Заходом
Президент Сербії Александар Вучич неодноразово захищав закупівлі озброєнь у Китаю як «законні та прозорі», називаючи їх необхідними для модернізації оборонних спроможностей країни.
Під час візиту до Пекіну у вересні цього року Вучич був присутній на військовому параді та заявив, що обговорював додаткові закупівлі, хоча й виключив придбання балістичних або гіперзвукових ракет.
Попри застереження Брюсселя, у липні 2025 року Белград і Пекін також провели спільні військові навчання з тактики застосування дронів у китайській провінції Хебей.
У міру того як Сербія продовжує співпрацю з Китаєм у сфері військових технологій та спільних навчань, вона опиняється на перехресті. Її військова модернізація дедалі більше залежить від східних партнерів, навіть попри декларовану відданість європейській інтеграції.
Еволюція відносин із Пекіном не лише змінює оборонні спроможності Сербії, а й відображає її постійні спроби балансувати між геополітичними сторонами – що, зрештою, може привернути увагу Брюсселю та Вашингтону.
Протести в Ірані наростають. Путін може втратити ще одного союзника?
Кіан Шаріфі
В Ірані тривають масштабні протести. Тисячі людей заполонили вулиці окремих районів Тегерана, інших великих міст та навіть невеликих містечок. У відповідь влада вдається до силового розгону акцій. З вечора 8 січня в Ірані запровадили інформаційну блокаду: вимкнувши інтернет та телефонний зв’язок.
Чому люди вийшли на вулиці? Чого вони хочуть? І до чого тут США та Росія?
«На протест вийшли і молоді, і старі. Ми втомилися від високих цін, хіджабу та всього іншого. Ми хочемо зміни устрою»
Уже 13 днів в Ірані тривають протести, попри жорстоке придушення акцій та погрози влади покарати «бунтівників».
ВсеХвиля протестів в Ірані розпочалася 28 грудня 2025 року з акцій на Великому базарі в Тегерані, спровокованих економічною кризою. Проте виступи швидко набули масовості і люди вийшли на вулиці десятків міст Ірану. Це найсильніший прояв громадянської непокори в Ірані з 2022 року. Станом на 9 січня правозахисна організація Iran Human Rights підтверджує загибель щонайменше 45 демонстрантів та затримання понад 2 000 осіб, водночас Amnesty International заявляє про незаконне використання силовиками вогнепальної зброї. Для придушення протестів влада запровадила майже повну інформаційну блокаду, вимкнувши інтернет та телефонний зв’язок пізно ввечері 8 січня, тоді як Верховний лідер Алі Хаменеї офіційно звинуватив у дестабілізації США. На тлі ескалації Вашингтон оголосив про готовність до втручання у разі продовження вбивств цивільних осіб, що вивело внутрішній конфлікт у площину гострого міжнародного протистояння.із мітингів на базарах та демонстрації на заході Ірану, викликаних важкою економічною ситуацією. А до вечора 8 січня переросло у масові протести. Відео, опубліковані в соціальних мережах вночі, показали, що антиурядові акції пройшли навіть у фешенебельному районі Тегерана Саадатабад. Ці протести стали найбільшим проявом громадянської непокори в Ірані з часів повстання 2022 року. Поштовхом став заклик до дій від лідера опозиції та колишнього спадкоємного принца Рези Пахлаві.
9 січня протести охопили південно-східне місто Ірану Захедан, де віряни-суніти (балучі) вийшли на вулиці після п’ятничної молитви.
Відео у соцмережах свідчить, що силовими Ісламської республіки вдаються до насилля щодо протестувальників, але учасники протестів перейшли до сміливішої тактики: прямих сутичок із силами безпеки та підпалів постів поліції та напіввійськового формування «Басідж».
«Натовп, який був там, не здасться», – сказав Радіо Фарда (іранська служба Радіо Свобода) один із протестувальників у Мешхеді, на північному сході Ірану:
«На протест вийшли і молоді, і старі. Деякі літні люди ледь могли ходити, але все одно протестували. Був там один старий, який постійно проклинав [Верховного лідера Ірану Алі] Хаменеї. Ми втомилися від високих цін, [примусового] хіджабу та всього іншого. Це не просто одна чи дві речі – ми хочемо зміни устрою (зміни режиму)».
На відео чути, як протестувальники закликають до повалення верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї та повернення в країну Рези Пахлаві.
Жертви
Базована в Норвегії організація Iran Human Rights повідомила 9 січня, що за їхніми даними за 13 днів протестів в Ірані загинуло понад пів сотні мітингувальників (перед цим правозахисники називали цифру 45):
«Щонайменше 51 протестувальник, серед яких дев'ять дітей віком до 18 років, загинули, а сотні отримали поранення протягом перших тринадцяти днів нового раунду загальнонаціональних протестів в Ірані»
А іранська правозахисна організація HRANA стверджує, що 9 січня вони дізналися про 62 випадки загибелі людей під час протестів: 48 протестувальників і 14 силовиків.
Що каже влада Ірану?
Верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї виступив 9 січня із заявою до своїх прихильників.
Він назвав учасників протесту «саботажниками та агітаторами», які руйнують будівлі в країні, щоб «догодити» президенту США Дональду Трампу.
Хаменеї звинуватив Трампа, що він має «кров іранців на своїх руках» після ударів США по Ірану в червні 2025 року, і пригрозив, що «американського лідера скинуть».
Після цієї промови в кількох містах після п’ятничних молитов відбулися мітинги на підтримку Ісламської республіки, які активно висвітлювалися державними ЗМІ.
Прокурор Тегерана Алі Салехі назвав протестувальників, які палять державне майно та вступають у сутички з силовиками, «терористами», яким буде висунуто звинувачення в «могаребе» (moharebeh) – війні проти Бога, що може каратися смертною карою. Кілька силових структур в окремих заявах також застерегли протестувальників 9 січня.
Розвідувальна організація Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) заявила, що «продовження цієї ситуації є неприпустимим», і повторила твердження аятоли Алі Хаменеї про те, що протести, нібито, «спровоковані іноземними замовниками».
Очікується, що антиурядові протести відновляться з настанням сутінків.
Що сказав Дональд Трамп?
Якщо вони робитимуть це [вбиватимуть протестувальників], їм доведеться пізнати пеклоТрамп
2 січня президент США Трамп заявив, що Вашингтон втрутиться у події в Ірані, якщо там вбиватимуть протестувальників. У своєму дописі в Truth Social він зазначив: «Ми напоготові й зі зброєю в руках».
Дональд Трамп підтвердив цю позицію пізно ввечері 8 січня в інтерв’ю консервативному радіоведучому Г’ю Г’юїтту.
Трамп зазначив, що іранській владі було сказано «дуже рішуче – навіть рішучіше, ніж я кажу вам зараз – що якщо вони робитимуть це [вбиватимуть протестувальників], їм доведеться пізнати справжнє пекло».
9 січня Дональд Трамп знову повторив своє попередження:
«Краще не починайте стріляти, бо ми теж почнемо стріляти»
І додав: «Я просто сподіваюся, що протестувальники в Ірані будуть у безпеці, бо зараз це дуже небезпечне місце».
Президент США дав зрозуміти, що США не відправлятимуть свої війська до Ірану, але допустив удар «там, де це боляче»:
«Якщо вони почнуть вбивати людей, як це було в минулому, ми втрутимося. Це не означає boots on the ground («чоботи на землі», сталий вираз, який можна перекласти як «введення військ» – ред.), але це означає дуже, дуже сильний удар по них там, де боляче»
Новини зсередини країни просочуються повільно на тлі влаштованої владою Ісламської республіки інформаційної блокади, проте лідери США та Європи посилили свою увагу до подій в Ірані.Коментуючи відключення інтернету, перськомовний акаунт Держдепартаменту США написав у мережі X:
«Режим Ісламської Республіки повністю вимкнув інтернет, щоб змусити іранський народ замовкнути, але неможливо просто натиснути вимикач, щоб вбити їхню волю».
У червні 2025 року Сполучені Штати завдали ударів по об’єктах ядерної інфраструктури Ірану, після чого сприяли досягненню припинення вогню між Ізраїлем й Іраном, які майже два тижні обмінювалися ударами.
_________________________________
Ісламська республіка Іран є близьким військовим і політичним союзником Росії. Саме Іран надав дальнобійні дрони-камікадзе, якими Росія постійно атакує цивільне населення України.
Росія, скопіювавши технологію, відкрила у себе виробництво цих дронів, переназвавши їх «Герберами». З вересня 2022 року ці дрони щоночі тероризують цивільне населення України. Українці називають ці БПЛА «шахедами».
Також були повідомлення, що Іран надавав Росії балістичні ракети в обмін на російську військову техніку та підтримку. Офіційний Тегеран це заперечував. У січні 2025 року Росія і Іран підписали договір про « Всеосяжне стратегічне партнерство ». Ця співпраця охоплює оборонну, економічну та енергетичну сфери, посилюючи протистояння із Заходом.
Турбулентність у багатій на нафту Венесуелі: вплив на торгівлю і політику
Чи справді промальовується можливість різкого збільшення видобутку нафти у Венесуелі під контролем США?
Поки не зрозуміло, коли і в який спосіб це може статися.
Венесуела володіє найбільшими запасами нафти у світі, і президент США Дональд Трамп уже заявив, що американські компанії здатні вивести цю сировину на світовий ринок.
Особливу цінність становить венесуельська важка нафта: вона ідеально підходить для спеціалізованих нафтопереробних заводів (зокрема тих, що розташовуються на узбережжі Мексиканської затоки США), які оснащені обладнанням, яке дозволяє переробляти цю густу сировину на високорентабельні продукти – бензин та дизельне пальне.
На тлі нестабільної ситуації у Венесуелі, це лише один з багатьох сценаріїв розвитку світової економіки та відносин з ключовими партнерами колишнього режиму: Росією, Іраном, Китаєм та Кубою.
Росія
У 2025 році завдяки високій пропозиції відбулося найбільше з часів пандемії COVID-19 падіння ціни на нафту. Для Москви це вже тоді стало дуже болючим чинником, а теперішнє усунення від влади Ніколаса Мадуро у Венесуелі лише посилило цю проблему.
«Якщо наші американські «партнери» отримають контроль над нафтовими родовищами у Венесуелі, – написав російський олігарх Олег Дерипаска, – вони контролюватимуть понад половину світових запасів. Ймовірно, вони планують, щоб наші ціни на нафту не піднімалися вище за 50 доларів за барель».
Вони планують, щоб наші ціни на нафту не піднімалися вище за 50 доларів за барельДерипаска
Дерипаска – один із небагатьох російських олігархів, хто публічно критикував повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Втім, його слова відображають загальний інтерес Кремля до збереження високих цін на нафту.
«Перспектива зростання впливу США на венесуельський видобуток нафти... є явно небажаною для Москви», – сказала Радіо Свобода політична аналітикиня Олександра Сітенко.
Поки не зрозуміло, чи отримає США контроль над венесуельською нафтою.
Тимчасова президентка Венесуели Дельсі Родрігес, яка 5 січня склала присягу парламенту, зробила розпливчасті заяви щодо можливої співпраці з Вашингтоном. Водночас її реальний контроль над владою та її цілі залишаються під питанням.
«Для відновлення промисловості після спаду, що спостерігався в останні десятиліття, Венесуелі знадобляться значні інвестиції», – повідомив Радіо Свобода представник Міжнародного енергетичного агентства (МEA).
За словами Сітенко, через тривале неефективне управління та міжнародні санкції швидке зростання видобутку нафти є малоймовірним.
«У стратегічному плані Кремль більше хвилює не сам обсяг, а вплив на ринку. Розширення впливу США на венесуельську нафту посилило б здатність Вашингтона формувати глобальні енергетичні потоки і ціни, що може підірвати такі механізми, як ОПЕК+, на які Росія також покладається для стабілізації своїх доходів», – додала вона.
У статусі міжнародного аутсайдера Венесуела втратила більшість західних компаній, за винятком американського нафтового гіганта Chevron.
«Там, де економіка ще не зруйнована, працюють російські, іранські та китайські компанії. Звісно, Сполучені Штати хочуть їх витіснити», – сказав Радіо Свобода політичний аналітик Іван Преображенський.
Росію також насторожила заява Трампа у грудні про блокаду санкціонованих танкерів, що прямують до або з Венесуели. Невдовзі США захопили такий танкер, а російський прапор не допоміг. Це підвищує ризики для російського «тіньового флоту», який Москва використовує для обходу санкцій.
Водночас можлива й співпраця. Вашингтон сигналізував про свою зацікавленість в економічних вигодах від партнерства з Москвою. У Стратегії національної безпеки США йдеться про бажання «відновити стратегічну стабільність з Росією».
Іран
Блокада є одним із багатьох факторів, що загрожують Ірану так само, як і Росії. Це було особливо помітно минулого місяця, коли сили США захопили танкер, який був частиною тіньового флоту Ірану, біля узбережжя Венесуели.
Венесуела роками допомагала Ірану ухилятися від міжнародних санкцій.
Ключовим продуктом, який Венесуела отримувала з Росії, є розріджувачі – речовини для розведення густої, важкої венесуельської нафти. Іран, використовуючи тіньовий флот, експортував велику кількість розріджувачів до Венесуели в обмін на нафту (яку згодом відправляв до Китаю) та золото.
Венесуела також купувала іранську зброю.
Останні санкції США щодо цієї торгівлі були оголошені 30 грудня. У них згадуються закупівлі безпілотників, «традиційного озброєння» та хімікатів для балістичних ракет.
Майбутнє цих торговельних відносин наразі виглядає вкрай непевним на тлі масштабної присутності військово-морських сил США в Карибському морі.
Тим часом, враховуючи внутрішні політичні потрясіння в самому Ірані, деякі іранські ЗМІ припускають, що доля 2-мільярдного боргу Венесуели перед Тегераном опинилася під питанням.
Китай
Китай – ще один ключовий партнер Венесуели – «різко засудив застосування сил США проти суверенної держави».
Останній раз Ніколаса Мадуро бачили незадовго до його затримання на зустрічі з китайським представником у справах Латинської Америки Цю Сяоці. Минулого року Мадуро також зустрічався з китайським лідером Сі Цзіньпіном у Москві.
Окрім дипломатичних контактів, Китай також був головним покупцем венесуельської нафти, за даними МЕА.
Деніел Стернофф, аналітик Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету, припустив, що контроль США над промисловістю Венесуели може поставити ці поставки під загрозу.
«Експорт венесуельської сирої нафти може бути суттєво перенаправлений від Китаю до узбережжя Мексиканської затоки США», – написав він.
Ця торгівля була важливою для Каракаса, а для Пекіна ці зміни не є критичними: Венесуела забезпечує лише 4–5% імпорту нафти Китаю. Втрата частини або всіх цих поставок була б ударом, але не катастрофою.
Втім, венесуельська нафта є лише пазлом набагато заплутанішої картини перегляду торговельних відносин між Китаєм і США.
Сам Трамп намагався знизити напругу довкола цього питання. «Вони отримають нафту», – заявив він в ефірі Fox and Friends.
Іншим важливим аспектом економічних відносин є борг Венесуели Китаю, який оцінюють у 10 мільярдів доларів, і який частково погашають нафтовими поставками.
Трамп дав зрозуміти, що у військовому сенсі в Західній півкулі є лише одна наддержаваБрендс
Як і Росія та Іран, Китай також інвестував у економіку Венесуели, вклавши близько 18 мільярдів доларів з 2005 року, згідно з даними онлайн-трекера Американського інституту підприємництва (AІП). Старший науковий співробітник AІП Гел Брендс припустив, що Китай не відмовиться від продовження інвестування у Латинську Америку.
«Трамп дав зрозуміти, що у військовому сенсі в Західній півкулі є лише одна наддержава. Але Китай і далі шукатиме економічні, технологічні та політичні зв’язки в регіоні як частину гри на довгострокову перспективу», – вважає експерт.
Куба
Мабуть, жодна країна не є настільки вразливою до побічних ефектів дій США у Венесуелі, як Куба.
Країна, що перебуває у важкому фінансовому становищі, значною мірою залежить від венесуельських енергопостачань, які вона отримувала за значно субсидованими, низькими цінами.
Куба у нокаутіТрамп
«Венесуела на даний момент постачає Кубі приблизно 35 тисяч барелів нафти на добу, що становить 50 відсотків дефіциту нафти на острові», – сказав Радіо Свобода експерт Техаського університету в Остіні Хорхе Піньйон.
За його словами, Куба не має достатніх фінансових ресурсів, щоб компенсувати можливий дефіцит, і щоб уникнути економічного колапсу, «уряд США міг би попросити Венесуелу продовжити постачання нафти Кубі»
Посилення санкцій уже призвело до скорочення поставок, а Куба дедалі частіше стикається з масштабними відключеннями електроенергії – як у житловому секторі, так і в промисловості.
Сам Трамп прокоментував ситуацію лаконічно: «Куба у нокауті».
Захоплення США російського танкера є попередженням «тіньовому флоту»
Захоплення США нафтового танкера під російським прапором у Північній Атлантиці різко підвищує ставки у військово-морській блокаді Венесуели Вашингтоном, руйнуючи очевидну стратегію Кремля щодо зміни прапорів кораблів тіньового флоту для забезпечення їм захисту та розпалюючи ширшу напруженість з Москвою.
Ці дії загрожують підірвати прихисток, що його могла б створити реєстрація або перереєстрація в РосіїДжон Берджесс
За даними Windward, компанії морської розвідки, з моменту захоплення Сполученими Штатами танкера тіньового флоту під назвою Skipper у Карибському морі 10 грудня, близько 21 судна без прапора підняли російський прапор.
Після цього президент США Дональд Трамп оголосив про блокаду санкційних нафтових танкерів, що заходять чи виходять з портів Венесуели, що призвело до арешту США інших суден.
Зазвичай на борт судна під прапором можна піднятися лише з дозволу країни, яка надає прапор, тоді як судно без прапора не має такого правового захисту. Але, незважаючи на попередження Москви про відступ, гелікоптери Берегової охорони США піднялися на борт «Марінери», нещодавно перейменовану «Беллу 1», і взяли її під контроль.
Російський прапор не допоміг
«Ці окремі дії загрожують підірвати безпеку та прихисток, які в іншому випадку могла б створити реєстрація або перереєстрація в Росії», – заявив 7 січня Джон Берджесс, старший науковий співробітник Центру міжнародного права та управління в Університеті Тафтса, в інтерв'ю Радіо Свобода.
«Марінера» прийняла російський прапор лише 30 грудня після попередньої спроби висадки США, коли вона наближалася до венесуельських вод.
Берджесс сказав, що це зробило статус «Марінери» «неоднозначним», а це означає, що її нещодавно прийнятий російський прапор, який екіпаж навіть намалював на корпусі судна, не допоміг.
Судно було визнано бездержавним після того, як воно плавало під чужим прапоромРечниця Білого дому
«Це було законне вилучення з деякими пов’язаними з цим питаннями. Суда не повинні змінювати прапори для зручності. Має бути вагома причина», – сказав він.
Вашингтон, схоже, дотримувався аналогічної точки зору.
«Судно було визнано бездержавним після того, як воно плавало під чужим прапором», – сказала журналістам речниця Білого дому Каролайн Левітт, відкинувши протести російських законодавців про те, що захоплення було «порушенням морського права» або навіть «піратством».
За оцінками, розмір тіньових флотів, які Росія, Іран та Венесуела використовують для обходу міжнародних санкцій, становить близько 1000 суден. Їхня кількість зросла в останні роки, оскільки три країни прагнули підтримувати продажі нафти, які є життєво важливими для їхніх державних бюджетів.
Ці судна часто старі, у поганому стані та не мають страхування. Сотні з них були внесені до «чорного списку» Сполучених Штатів, Європейського Союзу та інших країн, що серйозно обмежує їхню здатність функціонувати, але не зупиняє її повністю.
«Шаблон» для «ще більших вилучень»
Аналітики судноплавної галузі вже заявили, що дії США проти суден без прапора, а також нещодавні удари українських безпілотників по суднах, що знаходяться під санкціями, у Чорному морі ознаменували нову еру жорсткіших дій проти тіньового флоту.
Суда не повинні змінювати прапори для зручностіДжон Берджесс
Захоплення «Марінери» виводить ситуацію на новий рівень.
«Американські регулятори стежать. Ймовірні подальші захоплення», – сказала Мішель Бокманн, старший аналітик морської розвідувальної аналітичної компанії Windward, під час вебінару 7 січня.
Бокманн додала, що цей крок щодо «Марінери» запропонував «взірець» для країн Балтійського моря, які зіткнулися із «загрозою, яку становить «тіньовий флот» для морської безпеки та навколишнього середовища, особливо ті, що перебувають під хибним прапором. США продемонстрували, що можливо перехоплювати, захоплювати та розправлятися з танкерами».
Також варто зазначити, що у випадку з «Марінерою» Сполучені Штати діяли не самотужки. Міністерство оборони Великої Британії заявило, що ВПС країни забезпечили додаткове спостереження та дозаправку ВМС на підтримку операції США.
Дипломатичні наслідки
Міністр оборони Британії Джон Гілі заявив, що американським військам дозволили використовувати їхні бази у Великій Британії для цієї місії, додавши, що це виправдано міжнародним правом, оскільки «Марінера» була частиною «російсько-іранської осі ухилення від санкцій, яка підживлює тероризм, конфлікти та страждання від Близького Сходу до України».
У заяві не лише пропонується інша правова аргументація. Вона також звертає увагу на складний геополітичний контекст захоплення судна.
Вашингтон місяцями веде переговори з Росією, Україною та європейськими країнами щодо припинення війни в Україні. Останні проекти містять гарантії безпеки Києву, які вже були неприйнятними для Москви.
Ці події є черговим ударом по престижу Москви після рейду США, який завершився затриманням ключового союзника Кремля, нині поваленого лідера Венесуели Ніколаса Мадуро.
Наслідки дадуть про себе знати.
Наразі не було зрозуміло, скільки російських членів екіпажу було на борту «Марінери». МЗС Росії зажадало від США забезпечити «гуманне та належне ставлення до російських громадян на борту «Марінери», закликаючи до дотримання їхніх прав та інтересів. Воно додало, що Сполучені Штати не повинні перешкоджати їхньому якомога швидше поверненню до Росії.
Однак Вашингтон порушив питання про те, що моряки постануть перед судом у США, що стане ще одним джерелом напруженості в найближчі дні.
Протести в Ірані: силовики «стріляли прямо по натовпу», каже свідок
Ілія Джазаері
Протестувальник в Ірані, який поспілкувався з Іранською редакцією Радіо Свобода, розповів, що сили безпеки відкрили вогонь по демонстрантах, а також здійснили рейд на лікарню, куди доставили поранених для надання медичної допомоги. Сполучені Штати назвали такі дії злочином проти людяності. Про порушення міжнародного права заявляють також правозахисники.
Десятки протестувальників зібралися біля двоповерхової будівлі, яку використовував Корпус вартових ісламської революції (КВІР), у місті на заході Ірану. Коли 3 січня демонстранти скандували антиурядові гасла та кидали каміння в будівлю, бійці піднялися на дах і відкрили вогонь по натовпу.
Про це розповів Мохаммад Хейдарі Іламі, мешканець Малекшахі, в провінції Ілам, який став свідком смертельного інциденту. Його слова підтверджують правозахисні організації.
«Ті, хто не бачив їх на даху, подумали, що це авіаудар», – сказав Іламі в інтерв’ю Радіо Свобода. –«Але коли деякі з поранених впали на землю, люди зрозуміли, що по них стріляють напряму».
«Було вбито кількох невинних людей, переважно молодь», – додав Іламі. – «Кількість поранених була дуже великою».
Яка кількість жертв?
Норвезька правозахисна організація Hengaw повідомила, що загинули п’ятеро протестувальників, а десятки отримали поранення. Іранська правозахисна організація Iran Human Rights, також базована в Норвегії, навела такі самі дані щодо кількості загиблих.
Іранські державні медіа заявили, що сили безпеки зіткнулися з «порушниками порядку», які намагалися штурмувати поліцейську дільницю, і що було вбито «двох нападників».
Це насильство стало одним із найкривавіших інцидентів від початку загальнонаціональних протестів, які спалахнули 28 грудня.
Іранці в десятках міст і населених пунктів вийшли на вулиці, висловлюючи гнів через катастрофічний стан економіки, на тлі стрімкого падіння національної валюти.
- Радіо Свобода на цей момент підтвердило загибель 20 протестувальників в Ірані.
- Норвезька організація Hengaw оцінює кількість загиблих у 25 осіб, серед яких – четверо дітей.
- За даними правозахисників, понад 1 000 людей були заарештовані.
- Мережа правозахисних активістів HRANA повідомила, що загинули щонайменше 29 осіб, зокрема двоє співробітників сил безпеки.
Іран впродовж останніх років пережив кілька хвиль загальнонаціональних протестів. Демонстранти вимагали ширших соціальних свобод і політичних прав, а також висловлювали обурення через стрімку інфляцію та нестачу води. Влада зазвичай відповідала жорстким застосуванням сили. Західний Іран, зокрема провінція Ілам, став ареною одних із найкривавіших урядових репресій під час нинішньої хвилі протестів.
«Вони били всіх, чи це були звичайні люди, чи медперсонал»»
Уже наступного дня після вбивства протестувальників у Малекшахі влада здійснила рейд на лікарню імені Імама Хомейні в сусідньому місті Ілам, куди доправили поранених учасників протестів.
4 січня бійці Корпусу вартових ісламської революції та спецпідрозділів оточили лікарню, біля якої зібрався великий натовп, зокрема люди, що намагалися дізнатися інформацію про своїх близьких.
За словами Іламі, він бачив, як силовики застосовували сльозогінний газ і вибивали вікна, щоб проникнути до будівлі лікарні.
«Попри атаки сил безпеки, включно із застосуванням сльозогінного газу, цей натовп і медичний персонал не дозволили їм забрати тіла загиблих і заарештувати поранених», – розповів він.
«Вони били всіх, кого бачилиСвідок
Зрештою сили безпеки штурмували лікарню, били та затримували медичних працівників. Чи були заарештовані поранені протестувальники та члени їхніх родин, залишалося незрозумілим.
«Вони били всіх, кого бачили – незалежно від того, чи це були звичайні люди, чи медичний персонал», – сказав Іламі. – «Вони били всіх».
Сполучені Штати назвали рейд на лікарню в Іламі злочином проти людяності.
«Рейд по палатах, побиття медичного персоналу та напад на поранених із застосуванням сльозогінного газу та бойових набоїв є очевидним злочином проти людяності», – заявили американські дипломати в мережі X.
У заяві від 6 січня правозахисна організація Amnesty International зазначила, що «напад іранських сил безпеки на лікарню в Іламі, де поранені протестувальники шукали медичної допомоги або прихистку, є порушенням міжнародного права і вкотре демонструє, наскільки далеко готова зайти іранська влада, щоб придушити інакомислення».
«Сили безпеки Ірану мають негайно припинити незаконне застосування сили та вогнепальної зброї проти протестувальників, покласти край свавільним арештам тих, хто звертається по допомогу до лікарень, забезпечити надання пораненим необхідної медичної допомоги та поважати недоторканність медичних закладів», – додала міжнародна правозахисна організація.
Наркокартелі, ангар для кокаїну, зброя: у чому США звинувачують Мадуро
Захоплений військовими США лідер Венесуели Ніколас Мадуро та його дружина Сілія Флорес постали перед судом у Нью Йорку 5 січня. На першому засіданні їм зачитали обвинувачення, які Міністерство юстиції США опублікувало раніше. Подружжя відмовилось визнати свою провину, а Мадуро заявив, що досі є президентом Венесуели і вважає себе військовополоненим.
У чому саме влада США обвинувачує Ніколаса Мадуро та його оточення – розбиралося «Настоящее время», проєкт Радіо Свобода для російськомовної аудиторії.
Хто проходить у справі
Ніколас Мадуро і його дружина Сілія Флорес проходять у США обвинуваченими у великій справі про наркотероризм. У документі, опублікованому Мін'юстом США, у якості обвинувачених фігурують ще чотири людини:
- Ніколас Ернесто Мадуро Герра (псевдонім «Ніколасито» або «Принц») – син усуненого лідера Венесуели і депутат Національної асамблеї Венесуели;
- Діосдадо Кабельйо – міністр внутрішніх справ і юстиції Венесуели, колишній віцепрезидент країни під час правління Уго Чавеса;
- Рамон Родрігес Часін – колишній міністр закордонних справ Венесуели;
- Ектор Геррего Флорес (псевдонім «Маленький Герреро») – громадянин Венесуели, якого влада США вважає головою однієї з найбільших ОЗГ у Південній Америці «Трен-де-Арагуа».
Загалом їм висунули обвинувачення по чотирьох пунктах:
- змова з метою наркотероризму;
- змова з метою ввезення кокаїну;
- володіння кулеметною зброєю і вибуховими пристроями;
- змова з метою придбання кулеметної зброї і вибухових пристроїв.
На суді були фізично присутні сам Мадуро та його дружина.
Зв’язки з картелями, дипломатичний і військовий захист
Усіх перерахованих, включно з Ніколасом Мадуро, обвинувачують у наркоторгівлі, а керівництво Венесуели зокрема – у співпраці з найбільшими наркокартелями у Південній Америці.
За даними прокурорів США, вище керівництво Венесуели стало активно брати участь у наркотрафіку в Карибському морі з 1999 року, ще під час Ніколас Мадуро перебуває при владі з 2013 року, після смерті Уго Чавеса, який також належав до соціалістичної партії PSUV. Більшість провідних демократій світу не визнавали легітимність Ніколаса Мадуро як президента Венесуели, – звинувачують у фальсифікаціях на виборах 2024 року та порушеннях прав людини. Як і до нього Чавес, Мадуро підтримував добрі стосунки з Москвою..
Мадуро ж продовжив допомагати наркоторговцям, йдеться у документі, і до 2020 року Венесуела допомагала ввозити на територію США від 200 до 250 тонн кокаїну щорічно – морським шляхом і авіатранспортом.
У обвинувальному висновку стверджується, що Ніколас Мадуро, його сім’я і наближені політики перебувають у змові ФАРК («Революційні збройні сили Колумбії») – повстанське угруповання, яке кілька десятиліть воювало проти уряду в Колумбії, влаштовувало вибухи і брало людей у заручники.АНО («Армія національного визволення») – ще одне збройне ліворадикальне угруповання в Колумбії, яке активно співпрацює з ФАРК.«Сіналоа» – найбільший в Мексиці наркокартель, який лідирує у продажі кокаїну в світі. З ним пов'язані справи про жорстокі вбивства, торгівлю людьми і торгівлю зброєю.«Північно-Східний картель» (наступник картелю «Зетас») – одне з найбільших ОЗУ Мексики, відома участю в міжнародній наркоторгівлі, вбивствами і викраденнями людей.«Трен-де-Арагуа» – транснаціональне ОЗУ з Венесуели, яке займається розбоєм в Латинській Америці та США. – усі визнані США міжнародними терористичними угрупованнями.
За даними американських прокурорів, обвинувачені, а також цивільні і військові чиновники Венесуели, напряму співпрацювали з представниками цих організованих злочинних угруповань (ОЗУ) і картелів, допомагаючи їм ввозити кокаїн на територію Штатів.
В обвинувальному висновку Мадуро та іншим обвинуваченим також інкримінується те, що вони надавали дипломатичний захист членам злочинних угруповань для перевезення наркотиків.
За даними прокурорів, між 2006 і 2008 роками тоді ще голова МЗС Ніколас Мадуро продав дипломатичні паспорти кільком людям, які були залучені у наркобізнес у Мексиці.
«Президентський ангар», десятки тонн кокаїну, хабарі: у чому звинувачують оточення Мадуро
Сілія Флорес Мадуро
Дружину Ніколаса Мадуро Сілію Флорес прокурори США звинувачують у отриманні хабарів на сотні тисяч доларів від «великого наркоторговця» у 2007 році – за організацію зустрічі з тодішнім головою Національного агентства з боротьби з наркотиками Венесуели Нестором Реверолом Торресом.
Її також звинувачують у замовних викраденнях і вбивствах.
Діосдадо Кабельйо
Діосдадо Кабельйо звинувачується у тому, що він напряму працював з колумбійським картелем «Зетас» і допомагав організовувати перевезення кокаїну морем – через Мексику у США. Як стверджується, кораблі з десятками тонн кокаїну йшли під захистом венесуельських військових.
Його також звинувачують у зв’язках з колумбійськими бойовиками і транспортуванні кокаїну між Колумбією і Венесуелою аж до 2025 року.
В обвинувальному висновку описаний епізод у 2006 році, у якому під охороною венесуельської Національної гвардії у Мексику відправили близько 5,5 тонн кокаїну через міжнародний аеропорт Симона Болівара.
Прокурори пишуть, що кокаїн у літак завантажили з президентського ангару, куди раніше приїхали близько 5 вантажівок з наркотиками. Хоча у Мексиці поставку перехопила місцева влада, зазначається у висновку, високопоставлені чиновники вимагали від наркоторговців хабар у розмірі $2,5 млн, яку отримав родич Діосдадо Кабельйо.
Родригес Часин
Колишній голова МЗС Венесуели Рамон Родригес Часин активно співпрацював з колумбійськими бойовиками ФАРК, отримував від них хабарі і переховував їх на території своєї особистої резиденції, стверджують американські прокурори.
За їхніми даними, у власності Часина перебувала велика ділянка землі поблизу кордону з Колумбією. На ній нібито розташовувався тренувальний табір ФАРК, де могли перебувати до 200 бойовиків.
Ніколас Ернесто Мадуро
Ніколас Ернесто Мадуро, син усуненого лідера Венесуели, іноді особисто брав участь у перевезенні партій, імовірно, наркотиків, стверджують американські прокурори з посиланням на свідчення неназваного капітана Нацгвардії Венесуели.
Гроші від хабарів і продажу наркотиків сім'я Мадуро використовувала, зокрема, для фінансування своїх політичних кампаній, йдеться в опублікованому документі прокуратури США. За даними засекреченого джерела американських правоохоронних органів, у 2015 році двоє родичів Мадуро погодилися відправити через «президентський ангар» кілька сотень кілограмів кокаїну до США.
Що говорив про звинувачення Мадуро
Вперше США опублікували звинувачення щодо Мадуро і його оточення ще в 2020 році. Сам Ніколас Мадуро публічно неодноразово заперечував будь-яку причетність до торгівлі наркотиками і зв'язків із злочинними угрупованнями.
Уже в 2025 році Мадуро звинуватив США у фабрикуванні звинувачень, назвав їх «брехливими» і заявив, що таким чином США намагаються виправдати підготовку військового вторгнення в країну.
За два дні до захоплення американськими військовими Ніколас Мадуро дав інтерв'ю телеканалу teleSUR, в якому заявив, що він готовий співпрацювати з США в сфері боротьби з наркоторгівлею і видобутку нафти.
Син Мадуро заявив перед початком судового засідання, що його батько був «викрадений» і закликав міжнародне співтовариство до «солідарності» у вимогах повернути Ніколаса Мадуро до Венесуели.
Глава МВС країни і один з обвинувачених у цій справі Діосдадо Кабельйо різко засудив дії США, прирівняв їх до «теракту» і пообіцяв помститися. Про публічні коментарі Кабельйо з приводу включення його до списку обвинувачених поки не відомо.
У ніч проти 3 січня американські війська завдали ударів по військових об’єктах у столиці Венесуели Каракасі й захопили лідера країни Ніколаса Мадуро і його дружину Силію Флорес. Влада США не вважає Мадуро легітимним президентом Венесуели і звинувачує його і Флорес у змові з метою «наркотероризму», ввезення кокаїну, зберігання зброї й вибухових пристроїв з метою використання проти США.
Представник Сполучених Штатів при ООН Майкл Волц заявив, що усунення й затримання лідера Венесуели Ніколаса Мадуро та його дружини було «хірургічною операцією із забезпечення правопорядку за підтримки військових США». За його словами, США не воюють із Венесуелою і не планують окупацію.
Президент США Дональд Трамп 4 січня заявив журналістам, що може наказати завдати нового удару, якщо Венесуела не співпрацюватиме зі Сполученими Штатами.
Мадуро і Путін. Розрахунок на карт-бланш. Які висновки робить Росія зі спецоперації США у Венесуелі
Для Кремля найочевидніший висновок із захоплення США Ніколаса Мадуро у Венесуелі може полягати в тому, що це удар по регіональному впливу Росії та по самолюбству Володимира Путіна, вважають експерти. Адже помітний союзник, який у травні уклав із очільником Росії пакт про «стратегічне партнерство», раптово втратив владу й опинився у в’язниці в Нью-Йорку.
Захоплення Мадуро сталося трохи більше ніж через рік після падіння Башара аль-Асада – сирійського лідера, який забезпечував Росії міцну опору на Близькому Сході в обмін на ключову підтримку у війні проти своїх опонентів. Це ще один серйозний удар по зусиллях Путіна відновити присутність Москви у світі після відступу, що настав після розпаду Радянського Союзу.
Ба більше, американський рейд у Венесуелі 3 січня за кілька годин зробив те, чого Росія не змогла досягти за майже чотири роки з моменту, коли Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну, однією із ключових цілей якого було і усунення лідера країни.
Відсіч України вимагає зосередженості Росії на війні, а це означає, що сценарій захисту Мадуро був би нереалістичним, навіть якби Москва цього хотіла.
До того ж корисність Венесуели для Росії, принаймні в економічному вимірі, зменшилася через санкції та інші чинники, які призвели до падіння видобутку нафти – галузі, у якій Росія має значні інтереси.
Разом із тим для Росії є й позитивні моменти. Зокрема Москва може вказувати на операцію США як на доказ того, що Вашингтон прагне нав’язувати свою волю іншим країнам і нехтує міжнародним правом, коли вважає за потрібне, – аргумент, який переконує частину аудиторії, попри війну Росії проти України.
У заявах 3 січня Міністерство закордонних справ Росії повідомило, що воно «вкрай стурбоване» тим, що назвало «актом збройної агресії проти Венесуели», і закликало Сполучені Штати «звільнити законно обраного президента суверенної країни та його дружину».
Проте, за словами аналітиків, для Кремля важливішим за підживлення такого образу Сполучених Штатів є сподівання, що дії Вашингтона у Венесуелі та зосередженість президента США Дональда Трампа на західній півкулі дадуть Москві більше простору – як у моральному, так і у військовому сенсі – для дій у тому, що вона вважає власною сферою впливу, насамперед в Україні.
«Незалежно від рішень, які Володимир Путін ухвалює щодо України, дедалі складніше засуджувати певні дії, спираючись лише на міжнародне право», – сказала в коментарі Радіо Свобода берлінська політична аналітикиня Александра Ситенко, експертка з питань зв’язків Росії з Латинською Америкою та іншими регіонами.
«Те, що роблять великі держави»
Зрештою, погляд Путіна по суті полягає в тому, що саме так і діють великі державиҐалеотті
Поширене сприйняття того, що операція США порушила міжнародне право, «аж ніяк не шкодить ширшому російському наративу», – сказав 4 січня у своєму подкасті Марк Ґалеотті, аналітик з питань Росії та почесний професор Школи слов’янських і східноєвропейських студій Університетського коледжу Лондона:
«Зрештою, погляд Путіна по суті полягає в тому, що саме так і діють великі держави, і що у великих держав є сфери впливу. І якщо ми дозволяємо Америці мати свою латиноамериканську сферу впливу, то логічним наслідком є те, що нам мають дозволити нашу – слов’янську»
Професор Інституту Росії при Королівському коледжі Лондона Сем Ґрін додає:
«Будь-яке роздратування через те, що Мадуро був усунутий Вашингтоном, буде пом’якшене обіцянкою глобального кондомініуму – у межах якого Москва отримала б право робити те саме у власному сусідстві»
Москва отримала б право робити те саме у власному сусідствіГрін
Є ознаки того, що Росія прагнула такого quid pro quo задовго до того, як у лютому 2022 року розпочала повномасштабну війну проти України.
Під час протистояння, у якому Росія допомагала захищати Мадуро на тлі спроб підтримуваного США опозиційного лідера усунути його, «росіяни… дуже чітко сигналізували, що вони хочуть якоїсь дуже дивної схеми обміну між Венесуелою та Україною», – заявила в жовтні 2019 року на слуханнях у Конгресі Фіона Гілл, яка з квітня 2017-го до липня 2019 року була головною радницею з питань Росії та Європи у Раді національної безпеки Трампа.
Суть російських сигналів полягала в наступному:
«Ви хочете, щоб ми пішли з вашого подвір’я. Ну, знаєте, у нас є власна версія цього. Ви перебуваєте на нашому подвір’ї в Україні», – сказала тоді Гілл.
Український чинник
Цього разу підхід Росії та її відносно стримана реакція на захоплення Мадуро є частиною низки подій, які демонструють, «наскільки бажання Росії підкорити Україну визначає всю її зовнішню політику», – написала в X Ганна Нотте, директорка з питань Євразії у James Martin Center for Nonproliferation Studies.
«Путін уникав співпраці з [колишнім президентом США Джо] Байденом, намагаючись змусити його відмовитися від України. Протягом минулого року він намагався залишатися у фаворі у Трампа, але цього разу – щоб спонукати його стати на бік Росії проти України», – зазначила Нотте.
«Чи то тиском, чи похвалою у взаємодії з американським лідером, кінцева мета Росії залишалася незмінною: вбити клин між США та Україною».
Хоча тон і зміст дипломатії щодо України можуть швидко змінюватися, наразі немає ознак суттєвого зсуву у позиції США після захоплення Мадуро. Це сталося на тлі кількох раундів переговорів за участі США, України, Європи та Росії в різних форматах, оскільки адміністрація Трампа намагається бути посередником у припиненні війни.
На пресконференції через кілька годин після операції в Каракасі Трамп заявив, що він «не в захваті від Путіна. Він убиває надто багато людей». А 4 січня він повторив висновок ЦРУ й сказав, що не вірить у те, що Україна здійснила удар безпілотником по одній із резиденцій Путіна наприкінці минулого місяця – після того, як раніше, здавалося, прийняв це твердження, яке, за його словами, йому передав російський президент у телефонній розмові.
Чи означає зосередженість на Венесуелі та західній півкулі, «що Сполучені Штати відволікаються?» – запитав Ґалеотті.
Його відповідь:
не думаю, що це матиме якийсь особливий вплив на те, що відбувається з Україною
«Звісно, можна замислитися, як узагалі можна реалізувати твердження, що вони збираються керувати Венесуелою. Але, з іншого боку, наддержава справді може водночас іти й жувати жуйку. Я не думаю, що це матиме якийсь особливий вплив на те, що відбувається з Україною».
Ґрін припустив, що якщо Кремль сподівається на широке порозуміння між великими державами та повну свободу дій щодо України, то він буде розчарований.
«Якщо карт-бланш на дії в Україні не буде наданий у стислі терміни, Москва запише це до стандартного американського лицемірства, що, ймовірно, зіпсує уявну коаліцію глобальної гегемонії між Путіним, Трампом і [головою КНР] Сі [Цзіньпіном]», – написав він.
Трамп скинув Мадуро у союзній РФ Венесуелі. Реакції в Києві та наслідки для Москви
Третього січня рано-вранці зі столиці Венесуели Каракаса й інших міст країни почали надходити повідомлення про повітряні удари по ній. Очевидці розповідали про вибухи на військовій базі у Фуерті-Тіуна, де перебуває вище військове керівництво країни.
Повідомлення ширилися на тлі неодноразових попереджень президента США Дональда Трампа про нові можливі заходи проти ймовірних мереж наркоторгівлі у Венесуелі.
Годинами пізніше сам Трамп підтвердив «широкомасштабний» удар проти Венесуели та її лідера Ніколаса Мадуро. Президент США також заявив, що Мадуро та його дружину було захоплено й вивезено з країни. Деталі операції обіцяв оприлюднити того ж дня трохи пізніше.
Подробиці зі США: що відомо
Американський телеканал CBS News повідомив, що президента Венесуели Мадуро захопили спецпризначенці з елітного підрозділу США «Дельта Форс».
«Багато гарного планування, багато чудових військ і чудових людей… Це була справді блискуча операція», – заявив у короткому коментарі The New York Times президент США Дональд Трамп, нагадавши, що подробиці будуть на пресконференції згодом.
Видання дізналося, що серед американських військових не було втрат під час операції. При цьому в результаті авіаударів у Венесуелі є загиблі й потерпілі. Їх кількість наразі невідома.
Тиран пішов. Тепер він – нарешті – постане перед правосуддям за свої злочиниКрістофер Ландау
Заступник держсекретаря США Крістофер Ландау написав в Х про «новий світанок для Венесуели» внаслідок американської операції там.
«Тиран пішов. Тепер він – нарешті – постане перед правосуддям за свої злочини», – натякнув посадовець на те, яка саме доля очікує на президента Венесуели Ніколаса Мадуро – авторитарного наступника лівого президента Уго Чавеса. Опозиція та правозахисні організації звинувачують режим Мадуро у фальсифікаціях на виборах та порушеннях прав людини.
Ще 2020 року США заочно звинуватили Мадуро в корупції, торгівлі наркотиками та інших злочинах. Вирок виніс Окружний суд Нью-Йорка. Держдепартамент обіцяв винагороду у розмірі 50 мільйонів доларів за інформацію, яка допоможе заарештувати президента Венесуели.
Сенатор-республіканець Майк Лі заявив, що зідзвонився з держсекретарем Марко Рубіо – вони обговорювали події у Венесуелі.
«Він (очільник Держдепартаменту США – ред.) повідомив мені, що Ніколас Мадуро був заарештований американськими військовослужбовцями для пред'явлення йому кримінальних звинувачень у Сполучених Штатах», – написав Лі в Х.
Відповідальна за економічну політику віцецепрезидентка Венесуели Делсі Родрігес, в руки якої, згідно з Конституцією країни, має перейти влада, за даними американських ЗМІ, попросила Дональда Трампа про докази, що Мадуро з дружиною живі. Виступаючи по державному телебаченню, Родрігес заявила, що їй невідоме місце їхнього перебування.
Сенатор-республіканець Лі з посиланням на Марко Рубіо заявив, що Мадуро перебуває під вартою у США. Джерела Sky News стверджують, що його арешт був узгоджений шляхом переговорів.
Міністр оборони Венесуели Владімір Падріньйо Лопез назвав атаку США «актом боягузництва» і заявив, що переговорів не буде. Лопез відкинув заяви, що операція пов’язана з наркотрафіком, і вважає її справжньою метою зміну в країні влади.
Реакція Москви
У Москві прокоментували події у Венесуелі фактично одразу, щойно з’явилися офіційні підтвердження можливої зміни влади там.
У російському МЗС заявили про «акт збройної агресії США проти Венесуели». Засудили його і висловили глибоку стурбованість, запропонувавши скликати Радбез ООН щодо Венесуели.
«Латинська Америка має залишатися зоною миру, якою вона проголосила себе 2014 року. А Венесуелі має бути гарантоване право самій визначати свою долю без будь-якого деструктивного, тим паче військового втручання ззовні», – йдеться в заяві МЗС Росії, яка сама з 2014 року веде війну проти України й прагне до політичного контролю над нею.
Невдовзі російське зовнішньополітичне відомство, будучи «вкрай стривоженим» повідомленнями про вивезення з Венесуели її лідера Мадуро, випустило ще одну заяву: хоче ясності щодо цієї ситуації.
«Подібні дії, якщо вони реально мали місце, є неприйнятним посяганням на суверенітет незалежної держави, повага якої є ключовим принципом міжнародного права», – кажуть в МЗС Росії.
Раніше, у репортажі від 31 жовтня, газета The Washington Post повідомила, посилаючись на отримані документи, що Мадуро написав листа президенту Росії Володимиру Путіну з проханням до Москви посилити протиповітряну оборону Венесуели шляхом оновлення раніше придбаних військових літаків «Сухой».
Листа мав доставити міністр транспорту Венесуели, який, за повідомленнями Росії, відвідав Москву в середині жовтня, йдеться в публікації. Видання також дізналося, що Мадуро шукав підтримки у Китаю та Ірану. Ні в Москві, ні в Каракасі не коментували публічно ці повідомлення.
Однак, за даними сайту відстеження польотів FlightData24, наприкінці жовтня до Каракаса прибув великий російський транспортний літак Іл-76, здійснивши складний маршрут із кількома зупинками. Незрозуміло, що було на борту.
Аналітики, що спілкувалися тоді з Радіо Свобода, вказували на обмежені можливості Москви допомогти своєму союзнику Мадуро, попри угоду між Росією та Венесуелою про стратегічне партнерство. Причина – війна в Україні зокрема, але не тільки.
«Якщо США серйозно налаштовані на зміну режиму у Венесуелі силою, Росія навряд чи зможе якось допомогти», – говорив на початку листопада Радіо Свобода старший аналітик з питань Росії в Crisis Group Олег Ігнатов. «Це було неможливо як до, так і після [початку масштабної] війни в Україні. Тут грають роль елементарна географія та логістика».
Наголошували, що і падіння Мадуро стане серйозним ударом для Москви, послабивши її вплив у Латинській Америці, як свого часу він ослаб на Близькому Сході після повалення режиму Башара Асада в Сирії.
Лунали водночас попередження, що Москва спробує знайти вигоду навіть у такому сценарії.
«Це посилило б аргумент Росії, що саме Захід, а не Росія, є ворогом Глобального Півдня: зарозумілим, агресивним і імперіалістичним», – говорив Радіо Свобода аналітик із питань Росії та почесний професор Школи слов’янських і східноєвропейських студій Лондонського університетського коледжу Марк Галеотті.
Реакції ЄС
Зі своїм колегою у США Марко Рубіо зідзвонилася також топдипломатка ЄС Кая Каллас, після чого закликала до стриманості.
«ЄС неодноразово заявляв, що Мадуро не вистачає легітимності і виступав за мирний перехідний період. За будь-яких обставин необхідно дотримуватися принципів міжнародного права та Статуту ООН. Ми закликаємо до стриманості. Безпека громадян ЄС у країні є нашим головним пріоритетом», – написала посадовиця в Х.
Президент Євроради Антоніу Кошта заявив, що «з великим занепоєнням» стежить за ситуацією у Венесуелі, й теж закликав поважати міжнародне право.
«Європейський Союз закликає до деескалації та вирішення проблеми з повною повагою до міжнародного права та принципів, закріплених у Статуті Організації Об'єднаних Націй. Європейський Союз продовжуватиме підтримувати мирне, демократичне та інклюзивне рішення у Венесуелі», – написав у Х Кошта.
Реакції Києва
Україна послідовно відстоює право народів на вільне життя, без диктатури, гноблення та порушень прав людини. Режим Мадуро «порушив усі ці принципи», заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга 3 січня.
«Демократичні країни та правозахисні організації по всьому світу давно наголошували на масових злочинах його режиму, насильстві, катуваннях, утисках, порушеннях усіх базових свобод, вкрадених виборах та руйнуванні демократії і верховенства права. Україна, разом із десятками інших країн у різних регіонах світу, не визнала легітимність Мадуро після сфальсифікованих виборів та насильства проти протестувальників», – написав Сибіга в соцмережі Х.
Український міністр заявив, що народ Венесуели повинен мати шанс на нормальне життя, безпеку, процвітання та людську гідність. «Ми продовжуватимемо підтримувати їхнє право на таку нормальність, повагу та свободу», – наголосив Сибіга.
Київ виступає «за подальший розвиток подій згідно з принципами міжнародного права та пріоритетами демократії, прав людини та інтересів венесуельців», додав міністр закордонних справ України.
Активно обговорює цю тему й інтернет-спільнота. Так, колишній спецкореспондент видання УНІАН у Москві, а нині блогер Роман Цимбалюк проводить паралель із прагненням Путіна захопити Київ за три дні, яке залишилося нереалізованим. А Захід, продовжує журналіст, «не такий слабкий, як багатьом хотілося думати».
«Трамп за одну ніч провернув операцію, про яку вже гуде весь світ… Уявляєте, що зараз відбувається у Москві? Схоже, російському диктатору залишається лише віддавати накази терміново копати бункери та уникати публічних заходів. Світ змінює розклади, і Захід явно показує, що він не такий і слабкий», – написав Цимбалюк.
Політолог Вадим Денисенко вказує на безпідставність популярних у таких ситуаціях побоювань, що про Україну партнери тепер забудуть, будучи зайнятими вирішенням проблем в інших частинах світу. Він зауважує і на труднощах для Москви, що продавала свою нафту в обхід існуючих цінових обмежень з допомогою Венесуели зокрема.
«Венесуела, Іран та Україна – єдиний шанс Трампа зберегти більшість в конгресі… Якщо Трампу вдасться бліц-криг зі зміною режиму Мадуро, це може ускладнити роботу російського тіньового флоту. Не зупинить, звичайно, але ускладнить фінансові та логістичні ланцюжки… Зараз росіяни змішують російську нафту з венесуельською, яка також продається в режимі тіньового флоту», – написав у фейсбуці Денисенко.
Колишній народний депутат Борислав Береза каже про «карму» для Мадуро, чий міністр закордонних справ став на бік Москви у війні проти України, однак зауважує і на негативних наслідках американської спецоперації у Венесуелі.
«Право сили тепер безальтернативно буде домінувати над силою права. Мадуро, звісно, покидьок і союзник РФ, але те, що Трамп розпочав цю війну за відсутності приводу, як і Росія проти України, точно не додає світу стабільності…
Чому почалася війна? Не через те, що Мадуро диктатор та наволоч. А тому, що у Венесуели є нафта у неймовірних об'ємах, тому що у США є сила, тому що це бізнес. До речі, у Росії теж є нафта, але щось Трамп не поспішає воювати з РФ», – підкреслює у своєму дописі Береза.
Громадський діяч Євгеній Прокопишин звертає увагу на іншу деталь: люди Мадуро зберігають свої посади, а відтак – «режим у Венесуелі не змінився від слова зовсім». Блогер пише про два можливі сценарії.
«США домовилися з найближчим його оточенням, щоб вони його здали в обмін на імунітет, після чого мають оголосити і провести демократичні вибори (на яких переможуть проамериканські сили).
США домовилися з РФ щодо розміну: американцям – Венесуела, росіянам – Україна. Не факт, що це правда, але ймовірність така є», – вважає Прокопишин.
Швидкої зміни ситуації на ринках природних ресурсів з огляду на багатство Венесуели нафтою, газом, золотом – не очікують. На збільшення видобутку, наголошує чимало експертів, можуть піти роки.
Трамп висловив підтримку протестувальникам в Ірані на тлі зростання числа загиблих та арештів
Іранська служба Радіо Свобода
Президент США Дональд Трамп висловив підтримку іранським демонстрантам, які вже кілька днів поспіль протестують на тлі економічної кризи та жорсткого придушення з боку сил безпеки. Акції розпочалися 28 грудня в Тегерані через обвал курсу ріала та інфляцію, що сягнула 52%. Згодом протести поширилися й на інші регіони країни.
Якщо Іран стрілятиме і жорстоко вбиватиме мирних протестувальників, США прийдуть їм на допомогуДональд Трамп
Президент США Дональд Трамп погрожує владі Ірану «діями» в разі продовження придушення протестів, які спалахнули в країні в останні дні 2025 року через погіршення економічного стану та політичні утиски.
«Якщо Іран стрілятиме і жорстоко вбиватиме мирних протестувальників, як це зазвичай буває, Сполучені Штати Америки прийдуть їм на допомогу. Ми готові до дій», – написав американський лідер у власній мережі Truth Social 2 січня.
Державні ЗМІ Ірану та міжнародні правозахисні організації повідомили про кількох загиблих і десятки поранених у сутичках між демонстрантами та силами безпеки, водночас пов’язані з урядом інформагентства поклали відповідальність за насильство на тих, кого вони назвали «бунтівниками».
Іранська влада поки що не підтвердила ці повідомлення, а Іранській службі Радіо Свобода не вдалося незалежно їх перевірити.
«Блефування»
«Трамп має знати, що втручання США у цю внутрішню справу означало би дестабілізацію всього регіону та руйнування інтересів Америки», – написав у мережі X Алі Ларіджані, секретар Верховної ради національної безпеки Ірану.
Трамп має знати, що втручання США у цю внутрішню справу означало би дестабілізацію всього регіонуАлі Ларіджані
«Американський народ має знати – цей авантюризм почав Трамп. Вони повинні дбати про безпеку своїх солдатів», – зазначив він.
Алі Шамхані, старший радник верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї, додав, що «іранці добре знають американський досвід «рятування», від Іраку та Афганістану до Гази. Будь-яка рука, що втручаєтсья,… буде відсічена».
Саїд Баширташ, іранський активіст у вигнанні, сказав Радіо Свобода, що такі «погрози більше схожі на блеф». «Іранський народ вітає попередження Трампа, бо тоді вони відчуватимуть менший ризик, виходячи на вулиці. Це дуже позитивно – ісламська республіка буде дуже обережною щодо вбивства людей», – зазначив він.
Гостра риторика пролунала всього через пів року після 12-денної війни у червні, коли ізраїльські та американські літаки обстрілювали іранські ядерні та військові об’єкти. Вона послідувала за заявами Трампа, який наприкінці грудня приймав прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу у своєму маєтку Мар-а-Лаго у Флориді, натякаючи, що він підтримає нові ізраїльські удари по програмі балістичних ракет Ірану.
Протести відображають зрозумілий гнів іранського народуРечник Держдепартаменту США
У коментарі для Радіо Свобода 2 січня речник Державного департаменту США заявив, що Вашингтон «продовжуватиме чинити максимальний тиск на режим».
За його словами, «протести відображають зрозумілий гнів іранського народу через провали та виправдання свого уряду». У заяві також зазначається, що іранський режим «продовжує розтрачувати багатства Ірану на спонсорування тероризму по всьому світу та пригнічення іранського народу, який хоче й заслуговує на краще життя».
Повідомлення про загиблих та арешти під час протестів
Агентство Fars, близьке до Ісламської революційної гвардії (IRGC), повідомило про загибель двох людей під час протестів у місті Лордеган на південному заході Ірану, зазначивши також зіткнення з силами безпеки. Також агентство повідомило про трьох загиблих і 17 поранених у місті Азна, з населенням 48 тисяч людей, у провінції Лорестан на заході Ірану.
Норвезька правозахисна організація Hengaw також зафіксувала загибель людей у Лордегані, заявивши, що сили безпеки відкрили вогонь по протестувальниках, убивши двох і поранивши кількох. Організація повідомила також про загибель одного протестувальника у провінції Ісфаган у центральному Ірані 31 грудня.
«Протести відбулися у кількох районах Лордегана, зокрема на площі муніципалітету та перед урядовою будівлею. Демонстрації зустріли жорстоким придушенням, включно з використанням сльозогінного газу та бойової зброї силами правопорядку», – зазначила організація.
Агентство Tasnim повідомило про щонайменше 30 заарештованих в Тегерані за «порушення громадського порядку». Арешти також зафіксовані в інших провінціях.
Заворушення, здається, є найсерйознішим викликом теократичному уряду Ірану з часів протестів «Жінки, життя, свобода», які спалахнули після смерті 22-річної ірансько-курдської студентки Махси Аміні у вересні 2022 року під час перебування під поліційним наглядом через порушення дрес-коду.
Раніше президент Ірану Масуд Пезешкіан намагався втихомирити протести, обіцяючи «нові рішення» для покращення економічної ситуації. Іранський президент, якого вважають відносним поміркованцем, визнав «законні вимоги» людей, застерігши, що їхнє ігнорування було б моральним провалом.
Багато іранців вирішили, що чинна влада має піти, перш ніж країна буде ще більше зруйнованаШірін Ебаді
Заклики заспокоїтися мало вплинули на іранців, які страждають через падіння курсу ріалу. Офіційний курс кращий, але недоступний для багатьох іранських громадян та підприємств.
«Останні протести демонструють одну очевидну реальність: багато іранців вирішили, що чинна влада має піти – будь-якою ціною і якнайшвидше, – перш ніж країна, яку вони люблять, буде ще більше зруйнована», – сказала Шірін Ебаді, лауреатка Нобелівської премії миру 2003 року за зусилля з просування демократії та захисту прав людини в Ірані, в телефонному інтерв’ю Радіо Свобода 1 січня.
ChatGPT, сонячна енергія та інші підсумки 2025 року
2025 рік не виправдав багатьох сподівань. Але на тлі війни та інших поганих новин – часто непомітно – відбувалися й інші події. І деякі з них можуть змінити наше життя на краще.
Технологія року – штучний інтелект
Традиційно підбиваючи підсумки року, американський журнал Time назвав людьми 2025-го архітекторів штучного інтелекту, а ChatGPT став найзавантажуванішим застосунком у магазині Apple. Загалом, якщо обирати одну головну технологію року, нею безперечно є штучний інтелект.
У багатьох ШІ викликає побоювання. Дискусії про те, як використовувати його етично, триватимуть ще довгий час, але цього року остаточно стало зрозуміло: у відповідальних руках технологія здатна рятувати життя. ШІ допомагає створювати нові ліки, швидше діагностувати рідкісні генетичні захворювання, його інтегрують у медичне обладнання. Кілька тижнів тому компанія Philips представила перший у світі КТ-апарат із підтримкою штучного інтелекту, який забезпечує максимально детальні знімки за мінімального опромінення.
Звісно, поки що такі апарати є не в кожній лікарні, а технології не замінюють лікарів. Але все це вже застосовується у найскладніших випадках. Саме з таких точкових успіхів зазвичай і починається поширення нових медичних технологій.
У 2025 році Україна піднялась на 14 позицій у Government AI Readiness Index –щорічному рейтингу від Oxford Insights, який оцінює готовність держав упроваджувати й використовувати штучний інтелект. Україна зайняла 40‑ве місце із 195 країн і опинилася серед лідерів у Східній Європі. При цьому за окремими показниками Україна серед світових лідерів рейтингу, передовсім це рекордний показник цифровізації державних послуг (99,63 %).
Україна та Велика Британія, зокрема, у 2025 році офіційно запустили співпрацю у сфері науки, технологій та інновацій в межах 100‑річного партнерства. Ця ініціатива спрямована на обмін досвідом, спільні дослідження (наприклад, ШІ‑рішення для медицини й енергетики).
Загалом 2025 рік став проривним для медицини не лише завдяки ШІ. Уперше лікарям у США вдалося вилікувати немовля з рідкісним генетичним захворюванням за допомогою редагування генів. Тобто вони створили спеціально для хлопчика препарат, який зміг усунути з його ДНК ген із мутацією. Технологія називається CRISPR, або «генетичні ножиці», і лікарі покладають на неї великі надії.
Зросла середня тривалість життя у світі
Середня тривалість життя у світі дещо зросла: очікувана тривалість у 2025 році становить приблизно 73,49 роки, що трохи більше ніж у 2024 році (73,33).
У Японії (світовому лідері за цим показником) навіть відбувся перший у країні тематичний саміт – The 1st World Longevity Summit. Порад, як дожити до 150 років, там не пролунало. Натомість багато говорили про те, наскільки важливо не лише подовжувати життя, а й скорочувати розрив між тим, скільки ми живемо, і тим, скільки часу залишаємося активними та самостійними.
У спільній декларації було названо чотири найважливіші умови для розв’язання цього завдання. Дві з них доволі очевидні – повноцінне харчування з акцентом на білок і клітковину та фізична активність. А ще – зміцнення соціальних зв’язків і те, що японці називають «ікіґай» – буквально «сенс життя», відчуття власного призначення. І це не просто красива філософія: дослідження науковців з Корнельського університету підтвердило, що активне соціальне життя уповільнює біологічне старіння.
Нині в Україні налічується понад 116 тисяч довгожителів – людей, чий вік перетнув позначку в 90 років. Про це повідомив Пенсійний фонд України. Дев’ять українців (7 жінок і 2 чоловіків) досягли віку 107 років.
Одній із них – Катерині Коць з Волині – 3 жовтня виповнилося 109 років. Односельці розповіли журналістам телеканалу «1+1», що секретом її довголіття є постійний рух, здорова їжа з власного городу і вміння радіти життю. Донедавна Коць продовжувала вести своє господарство та любила ходити до лісу по гриби та ягоди.
Сонячна енергія стала найдешевшим джерелом енергії у світі
Від моменту підписання Паризьких угод минуло 10 років, але світ усе ще далекий від кліматичної безпеки. Але позитивні зміни відбулися й у цій сфері. Від початку 2025 року сонячна енергія почала випереджати вугілля та газ за популярністю в Європі, а наприкінці 2025-го стала найдешевшим джерелом енергії у світі.
В Україні у першій половині 2025 року додано щонайменше ~500 МВт сонячної генерації, а загальні додані за рік потужності можуть досягти ~1 ГВт – це серйозне розширення «зеленої» генерації всупереч війні. За даними галузевої асоціації, найактивнішими споживачами сонячної енергії в Україні є підприємства харчової промисловості, логістики та роздрібної торгівлі, а також місцеві громади, медичні заклади та навчальні установи
Велика Британія запровадила ініціативу, яка допомагає колишнім працівникам нафтової та газової промисловості працевлаштовуватися на нові, більш «зелені» робочі місця.
У Лісабоні на рівні цілого міста запрацювала система застави за багаторазові склянки – це перше таке місто у Європі. Ємності для вживання рідини у столиці Португалії повертають через автоматизовані пункти, а повернення депозиту здійснюється безконтактною карткою або телефоном. Одноразовий посуд є одним із головних джерел сміття на міських заходах і фестивалях. Окрім практичної користі, міська влада сподівається, що це нововведення допоможе сформувати в людей і інші, більш усвідомлені звички.
Банкір-утікач із РФ видавав себе за українського біженця у Франції
У грудні у Франції затримали російського банкіра Володимира Антонова – співвласника нині ліквідованого банку Snoras, який працював у кількох країнах Балтії. Банк, що у 2000-х роках був одним із найбільших у балтійському регіоні, у 2011 році визнали банкрутом і ліквідували після того, як у ньому виявили нестачу коштів приблизно на один млрд євро.
Історію Антонова розповідає «Настоящее Время», проєкт Радіо Свобода для російськомовної аудиторії.
Кримінальні справи
У листопаді 2024 року Вільнюський окружний суд заочно засудив колишніх власників Snoras – Володимира Антонова та Раймондаса Баранаускаса – до 10,5 року позбавлення волі за вісьмома статтями, зокрема за розтрату коштів банку. Рішенням суду обох банкірів зобов’язали виплатити 375,18 млн євро компенсації збитків вкладникам.
Антонов після відкриття проти нього кримінальної справи про розтрату спочатку втік до Великої Британії, а згодом до Росії. Там він також отримав вирок – два з половиною роки ув’язнення – за привласнення з банку «Советский» 150 мільйонів рублів (близько двох мільйонів євро). За даними російських ЗМІ, на батьківщині Антонов активно співпрацював зі слідством і давав свідчення у резонансних для Росії справах.
А згодом, у 2023 році, банкір зник просто зі свого особняка на Рубльовці під Москвою. Його батько звернувся до поліції із заявою про викрадення і, можливо, вбивство чоловіка, а також просив Вільнюський окружний суд визнати сина померлим.
Франція
Однак за два роки, у грудні 2025 року, Антонова знайшли живим у Франції. Як з’ясувалося, там він мешкав за підробленими документами: видавав себе за громадянина України і навіть, як біженець, просив притулку від війни.
«9 грудня його затримали у Франції, і наразі розпочато процедури екстрадиції на підставі європейського ордера на арешт», – розповіла генеральна прокурорка Литви Ніда Ґрюнскене. У Генеральній прокуратурі Латвії «Настоящему времени» повідомили, що поінформовані про затримання банкіра і вирішуватимуть, як діяти далі.
З березня 2025 року Володимир Антонов винаймав будинок із «неймовірним виглядом» на затоку Морбіан, на півдні Бретані, «прихований від сусідів та з басейном довжиною 18 метрів», пише французьке видання France Info. «Я не погоджуюся з тим, у чому мене звинувачують», – сказав Антонов під час зустрічі зі сином, який приїхав підтримати батька. Його захисниця попросила перенести розгляд справи про екстрадицію на «другу половину січня».
Банківський крах
Історія краху банку Snoras була однією з найгучніших афер у банківському секторі країн Балтії.
У Латвії, де діяв дочірній банк Snoras – Latvijas Krājbanka (у перекладі «Латвійський Ощадбанк»), суд у 2021 році також засудив Антонова до 6 років позбавлення волі та конфіскації майна. Восени 2011 року до банку вишикувалися черги вкладників, які намагалися забрати свої гроші. Вони говорили, що «дуже вірили «Крайбанку», але виявилося, що нікому не можна вірити». Аналогічних втрат зазнали й вкладники банку в Литві.
Дрібним латвійським вкладникам, які мали на рахунках у банку до 100 тисяч євро, кошти зрештою повернули з державного гарантійного фонду. Але великі вкладники зазнали збитків, які так і не змогли відшкодувати. Одним із найвідоміших вкладників Krājbanka був композитор Раймондс Паулс: він втратив майже мільйон євро особистих заощаджень.
Свої кошти в цьому банку тримали мерії багатьох латвійських міст, зокрема Риги, а також численні державні та муніципальні установи – школи, лікарні.
Зв’язки з політиками
Латвійський інвестиційний банкір Ґіртс Рунґайніс наголошує, що в країнах Балтії Антонов зумів налагодити взаємодію з провідними політиками:
«Антонов увійшов до Євросоюзу й отримав дозвіл саме в Литві. Після цього я особисто розмовляв із керівництвом наглядового органу й запитував: чому ви дали йому дозвіл? Вони відповідали, що був політичний тиск», – підкреслює Рунґайніс.
«Було зрозуміло, що це не та людина, яка має бути близько до фінансів. Репутаційні ризики там були й залишаються дуже серйозними, і це було відомо та зрозуміло, – зауважує банкір. – Але Антонов знайшов можливість взаємодіяти з провідними політиками — і з Лемберґсом (Айварс Лемберґс, колишній мер Вентспілса, перебуває під санкціями Міністерства фінансів США), і зі Шлесерсом (Айнарс Шлесерс, колишній міністр транспорту, колишній віцемер Риги, нині депутат Сейму)».
У Литві власників банку Snoras, окрім розтрати пів мільярда євро, також звинуватили у кримінальному банкрутстві, легалізації злочинних доходів, веденні подвійної бухгалтерії та підробці документів. Володимира Антонова визнали головним організатором злочинів.
У Латвії, за версією обвинувачення, сума розтрати становила 140 мільйонів євро: там суд першої інстанції також засудив Антонова до шести років ув’язнення з конфіскацією майна.
Утім, усі вироки Антонову винесли заочно. Спочатку він утік до Великої Британії, але коли британський суд ухвалив рішення про його екстрадицію до Литви, він утік до Росії. Сам Антонов говорив, що його втеча до Великої Британії була «помилкою»: «Треба було їхати назад у Росію, додому».
Ґіртс Рунґайніс вважає, що, попри вироки Антонову, вкладники в Литві, Латвії та інших країнах і надалі не застраховані від повторення подібних кримінальних банківських історій у майбутньому. Він закликає диверсифікувати ризики та уважно стежити за подіями в банківській сфері.
Матераіл «Настояшего Времени» доповнено матеріалами французької преси
Китайський шинний завод у Сербії під санкціями США через підозри у примусовій праці
Соня Ґочанін і Мір’яна Євтович
Сполучені Штати заборонили імпорт автомобільних шин із заводу в Сербії, що належить китайській компанії, посилаючись на докази використання примусової праці. Колишні працівники та місцеві громадські організації заявляють, що це рішення стало наслідком багаторічних звинувачень щодо експлуатації мігрантів на підприємстві. Про це детальніше – в матеріалі Балканської редакції Радіо Свобода.
Для Рафіка Букса, індійського будівельника, який допомагав зводити завод Linglong у сербському місті Зренянин у 2024 році, рішення США про заборону іморту не стало несподіванкою.
«Те, що ми пережили в Сербії, було примусовою працею», – каже він. – «Нас контролювали, експлуатували і позбавляли людської гідності»
Букс згадує, що перед виїздом з Індії йому обіцяли легальну роботу, гідну оплату та нормальні умови проживання.
«Нічого з цього не відповідало дійсності», – каже він.
18 грудня 2-25 року митні органи США оголосили про блокування імпорту з підприємства в Зренянині, посилаючись на докази конфіскації паспортів працівників, невиплати зарплат і утримання людей в принизливих житлових та робочих умовах.
Рішення Вашингтона стало наслідком багаторічних попереджень з боку місцевих та міжнародних правозахисних організацій щодо поводження з переважно азійською робочою силою Linglong і поставило незручні запитання перед урядом Сербії, який активно залучав китайські інвестиції та називав проєкт вартістю 940 мільйонів доларів «національно важливим».
Втім, сербська влада залишається демонстративно мовчазною. Ні Linglong, ані жодна сербська інституція публічно не прокоментували звинувачення США.
Забирали паспорти і не платили зарплату
Це непокоїть Мір’яну Мітіч з Astra, сербської неурядової організації, що бореться з торгівлею людьми. «Найбільше насторожує розрив між реакцією міжнародних інституцій і реакцією інституцій у Сербії», – каже вона.
Поки іноземні уряди та правозахисні організації реагують рішуче, скарги, подані всередині країни, роками залишаються без розв’язання.
Перші занепокоєння щодо примусової праці на Linglong з’явилися ще кілька років тому, під час будівництва заводу, коли громадські організації та медіа повідомляли про становище сотень в’єтнамських працівників, яких утримували в бараках поблизу будмайданчика.
У 2021–2022 роках Балканська служба Радіо Свобода зафіксувала переповнені гуртожитки, їжу, яку подавали просто на підлозі, а також заяви про багатомісячні затримки зарплат і вилучення паспортів. Linglong заперечувала відповідальність, наполягаючи, що працівники були найняті субпідрядниками, а сербська влада не допустила журналістів до табору.
Згодом Державний центр боротьби з торгівлею людьми Сербії усно оголосив справу закритою, заявивши, що не зміг поспілкуватися з працівниками до їхнього виїзду з країни.
Подібна ситуація повторилася і з наступною скаргою, поданою від імені Букса та ще 10 індійців, у якій ішлося про торгівлю людьми та трудову експлуатацію.
Чоловіки заявляли, що в них забрали паспорти та не виплачували зарплату. Також вони стверджували, що їх направляли не лише на будівництво шинного заводу, а й на інші об’єкти по всій Сербії – попри заяви Linglong, що вони ніколи не працювали на компанію.
Прокуратура Зренянина повідомила, що доручила поліції зібрати інформацію; Міністерство внутрішніх справ Сербії досі не повідомило, до яких висновків дійшло слідство, якщо воно взагалі відбулося.
Linglong знову відкинула звинувачення, заявивши, що індійці не працювали на заводі. За словами Мітіч, чоловіки зрештою отримали заборговану зарплату, компенсацію та квитки додому, але жодних офіційних висновків так і не було оприлюднено.
«Я не буду відлякувати інвесторів»
Тривогу висловлювали й європейські інституції.
У 2021 році Європейський парламент ухвалив резолюцію із закликом до Сербії розслідувати звинувачення в тому, що близько 400 в’єтнамських працівників Linglong зазнали примусової праці. Белград так і не надав публічної відповіді.
Президент Сербії Александар Вучич неодноразово захищав проєкт, називаючи критику «медійно-політичною кампанією» проти важливого китайського інвестора. «Ми спробуємо допомогти в’єтнамським працівникам, але я не буду відлякувати інвесторів», – заявив він тоді.
Сам завод нарешті розпочав виробництво у вересні 2024 року – через п’ять років після початку будівництва.
Завод розташований на 100 гектарах державної землі, переданої безкоштовно, та отримав щонайменше 89 мільйонів доларів прямих субсидій. Згідно з фінансовим звітом компанії, у статті «капітальні субсидії та інші державні дотації для будівництва й придбання основних та нематеріальних активів» зазначено, що з 2020 по 2024 рік Linglong отримала понад 247 мільйонів доларів.
Очевидно, що підприємство майже повністю орієнтоване на експорт.
У 2024 році Linglong експортувала шини на суму 209 мільйонів доларів, тоді як продажі на внутрішньому сербському ринку становили лише 11,2 мільйона доларів. Компанія не розкриває, куди саме постачає продукцію, і не повідомляє, яка частка була призначена для ринку США, нині закритого через заборону. Згідно з корпоративною звітністю, минулого року штат зріс на 48% – майже до 1 750 працівників.
Місцеві активісти кажуть, що завод і надалі значною мірою покладається на іноземну робочу силу, найняту через складну мережу субпідрядників.
«Із самого початку – під час будівництва і тепер, під час виробництва – китайські працівники працювали в гірших умовах, ніж сербські», – каже Тара Рукеці з Зренянинського соціального форуму, який підтримує мігрантів.
За її словами, спочатку великі агентства, зокрема China Energy, завозили сотні людей, але згодом ринок роздрібнився на безліч дрібних посередників, що ще більше ускладнило контроль.
Ширша тенденція
Скандал навколо Linglong є частиною ширшої тенденції.
Китайські інвестори стали ключовими для інфраструктурної та промислової стратегії Сербії в межах ініціативи «Один пояс, один шлях» – флагманського проєкту Пекіна з поєднання Азії та Європи.
Поряд із новими дорогами, мостами й заводами правозахисні організації та посадовці ЄС фіксують екологічні збитки, непрозорі контракти та повідомлення про трудову експлуатацію.
У 2021 році Радіо Свобода повідомляло, що китайські працівники на мідному руднику поблизу міста Бор на сході Сербії жили в поганих умовах і не мали змоги залишати територію або спілкуватися з місцевими мешканцями.
Ці занепокоєння неодноразово фігурували у звітах Європейської Комісії щодо поступу Сербії на шляху до членства в ЄС, де зазначається, що проєкти за участю Китаю часто обходять європейські стандарти прозорості, захисту довкілля та соціальних прав.
Для таких працівників, як Букс, наслідки мають глибоко особистий характер:
«Те, що сталося в Сербії, змінило мене назавжди», – каже він. – «Тепер я дуже уважно перевіряю кожну пропозицію роботи за кордоном»
Форум